Питання до психолога


Ярослав: доброго вечора ! мені 20 років і я думаю що скоро мій дах зірве причина в тому що моя мама мене не розуміє вона говорить що я багато собі позволяю натомість коли я задаю їй конкретне питання що я собі таке позволяю вона неможе адекватно відповісти тобто одним словом дуже жорсткий контроль вона готова вибирати моїх друзів виходити до них і навіть кричати на них мене облаяти що от я такий поганий нічого не роблю хоча я навпаки намагаюсь робити що вона захоче щоб тільки мене не чіпали тобто я прибираю вдома кожен день я навчаюсь непогано я навіть працюю і я далі поганий син вона навіть говорить що друзі і моя дівчина на першому місці а вона на другому це дратує я ж її люблю по свому вона багато пережила в житті я знаю її мій біологічний батько міг вдарити і вона неодноразова говорить що я стаю такий як він і мене це вже не дратує а просто вводить в такий гнів що я готовий просто стіни ломати чому вона все за мене вибирає так немає бути я що тільки не робив і старався спокійно і на повишиних тонах доказати свою правоту але нічого не виходить вона говорить пізніше що вона мене дуже любить що я один син в сімї що я їй важко дався тоді навіщо мене зводити з розуму нівкого з моїх друзів немає такого контролю і вони не алкоголіки і не наркомани всі навчаються працюють і ще саме більше бісить це те що вона говорить не дивись на інших в тебе своє життя тобто виходить так що вона сама собі перечить типу в мене своє життя але контролювати буду я у мене все прошу допомогти (
Наталія: Ярослав, Вам можна не страждати через це. Слід відділятись від мами. Вона маніпулює синівськими почуттями. Подолати психологічне насилля вдається, тільки не приєднуючись до її агресії. Ви можете планувати свої дії і виконувати її вимоги, якщо встигаєте і хочете. Тоді попустить. будете вестися на її крики - стане ще гірше. Ви син свого батька, але не б"єте людей. Було б добре переїхати на самостійне житло. якщо вже немжливо, майте таку ідею. Ви дорослішаєте і можете з часом втілити цю ідею. Вже не важливо, що думає про Вас мама, як оцінює вас. Ви вже виросли з цього. Важливо самому знати, що Ви все робите добре і нічим страшним не займаєтесь. Живіть своїм життям. А мама хай собі переживає це, як сама вирішить. Побачите - стане легше.