Психотерапевтичні нотатки про життя: загублений світ

До психолога чи психотерапевта приходять тоді, коли втрачено відчуття себе, несила думати, просто жити. Страждання досягає умовного максимуму і стає пекучим та важким…

Одна моя колега назвала такий стан «світом загублених почуттів».

Людина, яка прийшла по допомогу сподівається, що її зрозуміють, приймуть страждання і полегшать їх, допоможуть знайти зруйнований і загублений власний світ…

«Мій світ зруйнувався… Так-так, мій попередній світ і все, що в ньому було розлетілось на друзки. Бізнес, який роками вели разом з чоловіком тепер під загрозою, діти ще не виросли і теж стали «жертвами» дорослих розбірок.

Видерта із серця любов загубилась на душевному дні. Я втопила її в водяній безодні зі сліз. Ниє рана в серці, душа спорожніла. Є спокій, але це не є тим спокоєм, про який мріє людина, де вона знаходить умиротворення, радість життя. Це спокій-сон від знесилення і відчаю. Аби не померти, настає втрата чутливості та відчуття себе…

Досі не можу збагнути, куди йти далі в сенсі стосунків? Вирішила бути потрібною хоча б сама собі. А далі, пливтиму за течією…

Я загубила світ власних почуттів… Є купа мудрих висловів про любов, але вони нічого не вартують, коли ти маєш прийняти той факт, що можеш бути непотрібна…

Порожнеча ниє і сльозить… Це точка відчаю… Відчай прийняття… Невже так виглядає примирення з долею, яка показує тобі, що ти нічим не керуєш, ні на що не впливаєш?

Закінчується історія однієї любові. Самотньо, наодинці… Так буває, коли глуха чоловіча душа не згодна почути її і прийняти, затуляючи вуха зайнятістю і надуманими правилами… Можливо, справа в іншій жінці…

Забороняю собі відчувати, любити і сподіватись… Більше жодного чоловіка в моєму житті! Це кволе рішення має шанс прижитися. Невже Господь, даючи вміння любити, прагне навчити людину байдужості і зневірі? Що я говорю? Намагаюсь знайти винного? Чи просто важко прийняти власні страждання і свою частку провини? Заплуталась у цих думках…

Де ти, мій загублений світе почуттів? Чи віднайду я тебе знову?..»

Співпереживаю, уважно слухаю і приймаю потік сліз та відчаю… Попереду дорога в світ її загублених почуттів, зруйнованих мрій та ілюзій про життя…

Ми будемо йти цією дорогою вдвох, поки цього потребуватиме моя випадкова відвідувачка…

 

Оповідь містить узагальнені та художньо інтерпретовані «жіночі» переживання. Будь-які співпадіння випадкові.

Запис на консультацію: в робочі дні з 10.00 - 18.00 год. за тел. на головній