Питання до психолога


Oksana: Доброго дня. Допоможіти будь ласка розібратись в ситуації. Почала недавно жити з хлопце. У нього є дитина. Жив з дівчиною 6 років, але останні роки це було життя тільки заради дитини. Пізніше між ними було все більше і більше ненависті і кінець стосункам. Я кохаю його, а він мене. Ми переїхалии в інше місто, бо його минуле життя не давало нам спокійно жити. У нього слабкий характер і ще він дуже любить свого сина. Дуже часто плаче, йому його дуже бракую. І мені дуже важко дивитися як він страждає. Каже що неможе без мене і неможе без сина. Я інколи думаю може краще його відпустити. Але не можу. І він нехоче.розумію йому так важко бо син завжди був поряд, а зараз немає, але незнаю чи він змириться з тим що так має бути, чи невитримає і поїде блище до нього. Чи буде краще якщо ми будемо жити блище до сина і він буде частіше його бачити?
Наталія: Оксана, якщо Ваш чоловік нормальний батько, то природно, що хоче бути з сином і сумує. Це не про слабкість. Такі почуття свідчать про здатність любити і турбуватись. Ви можете пропонувати чоловіку провести перемовини із бувшою дружиною, щоб домовитись, як би син міг приїздити до батька. Діти ростуть, їхні потреби змінюються. Тож, спілкування з батьком стає актуальним. Домовляйтесь дорослі між собою, як бути в цій ситуації. Можна говорити і про те, щоб звернутись на очну консультацію до психолога по місцю проживання, щоб отримати фахову підтримку.