Питання до психолога


Анна: Доброго дня! Одружені з чоловіком вже 10 років, маємо сина 8 років. Як і в кожній сім'ї бувають у нас гарні моменти і сварки. Якось ми з цього виходимо. Єдине, що завжди не підходило мені- це ставлення чоловіка до нашого сина. Як на мене він дуже мало приділяє йому уваги. Не бавиться з ним, мало розмовляє, не цікавиться як успіхи в школі. Хіба я нагадаю, що наука шкутильгає, поведінка теж. То наш тато починає криком брати, а малий тікає.Так склалося, що уроки з школярем роблю я. Я працюю, відповідно додому повертаюсь ввечері, поки те поки се, і часу залишається зовсім мало. Відповідно ми не встигаємо з малим зробити все так як годиться, опрацювати всі предмети так як нам того хотілось. Відповідно успішність у нас бажає кращого. Наш син активний хлопчик, уроки звісно не любить робити, часом пояснюєш йому, а до нього не доходить, бували випадки коли я не витримувала, бо час вже й спати лягати, а він так нічого і не зрозумів. Бували в нас і рукоприкладство, а потім вночі спати не можу, звинувачуючи себе, що потрібно було якось легше, не всі ж будуть вченими. Бачу що навалилось і щодня все більше і більше. Найняти репетитора, займається з ним вчитесь з досвідом сама має внука, як наш хлопчик. Малий розказує їй що ми його не любимо, постійно кричимо на нього, що він втече з дому. Дійшло до кута, потрібно щось вирішувати, чоловік відпирається, що в нього робота, що він повинен гроші заробляти. А я не можу пустити на самоплин. А ще я хочу другу дитину, і син постійно питає, чи можу я народити йому братика. Але поки що ми з першим не даємо собі ради. Проконсультуйте, будь-ласка, або порадьте до кого звернутися.
Наталія: Анна, очна консультація фахівця Вам буде корисною. Ви заплутались і розгубились. Трохи відпустіть ситуацію. Жодні уроки не вартують того, щоби псувати стосунки з дитиною. Ви зробили все можливе - найняли репетитора. Тож, як навчиться і скільки засвоїть, так і добре. Займіться краще собою і чоловіком. А дитину любіть і спілкуйтесь, грайтесь з ним. Тоді все врегулюється саме по собі. Трішки відпустіть ситуацію. Діти, коли відчувають батьківську прихильність, стають благополучними. Успіх в житті - це не навчання, це здатність адаптуватись до реальності, яка швидко змінюється, знайти вихід, придумати щось, викрутитись із ситуації...