Питання до психолога


Ліля: У мене дуже довга історія мені було 13 років і я почала спілкуватися з хлопцеми якому 18 років мама звісто ж знала но він мав дівчину но мав до мене симпатію таке ж як і я і через то ми з ним посварились і не спілкувались і я як дитина прийшла до мами і почала розказувати який він поганий но минув час і я з ним подружились і навіть почали зустрічатись мені вже 14 йому 19 і мама не від мене взнала що ми зустрічаємось і сказала мені що то хлопець не для зустрічання я понятно відмазалась ми розстались і все було добре но ми далі почали спілкуватись як друзі і тут я далі влюбилась в нього він то знав но ми не зустрічались но гуляли і далеко як не друзі і тут так сталось я що вже не далеко не маленька як думає мама і ось вже рік буде що я скриваю від мами наші зустрічі понятно що я мамі хочу розказати про все но ми стали з нею дуже далекі я хочу з нею якось зблизитись і розказати но незнаю як допоможіть буду вдячна
Наталія: Ліля, В потребуєте підтримки мами. Якщо складно самій впоратись і поговорити відверто з мамою, зверніться до психолога по місцю навчання. Фахівець допоможе Вам порозумітися з мамою.