«Вітер перемін», або Випускний синдром відмінниці

 До роздумів на тему спонукав випадок із знайомою випускницею (назвемо її Марічкою). Дуже старанна дівчина, медалістка, яка замість готуватись до свята Останнього дзвоника та випускного вечора, «злягла» від нервового виснаження…

Хтось мріє про вечірню сукню та нарешті закінчення школи, дитинства, мріє про доросле самостійне життя, будує плани на майбутнє літо… Наша Марічка переживає емоційний «колапс»…

Я стала розмірковувати про те, чому так сталося, як сталося?

Заборона розслабитися і відпочити, мазохістичний трудоголізм, коли працюю багато, бо інакше не можу, совість замучить, вмру з голоду - засвоєні з «молоком матері» вкупі з образом «слабкого» перед викликами життя батька, створили химерну внутрішню реальність моєї знайомої дівчини.

Дефіцит емоційної близькості, труднощі в стосунках між батьками, почуття власної безпорадності й провини за такий стан речей в сім’ї знайшли відображення в «синдромі недостатності». Недостатньо часу, щоб ще краще вивчити уроки з метою нарешті стати достатньо хорошою і заслужити увагу й визнання батька, зробити щасливою маму. Недостатньо старанності, бо як би Марічка добре не вчилась, але стосунки в середині сім’ї  не змінюються на кращі.

Заборони та обмеження перенеслись із самовідчуття себе й родини у зовнішні прояви: відмову витратитись на одяг для свята Останнього дзвоника, адже в родини обмаль коштів. Відмова відпочивати: це пуста трата безцінного часу. Почуття радості та безтурботності заборонені, коли ще не все вивчила чи зробила… Таке собі неусвідомлене прагнення щастя через досконале страждання.

Хронічна втома не забарилась… До цього додалося випадіння волосся. Колись довгі коси перетворились на ріденьку коротку стрижечку. Проблеми з їжею: вибірковість і споживання тільки улюбленого призвели до втрати ваги, а здоровий рум’янець змінився на бліде личко…Останнє, що сталося напередодні випуску-вступу – нервовий зрив, «мовчазна істерика» у вигляді відомого «злягла».

Розмірковуючи про сенс цієї істерики, ми побачимо тільки те, що є на поверхні – потребу у відпочинку… В глибинах проблеми – суїцидальна поведінка, таке бажання «не відчувати » - емоційно «померти», «вбити себе» пристойним способом… І якщо пригадати випадки, коли юнаки й дівчата в подібному стані реально вчиняли суїцид, тоді мої слова набувають сенсу…

Хто посміє знецінити такі старання і зусилля й сказати, що добре вчитись не потрібно? А якщо й кажуть, то не надто настійливо. Радше захоплюються працьовитістю, наполегливістю випускниці… Поза увагою дорослих залишається несвідома агресія, спрямована на себе, самозвинувачення, страх майбутнього та «внутрішній емоційний голод», який знайшов вираження в «поїданні» все більшої кількості знань – тільки б не відчувати нестерпну емоційну реальність сім’ї.

«Вітер перемін» вже відчувається в травневій метушні - ЗНО, випускні бали, вступна кампанія… Та для когось подих перемін несе з собою страх майбутнього, страх невдач, страх помилки – загалом, страх життя…

Випускний синдром відмінниці спричиняє внутрішню катастрофу, а переміни в житті сприймаються, як загрози і виклики. Чи стане у вашої дитини емоційного ресурсу витримати пориви «вітру перемін»? Все залежить від того, чи ви звернете увагу на емоційне життя своєї доньки або сина.

Запис на консультацію, онлайн-консультацію за номером: 066 412 63 19