Хто «окупант» або «Путін в голові»…

В Дні Примирення і Пам’яті всіх загиблих в боротьбі з нацизмом в багатьох головах постає питання про сьогодення: хто окупант?

Політичний аналіз залишаю політологам, військовим експертам. Натомість, пропоную нам поміркувати про «окупанта» в собі, про «Путіна в голові», в голові кожного з нас…

Примирення і прощення лежать в площині бажання попрощатися з минулим, прийняти минулий важкий досвід своїх родин, бажання жити, рухатись вперед, створювати прекрасне…  

І якщо з минулим, краще чи гірше, у нас таки виходить примиритися, то сьогодення з окупацією українських територій - наземних, інформаційних, емоційних розібратися доволі важко. Шлях подолання кризи окупації лежить через вирішення цього завдання для кожного зокрема. Тоді слід запитати себе: хто чи що є «окупантом» мого внутрішнього світу? Адже зовнішня окупація починається з внутрішньої… В кожному з нас живе «окупант» у вигляді нетерпимості до іншого способу життя чи інакших думок, або, навпаки, надмірна толерантність там, де слід проявити твердість і рішучість. Це і наші думки одне про одного - «зазомбовані», відсутність критичного мислення – правда тільки та, яку чую або транслюю я… Відсутність довіри, розмитість внутрішніх емоційних границь, боротьба ідей, брак традиційності… Асоціативний ряд емоційних «окупантів» продовжіть самостійно…

І допоки кожна людина, спільнота вирішуватиме це питання – протистояння триватиме. Отже, ми повинні говорити про «окупантів» в середині нас як про суспільні, психологічні феномени. Говорити на різних майданчиках: радіо, теле, інтернет мережах, в статтях і дискусіях, на конференціях і круглих столах. Окупація територій завершується або у випадку, коли окупант забирає все, на що претендував, або, якщо суспільству, нації вдається вирішити питання емоційної, ментальної «окупації» на рівні кожної окремої людини.

«Путін» в моїй голові… Що це може бути?.. Вірус нарцисизму? Чума ненависті? Втрата відчуття границь? Бажання догнати і зробити щасливими когось, хто про це, взагалі - то, не просить?..

Задаймо собі це питання, назвімо речі своїми іменами. Бо шлях звинувачень когось поряд – в житті чи країні – набагато простіший. Простіше звинуватити сусідів, того ж одіозного Путіна у всіх наших негараздах, ніж віднайти окупанта в середині себе і побороти його…