Питання до психолога


Алла: Доброї ночі, Наталія! Звертаюсь до Вас,,бо почуваюсь виснаженою. Живемо з чоловіком два роки- сваримося кожні три дні протягом року і 11 місяців. Мені 34 роки. Спочатку терпіла його егоїстичне відношення. Була мудра в стосунках. Після певних ситуацій( під час сварки він вдарив мене дверима і посипалось скло , маю зараз достатньо видимий шрам на руці) перестала працювати над відносинами. Просто втомилась. Хочу відчувати себе жінкою. Він каже що дуже мене кохає і просять пробачення. Я б давно пішла, ціни себе. Але він просить пробачення і я пробачаю і не йду. Не розумію, що відбувається. Прошу допомоги у Бога, щоб навчив мене як поводитись йти по вірномушляху. Мені реально погано на душі коли ми сваримося. І я розумію, що це не нормально. У мене ніколи таких стосунків не було. Завжди якщо не підходили одне одному, то розходились і всі щасливі. Так по боліло і перестало. Живемо далі. Я люблю життя , до зустрічі з ним була дуже щасливою позитивною, навіть і самотня. Зараз відчуваю себе не щасливою....
Наталія: Алла, Ви сама вже відповіли на своє питання. Колись добре жили без нього. Думаю, Ви сама вирішите, що робити далі - терпіти і прощати чи піти і бути щасливою.