Питання до психолога


Іванна: Доброго дня! Ми з чоловіком живемо разом другий рік , в нас маленька донечка, живемо в батьків чоловіка. Мати виховувала його сама, бо батько помер у ранньому віці, але приблизно 5 років тому свекруха вийшла заміж вдруге. Свекруха працює на роботі , на яку іде після обіду. На мене залишає всю хатню роботу , незважаючи на те що в мене маленька дитина. Кожного дня я готую, мию весь посуд, прибираю, окрім того що з дитиною якій 1 рочок теж немало клопоту , свекруха лише іноді може помити посуду. Вона скидає на мене щоразу більше і більше обов*язків. Я стараюся її уникати бо все що я говорю для неї неправильно: "що ти за мама, так як ти жодна мама не робить", "твоя дитина недоглянути" , " а що ти дасиш їсти свому чоловікові", "не вари йому того, звари йому те...." ( в приказовому порядку) ще коли я була вагітна вона мені добре нерви потріпала, я стараюсь ігнорувати, не звертати уваги, кінець кінців уникати її , але в мене таке враження що вона спеціально приходить до мене в кімнату щоби розказати мені яка я недолуга. Я живу далеко від дому , майже 200 км. В місті в мене немає ні родичів ні знайомих і поблизу теж, я навіть чесно кажучи немаю з ким порадитись , що робити. Останнім часом в мене почали здавати нерви, машинкою пральною не користуйся бо поломиш, то не чіпай, там не стань, було навіть таке Що не мийся і в туалет не ходи, то просто смішно сказати навіть, а вчора вона мене добила вже окончательно, (напевно знервувалась що їй довелось помити посуд) зробила мені 2 зовсім нікудишні зауваження, і я запитала "чого ви до мене чіпляєтесь" о тоді на мене посипалось і на всіх моїх родичів а вкінці я почула , я в своїй хаті (типу роблю що хочу) А ти тут ніхто! (я то і так знала звичайно , що я для неї ніхто) мені дуже обідно, бо в себе вдома мене знали багато людей як виховану , талановиту , я мала пропозиції по роботі, мною багато хто захоплювався, а тут змішала мене "свята жінка" з болотом. Я навіть писала для неї по роботі методичну працю, і ще дещо , хоча в мене зовсім інший профіль ніж в неї. Не можу вже терпіти , дуже розчарована, вже було почала думати що я дійсно якась не така , але свекруха далеко не зразкова жінка ні в куховастві ні в охайності і в толерантності точно ні! Постійно ображає моїх родичів. Брат- аферист, мама-дурна, а тато - все життя працює і нічого не має.... в мене 2 варіанти або знімати житло( чоловік не хоче) або втікати звідси до батьків і тоді кінець напевно нашій сімї, або сидіти далі тут, зберегти сім*ю і втратити себе. Порадьте будь ласка як в такому випадку поступити.?
Наталія: Іванна, неможливо бути доброю для людини, яка не має наміру бачити щось добре в інших. Тож, Вам слід включати режим самозбереження. Якщо можливо, поїдьте до мами, перепочиньте від усього цього і коли емоції вщухнуть - побачите, як розгортаються події. Описане Вами - це психологічне насилля. Скажіть, як це називається чоловікові і поясніть, що не маєте наміру терпіти насилля. Візьміть таймаут. А свекрусі прямо скажіть, що так вона залишиться з сином сама. Чи хоче вона мати в хаті дорослого сина без сім"ї? Підіть у відпустку до мами. надовго. на місяць-два. далі буде видно.