«У мене вкрали дитину!»

Нас чекає зовсім не кримінальна історія викрадення з підступними злочинцями, поліцією та вбитими горем батьками… Та саме таку фразу «У мене вкрали дитину!» я почула одного разу  від жінки, яка прийшла до мене на консультацію…

Молода жінка, розгублена в своїх переживаннях материнства, знесилена боротьбою з власною свекрухою просила допомогти повернути їй дитину…

Розказана нею історія не є рідкістю. Молоді мами, зазвичай, скаржаться на відсутність достатньої допомоги або простої уваги бабусь… Моя відвідувачка, натомість, втомилась боротися за право бути з власною дитиною. Після народження внучки свекруха появилася на порозі і весь час проводила з дитиною, даючи матері тільки годувати дитину… Поки бабуся тішилася внучкою, жінка мала виконати список справ, який їй давала та ж свекруха. Минав час, дитина підростала, а бабця фактично стала їй другою, або, навіть, першою мамою.

На заповзяту бабусю не діяли ні прохання невістки зменшити власну присутність в сім’ї, ні сварки…Позбутись нав’язливої опіки виявилось неможливо. Тоді жінка і звернулася до психолога.

Слухаючи історію «викрадення» дитини ставало зрозумілим, як склався пазл стосунків цієї родини. Безвідмовна, інфантильна невістка, яка вважала, що її свекруха, мама, тітка, лікарка краще знають, як потрібно доглядати за дитино, як бавитися з нею, що можна, а що ні стала жертвою своєї свекрухи. Проблеми з відчуттям власних границь призвели до того, що свекруха ніяк не могла відчути, якою неадекватною була її присутність в сім’ї невістки і її сина. А відсутність відчуття меж власного світу у невістки дали можливість матері чоловіка зайти настільки далеко в бажанні «допомогти», наскільки вона собі бажала.

Для свекрухи дитина стала лялькою, якою вона гралася… Так-так, саме гралася нею, а не з нею. Така собі жива іграшка тішила бабусю, яка так і казала, що відчуває себе знов молодою і мамою…

Ситуація нагадала казку про хитру лисичку і нещасного зайця, який впустив її у свою хатинку з дерева. За доброту поплатився тим, що залишився без власного дому… Отже, відчуття власного дому в душі – важлива передумова відчуття свого місця в світі. Обидві жінки мали з тим труднощі. Їм важко було уявити свій дім, сказати, де він є…

Інертні чоловіки поряд також ніяк не сприяли вибудовуванню границь стосунків. Соціально дуже само реалізовані і свекор, і чоловік були геть безпорадними вдома. Вони залишали жінкам самим розбиратись між собою, лиш би їх не чіпали «бабськими» проблемами.

Відкритого протистояння не було, конфлікт бачився вічним і латентним. Згодом, у матері виникло відчуття, що у неї вкрали радість материнства – право гуляти з коляскою, побачити першу усмішку дитини, почути перше слово. Все це дісталось бабусі, яка до реалізовувала в такий спосіб власний материнський інстинкт.

Вибудовування границь між сім’ями батьків і дорослих дітей, довіра до себе і того, що я роблю, впевненість у власних силах, активна життєва позиція, відчуття своїх потреб застереже вас від ситуації “крадіжки” дитини і радості материнства.

Запис на консультацію, онлайн-консультацію: 066 412 63 19