Питання до психолога


Наталия: Доброго дня! Є у мене одна проблема, яка не дає спокійно жити: моя мама категорично не сприймає хлопця у ролі майбутнього чоловіка, а іноді складається таке враження, що так для неї зручніше. щоб я була завжди біля неї, "як маленька дівчинка". Мені уже 23, хоча виглядаю на 17-18. Може дивлячись на мене, вона і забуває про мій реальний вік і думає, що мені ще 17 і рано виходити заміж. Раніше, якщо я відступалася від її прямих вказівок стосовно повчань як мені жити, вона на це відповідала - "От перейдеш на свій хліб і роби що хочеш. Перейшла. Ось уже рік, як перйшла. Сиджу на своєму хлібові, проте вона і зараз не може заспокоїтись, називає мого хлопця "гнидою", "страхотям" і тд., але коли кажу вказати їй реальні причини чому на її думку я не маю з ним бути, то їй нічого мені сказати і тут вона починає давити на жалість і шантажувати - "я так довго з тобою мучилася при родах, а ти кого хочеш, "старого діда, фууууу" (у нас різниця в 6,7 років). каже постійно вибирати: вона або він. Моя відповідь у даному випадку лише одна - "Ти слаба на голову. Як можна обирати між коханою людиною і мамою"!? Шантажує, що якщо я буду з ним, то хату вони на мене не перепишуть. Для неї матеріальні цінності на першому місці. В багатстві ніколи не жила, проте дуже хоче його відчути хоча б в старості. Наважилася якогось разу сходити до ворожби, яка розказала мені усе минуле після чого взялася за майбутнє. Стосовно мами, то сказала, що вона хоче багатого зятя, який давав би їй гроші. Але чого хочу я її зовсім не хвилює. В неї є підмога. Старша сестра, яка шантажом заманює тата робити їй ремонт в квартирі, після чого роздирає йому нігтями лице і біжить до відділку миліції писати заяву про те, що він погрожує її сім*ї. Мама у цьому концерті персонаж №2. Проте роблять це зазвичай, коли мене немає удома, бо знають, що я стану на його сторону. Я уже доросла, самостійна. Але на жаль лише в матеріальному плані. Морально я ще не можу відійти від її канонів і повчань. Я дуже люблю свого хлопця. В мене є з чим порівняти: не п*є, не курить, робота є, працьовитий, із віруючої сім*ї. Не знаю, що робити і як бути в такій ситуації. Іноді здається, що єдиний вихід із цього усього - завагітніти. . Але чи варто вирішувати дану проблему саме таким чином - не впевнена! Порадьте будь ласка, як бути далі!
Наталія: Наталія, точно через вагітність не вирішують питання сепарації від мами - це емоційне відокремлення. Доросла людина уклінно дякує батькам за зроблене і йде заміж, у своє життя. Якщо завагітнієте - це буде та сама маніпуляція. Беріть відповідальність за себе собі. ну і матеріальна сторона вас теж хвилює. страх втратити хату переважає поки що. Подумайте про це.