«Щоб відчути запах квітів…»

«… потрібно їх спочатку побачити»(І. Адізес).

Поспішаючи у справах, ми не бачимо нічого, крім дороги під ногами. Список необхідних справ за день виходять за можливості їх виконати, а соцмережі забирають останню можливість бачитись вживу.  Світ раптом стає маленьким, життєвий простір обмеженим…

Настає момент усвідомлення необхідності змін і, водночас, неможливості пригальмувати. Ми на повній швидкості мчимось далі: ущільнюючи свій графік, додаючи справ і підвищуючи вимоги до себе й інших… Так триватиме, допоки не виснажимось остаточно. Тоді приходять хвороби, емоційні розлади… Людина запитує себе: чому? За що? Виникає нерозуміння, адже стільки старання і праці, а все марно…

Якщо ви впізнали себе – настав час зупинитись або «пригальмувати». Як це зробити? І навіщо зупинятись? 

Почнемо з першого питання – що значить «зупинитись»? Ви продовжуєте робити все те саме, тільки із списку справ викреслюєте приблизно третину. Передоручіть ці справи комусь, зробіть менший об’єм важливих до виконання. Наприклад, готуйте якусь просту їжу, котра не потребує багато часу. Відмініть зустріч, яка не надто впливає на стан ваших справ… З'явиться вільний час для паузи.

Тепер на черзі поміркувати – навіщо зупинятись? Будь-які зміни в житті потребують паузи. Хоча б час від часу спробуйте нічого не робити – взагалі нічого. Це найважче і найстрашніше. Ви бачили наші кав’ярні? Відвідувачі або "сидять" в гаджетах, або з кимось розмовляють, рідко читають книгу. «Нічого не робити», означало б просто бути – споглядати, бачити, відчувати, ловити власні думки. Але тоді душі доведеться трудитись, внутрішнім зором споглядати емоційний світ і, можливо, жахнутись побаченого. Звісно, хочеться «втекти»  у справи або «крутити собі кіно», створивши ілюзію дії.

Ще важче «нічого не робити» вдома. Нас привчили, що життя – це рух. Не робити нічого мають право тільки хворі чи в несвідомому стані – сні, алкогольному сп’янінні… Тож, слід бути в цих станах, щоб дозволити собі "нічогонероблення". Звідси маємо відповідну реальність із залежностями і депресіями. Насправді, «нічогонеробити» передбачає найперше – побачити себе отим внутрішнім зором, відчути власну душу, почуття. Незвично і важко, проте, вкрай важливо і можливо.

Пригадуєте, щоб відчути аромат квітів, їх потрібно спочатку побачити… Важливо, щоб ви спочатку побачили себе - свій почуттєвий світ. Саме страх перед не прожитими почуттями в минулому спонукає бігти, мчатись безупинно, навантажувати себе додатковими справами чи роботою. Ігнорувати почуття не вийде. Вони все одно наздоженуть і накриють лавиною. Тоді – панічні атаки, депресії, хворобливість, нещасні випадки. Вони вже змушують пригальмувати, зупинитись. То, можливо, краще планувати зупинки? Потяг, щоб переїхати на іншу колію мусить пригальмувати, інколи навіть зупинитись. Так само і ми, люди, щоб піти іншим шляхом мали б попередньо хоча б пригальмувати. На повній швидкості не вийде здійснити маневр.

Зрозуміти, чи вдалось пригальмувати або зупинитись можна по тому, що раптом помічаєте, які нові вивіски на магазинах, до яких щодня навідуєтесь, або помічаєте картину на стіні власного офісу, про яку вже й забули… Вдома, виявляється, з вікна видно дивовижний схід сонця, а власна дитина навчилась чогось – новому тільки для вас…

Усвідомлено жити - означає відчувати…

«Щоб відчути запах квітів, потрібно спочатку їх побачити…»