Питання до психолога


Наталія: Сергій, спробуйте послухати, про що йдеться? Що говорить Вам дівчин?. Якщо це образи і претензії, можете і не слухати, сказавши про це. Якщо вибачення або мова про подальші відносини, послухайте. Найкраще, домовлятись про реальну зустріч і все обсудити при зустрічі. Телефонна розмова кризових ситуацій не вирішує.

Имя: Добрий день! Всесвітній день батьків. Це свято є офіційною міжнародною подією, закріпленою рішенням на рівні Генеральної Асамблеї ООН від 17-го жовтня 2012-го року № A/RES/66/292 і відзначається щорічно в перший день літа. 1-го червня на підтримку батьків по всьому світу, низкою урядових і громадських організацій багатьох країн проводяться різноманітні заходи, спрямовані на вшанування загальноприйнятих традиційних сімейних цінностей, ролі і значення батьків для всіх поколінь. Статус батьків, їх єдності, зобов’язання і відповідальність, хвилюючі переживання і турбота про благополуччя підростаючого покоління, є абсолютно природний стан життя для багатьох з нас. Ніяка сучасна культура або новації світосприйняття, які намагаються нав’язати громадській думці, виключаючи інститут батьківства і нівелюючи вагомість простих людських понять сім’ї, не матиме жодних життєствердних перспектив. Бути батьками для своїх дітей, прикладом і беззастережним авторитетом - це високий привілей! Це радість і нескінченне щастя! Сенс життя і її найбільш явна й практична надія. Питання:Діти помінялись за останні роки. Наскільки батьки помінялись, І у чому? Батькам в якому віці дитини найскладніше виховувати? Все більше жінок рожають після 40. Плюси, мінуси батьківства у старшому віці? Чи треба учити батьківство, і чи робить це хтось? Дякую
Наталія: Добрий день! Діти помінялись за останні роки. Наскільки батьки помінялись? У чому? Батькам в якому віці дитини найскладніше виховувати? Все більше жінок рожають після 40. Плюси, мінуси батьківства у старшому віці? Чи треба учити батьківство, і чи робить це хтось? Отже, батьками стало покоління дітей з 90-х. Це були важкі кризові часи. І радянські сім"ї зазнали різних доль. Одні не змогли адаптуватись і почалось пияцтво та насилля в родинах, інші мусили жорстко виборювати місце під сонцем, а хтось ставав на слизький шлях криміналу. Люди рятувалися, як могли - одні деструктивними способами, як от пияцтво, наркотики, суїциди, бомжування... Інші багато працювали, ризикували, здобували і втрачали, виїзджали по закордонах і так далі. Отже, діти з цих родин сьогодні стали батьками, які вже позбавлені ілюзій, що держава - це рідна мама. Вони вже краще усвідомлюють необхідність боротись за себе і вчать цьому своїх дітей. Відбувається зміна цінностей щокільки років. І те, чим керуються діти 90-х в своєму дорослому житті знову не завжди пасує. В країну прийшла війна і чергова світова криза. А така комбінація є новою для них і незнайомою. Звідси багато агресії як в стосунках, так і на вулицях. Звідси, криза цінностей і загроза світової війни. Звідси, дезадаптація, знов безробіття, алкоголізм, наркоманія. Доречі, держава в усі часи, коли не може дати хліба каже, що слід прийняти програму про легкі наркотики для наркоманів. начебто, це гуманно. Насправді - це сурогатна турбота про людей. Не можемо їм допомогти, дамо їм "задуріти". Тож, перед батьками сьогодні нависає ще й така небезпека - вберегти дітей від світу, який стає безжальніший і небезпечніший. Ми маєм покоління батьків, змушених виживати в період кризи і війни - агресивних, без розуміння завтрашнього дня і зі страхом за себе і дітей. Ми маєм агресивних дітей, які відображають дорослих і несуть все це в свої відносини з однолітками. Найскладнішого віку дитини для батьків може і не бути. Якщо батьки мають добрі стосунки, хороший емоційний зв"язок з дитиною. тобто, відчувають її потреби, вони уважні і люблячі, виховують і прививають цінності. В іншому разі, якщо тільки годувати і вирощувати без любові та турботи - виросте особина людського виду. Ця істота зможа крутити гайки, щоб купити собі їсти і на цьому все. Якщо говорити, що виховання і вирощування Людини - це труд, тоді ясно, що просто не буває. батьки щоразу є вперше батьками для дитини новонародженої, малої, дошкільняти, школяра, підлітка. Вперше стають батьками студента та дорослої дитини. А все, що вперше - може викликати напруження, страх, невпевненість, якщо в цьому віці відсутня картинка, а що ж роблять зазвичай дорослі з дітьми - як граються, як виховують, як турбуються.... Для цього сьогодні є психологи, які надають консультації батькам з вікових особливостей розвитку дитини. Жінки, які стають мамами після 40-ка для нас це таке невротичне відреагування складної реальності, такий спосіб переживати кризу середнього віку. наче ще старість далеко, якщо у мене мала дитина. Але і наші прабабці, бабки народжували в старшому віці. Старшу доньку чи сина могли одружувати, а меншій дитині могло бути рік-два-три.... Отже, старші жінки - це не данина моді, а те, що було завжди. Інша справа, що таку природність коригувала радянська дійсність, де мати дітей у старшому віці вважалося соромно. Жінки масово робили аборти. Готуватись до батьківства бажано з моменту, як тільки пара вирішила бути батьками в перспективі. переважно, поки все відбувається стихійно. Підготовка необхідна, щоб збагнути свої ідентичності батька, матері. Подивитись на свої сильні і слабкі сторони цієї ідентичності. Чогось навчитись, про щось дізнатись, заповнити прогалини власного досвіду з батьківської сім"ї. Це також роблять психологи. Підготовка до батьківства, до пологів мали би стати нормою і модою, яку слід завести сьогоднішнім батькам і молодим парам. Зі святом нас усіх!

Катерина: Добрий день.В мене така ситуація.Ми з хлопцем зустрічаємося 3 роки,все було чудово,з батьками знайомі і лагодимо обоє.Цієї зими ми розірвали стосунки за його ініціативи(я багато до себе вимагала уваги:ми навчаємося в одному місті і бачилися при цьому 1 раз в 1,5 тижні),спочатку він попросив паузу в місяць(йому без мене просто чудово було),а потім ми розійшлися.Я дуже важко це перенесла(за тиждень -5кг ваги).Через 4 дні він сам подзвонив і сказав,що не може без мене і давай заново все.Я зразу ж погодилася.Я сильно "прогиналася" під нього,дозволяла майже все.Згодом в нього від мене з*явилися секрети,він не говорить куди іде чи їде,говорить,що в нього важливі справи ,а сам іде гуляти з другом в розважальний центр.Бачитися він не виявляє бажання.Про увагу я взагалі мовчу.Дуже його люблю,хоч він так і чинить,не знаю як повернути його "колишнього".Ще й на літо роз*їжджаємося в різні країни у зв*язку з роботою.Підкажіть,як дібрати слова,щоб він зрозумів,що він для мене важливий і я хочу більше уваги і любові до себе,щоб ми не розірвали стосунки.Наперед дякую Вам.
Наталія: Катерина, Ваша тактика прогинання під когось виглядає зі сторони, як жертовність, самоприниження, ігнорування власних бажань. Якщо Ви так ставитесь до себе, чому інші мають ставитись до Вас інакше? Повага до себе і любов більша, аніж до будь-якого хлопця - ось шлях до щастя. Кожне рішення має прийматись, зважаючи на власні потреби і свої бажання. Він хоче поговорити.... А я хочу в цей момент говорити з ним? Якщо відповідь - ні, тоді відкладаю зустріч, розмову на завтра.... Якщо так - розмовляю. І так в усьому. Не можна казати собі "ні", кажучи "так" хлопцеві. Інакше будуєте залежні стосунки, від яких хочеться втекти.

Наталія: Олексій, Ви потрапили в халепу. Але це не кінець світу. Зціпіть зуби і чекайте. турбуйтесь про неї, будьте чемним, киньте пити взагалі... Дайте їй час.

Наталія: Наталя, а як Вам така ситуація? Ви питали маму, чому вона так робить? Поговоріть з нею, послухайте думку мами на цей шлюб.Можливо, Ви ніколи не говорили відверто. Скажіть їй про свої почуття і серйозність намірів вийти за цього хлопця. Стане щось більш зрозуміло.

Наталія: З алкоголіком немає майбутнього. Ви його жалієте, а себе вам не жаль? Ви народились, щоб рятувати його від нього самого? Це дійсно можливо?

Наталія: Оксана, так виглядає, що це чиясь ситуація і Ви намагаєтесь щось вирішити збоку. Якщо Ви психолог, тоді йдіть на супервізію по цьому випадку. Якщо просто стороння особа, подруга чи ще хтось - не можете вирішувати такі питання замість когось. Якщо це ваша ситуація, то що Ви хочете знати - чи вірно психолог консультує, чи має право вирішити замість жінки, що їй робити, бо ж вона сама не знає? Задзвоніть - поговоримо.

Наталія: Світлана, Ви самі відповіли на питання - ніхто не хоче попустити. Попустіть. Вам треба бути правою, чи мати чоловіка?

Наталія: Юлічка, в кожній школі є психолог. підіть зі своїми переживаннями на реальну консультацію. Тут можу тільки сказати, що в такому юному віці нормально, коли спочатку цікаво, а потім не цікаво, коли одні стосунки змінюються іншими.

Наталія: Ксенія, тут листоуванням не зарадити. Потрібна реальна робота у психолога, щоб подолати власну залежність від стосунків.

Наталія: Катя, Ви не вільна, а в шлюбі. Що змушує залишатись в шлюбі, якщо стосунків немає? Може, ця симпатія до мужчини спонукає вас навести лад в своєму житті. Ви дурите себе й інших, але постраждаєте від цього тільки сама. Ви доросла і можете просто сказати про свої почуття. Але маєте знати, що будете робити і як будете почуватися, якщо це виявиться тільки фліртом, тільки симпатією або не є взаємністю?

Наталія: Іванна, тринадцятирічній дівчинці батьки можуть і мають розказувати, що робити, а чого не робити аж до повноліття. Далі їх думка має рекомендаційний характер.

Наталія: Галя, помогти собі можете тільки Ви. Доки Ви чомусь залишаєтесь з чоловіком, який Вас зневажає, доти все так і буде. Вам вирішувати, з ким жити, де жити, як жити? Ставайте дорослою, беріть на себе відповідальність за своє життя і дійте.

Наталія: Аня, Ви сама відповіли на питання, що вже розходились, лікувались і сходились. Зверніться до свого лікаря знов. Депресію слід лікувати.

Іванна: Доброго дня! Ми з чоловіком живемо разом другий рік , в нас маленька донечка, живемо в батьків чоловіка. Мати виховувала його сама, бо батько помер у ранньому віці, але приблизно 5 років тому свекруха вийшла заміж вдруге. Свекруха працює на роботі , на яку іде після обіду. На мене залишає всю хатню роботу , незважаючи на те що в мене маленька дитина. Кожного дня я готую, мию весь посуд, прибираю, окрім того що з дитиною якій 1 рочок теж немало клопоту , свекруха лише іноді може помити посуду. Вона скидає на мене щоразу більше і більше обов*язків. Я стараюся її уникати бо все що я говорю для неї неправильно: "що ти за мама, так як ти жодна мама не робить", "твоя дитина недоглянути" , " а що ти дасиш їсти свому чоловікові", "не вари йому того, звари йому те...." ( в приказовому порядку) ще коли я була вагітна вона мені добре нерви потріпала, я стараюсь ігнорувати, не звертати уваги, кінець кінців уникати її , але в мене таке враження що вона спеціально приходить до мене в кімнату щоби розказати мені яка я недолуга. Я живу далеко від дому , майже 200 км. В місті в мене немає ні родичів ні знайомих і поблизу теж, я навіть чесно кажучи немаю з ким порадитись , що робити. Останнім часом в мене почали здавати нерви, машинкою пральною не користуйся бо поломиш, то не чіпай, там не стань, було навіть таке Що не мийся і в туалет не ходи, то просто смішно сказати навіть, а вчора вона мене добила вже окончательно, (напевно знервувалась що їй довелось помити посуд) зробила мені 2 зовсім нікудишні зауваження, і я запитала "чого ви до мене чіпляєтесь" о тоді на мене посипалось і на всіх моїх родичів а вкінці я почула , я в своїй хаті (типу роблю що хочу) А ти тут ніхто! (я то і так знала звичайно , що я для неї ніхто) мені дуже обідно, бо в себе вдома мене знали багато людей як виховану , талановиту , я мала пропозиції по роботі, мною багато хто захоплювався, а тут змішала мене "свята жінка" з болотом. Я навіть писала для неї по роботі методичну працю, і ще дещо , хоча в мене зовсім інший профіль ніж в неї. Не можу вже терпіти , дуже розчарована, вже було почала думати що я дійсно якась не така , але свекруха далеко не зразкова жінка ні в куховастві ні в охайності і в толерантності точно ні! Постійно ображає моїх родичів. Брат- аферист, мама-дурна, а тато - все життя працює і нічого не має.... в мене 2 варіанти або знімати житло( чоловік не хоче) або втікати звідси до батьків і тоді кінець напевно нашій сімї, або сидіти далі тут, зберегти сім*ю і втратити себе. Порадьте будь ласка як в такому випадку поступити.?
Наталія: Іванна, неможливо бути доброю для людини, яка не має наміру бачити щось добре в інших. Тож, Вам слід включати режим самозбереження. Якщо можливо, поїдьте до мами, перепочиньте від усього цього і коли емоції вщухнуть - побачите, як розгортаються події. Описане Вами - це психологічне насилля. Скажіть, як це називається чоловікові і поясніть, що не маєте наміру терпіти насилля. Візьміть таймаут. А свекрусі прямо скажіть, що так вона залишиться з сином сама. Чи хоче вона мати в хаті дорослого сина без сім"ї? Підіть у відпустку до мами. надовго. на місяць-два. далі буде видно.

Наталія: Віктор, для чого мучаєте себе? Робіть, як відчуваєте. Так буде правильно по відношенню до себе.

Наталія: Люба, так виглядає, що вирішуватиме чоловік. Він думає, з ким бути... Ви ж можете чекати його рішення. А можете вирішити за себе - не хочу жити з чоловіком, якому до вподоби інша, тож, іду від нього, або, хочу з ним жити попри все - тоді так і кажіть йому, що будете з ним і край. Але маєте знати, що партнерський стосунок існує доти, поки обоє в парі згодні бути разом.

Наталія: Христина, про іншу людину ми можемо тільки фантазувати і будувати припущення. Питайте себе, як я дію в стосунках, що маю таку ось халепу? Чому настає розрив - моя роль в цьому?

Наталія: Марія, замість впадати у відчай, краще роззирніться навколо. Жінки працюють в інтернеті, продають якусь там косметику, працюють погодинно. Може б і Вам допомогти чоловіку заробляти. наприклад, взяти няньчити ще чиюсь дитину або компаньонку для старшої. І діти приглянуті, і гроші отримаєте, і чоловік залишить одну роботу й зможе бути з сімєю. Життя сьогодні складне в усіх. Але як впадати у відчай - краще не стане. уявіть, як страшно дітям, коли поряд знесилена, змордована мати...

Наталія: Марія, добрий день. Ваше питання так і не сформульовано. Пояснити причину чого? Що саме Ви хочете знати? Спробуйте задзвонити. Номер на головній сторінці.

Land: Добрий вечір.Живу з старшим братом,з вигляду він хороший,всі його поважають,він досить симпатичний на вроду але є проблема.Коли не так як він хоче,він дуже агресивний,висловлює про мене не кращі свої думки і далеко не в нормативній лексиці з підвищеним голосом ,якщо я починає захищати себе словами ,він може просто обізвати і вдарити,через таке відношення я дуже закомплексона і невпевнена в собі,дум що я ніщо і розумію що це через те що він мені внушив.Якщо я щось не те скажу або просто незнаю при людях,при моїх знайомих ,друзях він починає обризивати , каже щоб мене ''забив'',''відп...в'' підвищує голос і це при друзях, через такі ситуації ,я незнаю що робити ,в мене вже розхитані нерви,депресія постійно,невпевнена в собі,думаю що я ніщо.Він думає що я пусте місце,коли він мене щось просить ,я стараюсь завжди допомогти,коли я прошу ,переважно йому всеодно і робить що хоче.Раз було зайшло до того що він мене вдарив бо я не зварила нормально суп,і мені страшно деколи щось казати ,тому що переважно він підходить і каже щось типу ,ти мене ''за...а'',зараз дам ''по ї...у''.Я хочу захищати себе ,свій вибір ,свої погляди ,щоб мені не було страшно,порадьте , що робити?
Наталія: Дуже прошу на майбутнє висловлювання добирати, адже це сайт, а не приватна переписка. Питання у мене до Вас такі: як так сталося, що Ви живете у брата? Чому не звертаєтесь по допомогу до інших дорослих родичів? А ще у закладах освіти є психологи. Для того, щоб відповісти Вам, потрібно знати, яке Ваше життя з братом, окрім випадків, коли він агресує на Вас, а також, соціальну ситуацію загалом.

Наталія: Оленка, Ви живете з батьками і маєте підкорятися тим правилам, які існують у Вашій сім"ї. Щодо кошенят, то спробуйте пошукати їм господарів. Попросіть подруг, родичів допомогти в цьому.

Тетяна: Доброго дня, пані Наталіє! У мене склалася така ситуація. Попрацювавши в Україні, я вирішила змінити своє життя, повчитися за кордоном (обрала Польщу), спочатку поїхала до Польщі на роботу, заробила грошей. Протягом останніх трьох місяців перебування на роботі познайомилася із хлопцем (поляком), таке відчуття, що знаєш людину дуже давно, хоча не знаєш їхньої мови. Щоденні розмови, жарти, постійно хотілося про щось говорити, через місяць дізналася що у нього є дівчина...... Я змушена була повернутися на деквлька місяців додому. вступила на навчання, хоча напевно, мені хотілося більше повернутися назад. Тому коли обрала спеціальність не замислювалася над тим як я буду навчатися не знаю знаючи добре польської. Ви знаєте, я не можу розібратися в собі що хочу, чим хочу займатися, я вступила на податкове право польське, але мене збиває що це вузька спеціальність, яка не знаю чи стане в нагоді в нашій країні, я заплуталася що маю робити, чи в своїй країні працювати чи тут. Думаю чи змогла б на чужині жити і працювати. А тут іще той хлопець, я ж відчуваю як він до мене відноситься, але не можу переступити межу, бо знаю що він не один. І з навчання не знаю що робити, чи продовжити на цьому напрямкц чи уже розпочати із жовтня. Здається часом якщо не розпочну зараз, то потім не почну.. Настав в мене в житті такий момент, що душа не на місці, наче хочеться розвиватися, йти вперед, а хочеться додому, хоча розумію, що там не легше.
Наталія: Тетяна, Ваш запит - про психотерапію. Якщо задзвоните, пораджу фахівця у вашому місті. Бо щоб розбиратися, потрібні Ваші зусилля і час. Ваш запит про те, ким бути, де бути, куди рухатись далі? Це важливі питання і шукати відповіді потрібно в індивідуальній роботі.

Наталія: Марія, попробуйте подумати, чому мама так проти хлопця. Зрештою, вона дозволяє приходити, але визначає для цього час. Спробуйте піти назустріч мамі, погодитись на її умови побачень. А далі буде видно, що відбуватиметься. Самі ж, придивіться до хлопця. маму Ви знаєте все життя, а закохані Ви порівняно недавно.

Наталія: Алла, подумайте про консультації по скайпу чи телефонні, якщо Ви не з Ужгорода. Таке розлучення важко переживати. Так виглядає, що Ви і досі любите чоловіка та тужите за ним. Але, якщо давно стосунків немає, рік не спілкуємось, то що тоді є? Залежність? Подивіться на ситуацію так, що Ви маєте ще здоров"я, виростили дітей, тепер можете роззирнутися і спробувати жити у своєму світі. А це Ваші родичі і друзі, це робота і захоплення, це плани надалі, здоров"я і духовний розвиток. Натомість Ви у себе не живете, а думаєте, де він і що він? Тоді Ви, наче, поряд і той чоловік постійно відчуватиме Вашу присутність, що змусить його тримати дистанцію з Вами. Як тільки вдасться зажити своїм життям, як тільки Вам буде цікаво самій із собою і він може повернутись. А як не він - буде інший. Подумайте про живу психотерапію. Мій номер на сторінці.

Наталія: Тетяна, у такому старечому віці вже немає потреби доказувати мамі що-небудь. Натомість хай кожен дорослий робить своє. Мама, звісно, бурчати не перестане, але сприймайте це, як слова не до Вас. У старших людей часто розвиваються деменції та слабоумство. Зверніться до дільничного терапевта або психіатра, щоб призначили мамі заспокійливі згідно віку і розладу. Стане трохи легше. При потребі дзвоніть - номер на головній.

Марина: Доброго вечора ми з чоловіком живемо 3 роки, останнім часом у нас кожен тиждень сварки.Так як ми живемо уже 3 роки у нас немає спільного бюджету так як це повинно бути, на роботу я не ходжу бо в мене дитина від першого чоловіка їй 3.5роки і в чоловіка є дитина йому 10 років. Чоловік також не ходить на роботу, він із своєю мамою їздить на базар я також буває їду а як зима була то постійно їздила і роботу робила всю майже сама до поки не почались скандали ,гроші заробляє не погані, але гроші усі у його мами в дома складаються, як він кудись їде то бере з собою скільки хоче бо він їде у дорогу, а як я їду то мині видавцями. Не давно ми купили хату , ішоб ми не купляли завжди з нами його мама, або даже я не присутствувала, саме головне що чоловік не проти він сам каже поїхали мама, або у мамки будуть гроші бо вона їздить на базари, одним словом мій чоловік мамій без мами дня прожити не може, сто раз позвонить, як тільки я з дому до своїх батьків помогти шось, він сразу здому до мами і ночує там, рано тільки проснулись як не вона до нього звонить то він до неї і бистро їде і снідає і обідає і вечеряє і фак в тому що і мене він так привчив, а коли я поняла що це трошки не правильно получився скандал. На днях його мама сказала ідіть на роботу бо ми на вас не виробимо це було обідно, аще акби мене взяли з дитиною то яб мовчала- да всі ми не святі мої химери почалися з того шо ми з чоловіком вибрали краску яка нам понравилася а свикрусі не понравилася сказала шо в селі такою красять, за чоловіка і поїхали купили другу я реально була в шоці шо чоловік мовчки согласився шо да буде село сіли з мамою у машину і привезли другу краску і тоді вона мені сказала якби мене взяли з дитиною то яб мовчала обідно було до бізумія.Коли я сказала шо хочу настоящу сімю шоб разом з ним без мами то вона сказала дитину в злидні не віддам не розумію таку відповідь але не можу задати запитання бо не маю права так як возрост не позволяє. Воптім і так далі дуже багато запитань і відповідей. Підскажіть до поможіть благаю, може я щось не понімаю або багато хочу((((((
Наталія: Марина, подивіться на ситуацію простіше. Як чоловік буває у мами - Вам менше з ним клопоту. Годувати не треба, опікати і турбуватись. Можете цей час виділити собі. Ви навряд чи зміните чоловіка, тільки нерви собі попсуєте. Щодо роботи, то вартувало б подумати про таку. Дитина в віці, коли їй важливо спілкуватись із однолітками. Щодо стосунків із свекрухою, то вважається нормою, коли ці дві жінки не дуже люблять одна одну. В цьому сенсі у Вас усе, як в людей. Тож, спробуйте думати про те, що Ви маєте в житті. А це сім"я, хай і не ідеальна, діти, навіть свекруха, яка матеріально підтримує родину.

Павло: Доброго дня. Ми з дружиною в шлюбі майже 9 років, у нас донька 7 років. Останнім часом я дружині почав мало приділяти уваги, майже не допомагав по дома, був озлобленим, хоча батьком був хорошим, вона сама так каже, і донька мене дуже любить. Я за цей час довго засижувався вечорами за компютером. Дружина була засмучена, потім зацікавилась вивченням англійської мови, знайшла групи в соцмережах, і познайомилась з одним хлопцем з Індії. Почала з ним переписуватись, казала мені що він допомагає вивчати їй мову, просила, щоб я не заважав. Так пройшло півроку, і я зрозумів, що щось не так. Вона вже не була до мене такою як раніше, навіть дитині стала менше часу приділяти. Я почав її випитувати, і вияснилось, що в неї сильна привязаність до тієї людини і навіть почуття. А до мене все завмерло, хоча каже що ще любить мене, але не так. Хоча дозволяє обіймати, тримати за руку на вулиці, цілувати, але в щічку. Пройшло вже три тижні, я кардинально змінився, допомагаю все по дому, приділяю увагу, все намагаюсь робити, щоб їй догодити. Вона каже, що ми спробуємо відновити відносини, хоча щодня переписується з ним та признається в коханні і таке інше. Планує на наступний рік візит до нього. Каже, щоб я її не ставив перед вибором, кого обирати, що вона повинна спочатку його побачити вживу, а так вирішити. Як ви вважаєте, в мене є шанс її повернути? Як мені варто зараз себе вести? Дякую за відповідь!
Наталія: Павло, якби Ви так поводились із дружиною до шлюбу, як ото описали - озлоблений, не приділяв увагу...- чи вийшла б вона за Вас? Відповідь Ви знаєте самі. Тоді, чому Ви вирішили, що така поведінка сприятиме любові до Вас жінки? Трудно любити озлобленого, агресивного мужчину. На це здатна тільки мати. Стосунок із дружиною є інакший. Ви маєте бути таким, щоб хотілося Вас любити. От і маєте ситуацію, яка змусила вас прокинутись і стати уважним, активним та чемним. Щодо жінки, вона нарешті зуміла зажити своїм життям. З віртуальних романів рідко виходить толк. Тож, життя покаже, як воно буде. Вам важливо бути таким, щоб вона хотіла бути саме з Вами, щоб так про неї ніхто не турбувався, так аби ніхто не зміг розуміти, допомагати і так далі. І тоді Ви матимете великий шанс. Але партнерський стосунок умовний. Тобто, люди разом по взаємній згоді. І якщо вона обере іншого, Вам доведеться на майбутнє вивчити цей урок і бути уважним до жінки, яка буде поряд.

Наталія: Міша, визначтеся, без кого жити не можете - без алкоголю, чи без жінки? Якщо без жінки, тоді зробіть кроки, аби вона бачила, що то не просто балачки. Йдіть у наркодиспансер по місцю проживання - міський чи обласний, лікуйтеся, кодуйтеся. Завжди пам"ятайте, що Ви алкоголік і пити Вам неможна. Заживіть нормальним життям - робота, турбота матеріальна про дітей, спільні вихідні з дітьми і за бажанням жінки - з нею. От і буде добра родина. Вам може знадобитися психологічний супровід, тож, у лікаря питайте і про таке. Якщо Ви з Ужгорода, можете задзвонити мені. Номер на головній сторінці.

Наталія: Марія, а скільки доньці років? Скільки бабці? від цього також залежить, дозволяти там бути, чи не дозволяти. Зручніше б було в телефонному режимі вияснити. Задзвоніть мені за номером на сторінці. Якщо мама не геть стара, вона у свій спосіб конкурує з Вами, але при цьому Ви всеодно відповідальні за життя і здоров"я доньки. Якщо донька підліток і бабця ще не 80+, то напишіть нотаріальну довіреність, що дозволяєте бабці опікуватися донькою на такий-то термін. І тоді Ви спокійно видихнете, бо бабця відповідатиме юридично перед законом за життя і здоров"я дитини. Дитині і бабці так спокійно і поясніть. Такий, мов, порядок поводження із неповнолітніми і Ви згодні, щоб вони були разом, але має бути оформлена юридична відповідальність. Наступне - це матеріальне питання. Тут можна частково утримувати доньку або повністю перекласти це на бабцю. Так одна й інша побачать реальність. Якщо бабця молода - 60+, матеріально благополучна - хай собі живуть. А Ви займіться своїм власним життям. Бо так виглядає, що вся увага зосереджена на них двох. Чи не досить?

Наталія: Дарина, це залежний стосунок із усіма "принадами" таких відносин. То він психологічно тисне і Ви - жертва, то йдете, караючи його - і він жертва. Може б робити щось інше, а не бавитися, хто крутіша жертва? Для цього слід пройти курс психотерапії. Якщо Ви з Ужгорода, області, можете задзвонити мені. Номер на сторінці. Якщо з іншої області - пораджу фахівця. В такому варіанті відносин нічго не зміниться саме по собі. Ви ходитимете по колу. Ви дієте і обговорюєте однаково, бачите ситуацію своїми очима і аби подивитися на стосунки з іншого боку - потрібен психолог. Що Вас об"єднує, чому Ви разом, що ви разом робите, для чого Ви разом? Кажуть, якщо у людей були скандали і секс, то з часом залишаться тільки скандали. А як у Вас? Якщо наважитесь на терапію, доведеться зазирати у поведінкові стратегії, привнесені у Вашу сім"ю із батьківських родин, настане час переосмислити уявлення про сім"ю, стосунки, прожити розчарування та образи і тоді - знайти новий власний путь до зустрічі одне з одним.

Наталія: Андріана, кожен з нас має владу, контроль, можливість щось змінювати виключно у власній реальності та голові. Якщо виникає бажання змінювати іншу людину, може б замислитися, для чого вам це потрібно? бажання чутися богоподібною, всесильною? Бажання визнання і самозахоплення - яка я молодчина, навіть такого безнадійного виправила.... Може простіше пошукати того, хто буде "такий"?

Наталія: Аліна, Ви сама собі створили неприємності в стосунках, тож, доведеться відповідати за них. Пам"ятайте, що стосунки партнерів - умовні. Тобто, вони існують доти, поки обоє в парі згодні бути разом. Тому, якщо вам відмовлять - маєте прийняти і це. Подумайте про власну гідність. Не принижуйтесь. Людину, яка самопринижується не хочеться любити. Чогось Ви зрадили, а ще й були необачною і розповіли про це. Виглядає, як жорстокість, замаскована під щирість. Подумайте про це. Бо так виглядає, що Ви готуєтесь до жорсткої зустрічі з боку хлопця. Ви маєте поговорити, Вам потрібно його вислухати і далі почуєте, як він бачить себе - з Вами, чи без Вас. Доведеться бути сміливою і прийняти та поважати будь-яке його рішення. Звісно, скажіть йому про своє бачення Ваших стосунків. А далі - життя покаже, як воно буде.

Наталія: Оксана, це запит до психотерапії. Робота із страхами хвороби, смерті, каліцтва, безумства потребує індивідуальної роботи. Можете мені задзвонити. Номер на сторінці.

Оксана: Доброго дня, ми з чоловіком прчали разм жити з серпня 2016 року одного разу він залишив мені телефон для одної інформації і я побачила що він перкписуєттся з своєю колишньою дівчиною.сказала йому шо я випадково побачила і мені цене приємно таке бачити,вибачилась ща то що прочитала.Він сказав шо мусів відписати бо в неї тато прмер і не міг її просто так відшити.....потім знову побачила де не випалково із за цікавоці...тиждень тому він хотів дорогою до магазину з нею (я так зрозуміла по вчинку) прговорти но було темно і я приєдналась ми пішли розом , потім він сказав шо мусить щось взяти в мвшині і ще переаірити масло ... я здивувалася як в темній порі можна дивитися скільки є масла!? Но так дає Бог і машинка попрала я пішла вивішувати прання і побачила що він в машині зі не знаю чи дзвонив до когось но писав точно бо ще перед мною стояв і видаляв напевно переписку завжди історії немає но з самого ранку 8:00 мій коханий чоловік пішов в душ і я з страшною цікавістю з трусящими рукпми чя зараз побачила що колишня написала"приаіт.гарного дня".закатала істерику ніколи такою не була і такого не робила не знаю що зі мною. Він мені нічого на це і не сказав просто ігнор і пару якихсь слів .....сьогодні зранку човік забув телефон і поїхав на роботу я побачила паролль раніше розблуковки"він їх міняє часто" і зайшла на вайбер не дурно... побачила від колишньої 8:20 ранку "як ти ?чи вирішив проблеми?" То в ного з бізнесом трошки бкло не в порчдку.він приїхав по телефон і ч його питаю чого так ,чому вони переписуються вся трксиласч від того.... він тільки каже що то переписка...я його ще раз спилала почснити в сому причина, він видьорнув телефон з рук і пїхав на роботу. Скажіть будь-ласка чому він так робить? мені це нестерпно боляче,в мене таке враженя шо якась ненормальна роблюсь...тільки хочетьсч плакати....
Наталія: Оксана, Вам боляче і важко через переписку чоловіка з іншою. Так виглядає, що Ви підозрюєте його у зраді. Це важкі переживання і Вам потрібно би спілкуватися вживу із психологом. Мій номер на сторінці, можете задзвонити. Крім переписки є тільки Ваші фантазії, що діється насправді. І якщо чоловік не каже прямо, то Ви можете або й далі виснажувати себе переживаннями, або зробити адекватні в такій ситуації дії - поговорити, якщо є спільне бажання, сказавши, як Ви це бачите і що відчуваєте при цьому. Подумайте і про те, чи потрібен вам мужчина, який так знецінює Вас і ваші почуття до нього? Для чого Вам той, який так нехтує Вами? Подумайте і про те, що це може бути дійсно тільки переписка.

Наталія: Маша, є таке поняття, як пауза в сексуальних стосунках. Така пауза завжди є у чоловіків. Це схоже на те, наче він наївся і поки знов не зголодніє - буде в паузі. Це не кінець світу. Це тільки одна із фаз сексуальності. Детальніше на консультації. мій номер на сторінці.

Наталія: Леся, Ви ж знали, що він має сина. Ви, мабуть, здогадувались, що батько може страждати через розлуку з сином. Тож, від чого Ви в шоці? Від того, що Ваш чоловік нормальна людина і готовий підтримати дорослого сина? тепер кожен з них будує власні відносини один з одним без судів і бувших дружин. Ну а якщо Ви хочете бути з цим чоловіком надалі - доведеться приймати нову реальність і сприймати хлопця.

Наталія: Інга, досвід напрацьовувася сльозами попередніх поколінь. Якщо Вас не сприймають, можливо, будете любити себе більше за будь-якого мужчину. Тож, прийміть рішення, виходячи з цього.

Наталія: Ярина, я прочитала Ваше питання. Мій номер на сторінці. Спробуйте задзвонити.
Наталія: Ярина, я прочитала Ваше питання. Мій номер на сторінці. Спробуйте задзвонити.

Наталія: Віталій, краще говорити вживу. Мій номер на сторінці. У мене є питання до Вас? Як сталося так, що Вам вдалося добряче налякати жінку? Що то були за сварки, що після них страшно повернутися? Якщо це тільки звичайні сварки без жахіть, тоді взагалі мало що зрозуміло про страхи жінки. Що Ви про все це думаєте? Мій номер на сторінці.

Наталія: Анна, Вам не вдалось завершити емоційні стосунки з хлопцем. Можете написати йому листа, але не відправляти, а прочитати і вкинути в умовну скриньку. Та швидше впораєтесь, працюючи з психологом. Якщо Ви з мого міста - задзвоніть мені. Номер на сторінці. Можу порадити фахівця по місцю проживання.

Наталія: Олександра, задзвоніть мені. Номер на сторінці. А до дзвінка поміркуйте, хто керує у Вашій родині? Так виглядає, що дитина. Як так стало, чи так було і що робити - це до консультування. В двох словах це не вирішити.

Наталія: Маша, я так зрозуміла, Ви питаєте про себе. Довіра або є, або її немає. Людина може в чомусь довіряти, а в чомусь - ні. Якщо була брехня, то це означає, що в цьому питанні втрачено довіру і, буває, потрібно чи не півжиття прожити, щоб довіра трішки відновилась. Вас можуть простити. Ви себе можете простити. Люди помиляються і роблять дурниці. Та, якщо Ви зумієте відновити власну емоційну рівновагу, зможете сприймати любий розвиток подій в стосунках - маєте шанс зберегти усе.

Наталія: Юлія, якщо Ви говорите хлопцям про те, що ваші відносини мають тимчасовий характер, тоді їх почуття і страждання - це вже їхня відповідальність.

Наталія: Олександр, так маскується депресія. Тому лікарі хай лікують, але консультації психолога точно потрібні. Мій номер на сторінці.

Наталія: Ірино, а де Ви у відносинах? Він будує або не будує відносини, він каже одне або інше, він розказує, що і як... А Ви сама, чого хочете? Як Ви бачите себе в майбутньому? Для чого Вам хлопець, який непослідовний і ненадійний навіть у намірах? Чи Ви маєте ідею, що Ваша любов до нього змінить хлопця? Змінювати можете тільки себе. Хлопець добре вміє відстоювати свої інтереси. А Ви? Як так сталося, що Вас у стосунку немає? Подумайте про те, що неможливо нічого збудувати, якщо інший не будує... Щоб розібратись у всьому цьому, потрібні консультації психолога. Мій номер на сторінці.

Наталія: Олексій, Ваші наміри дуже благородні. Але насильно милим не будеш. Що Ви можете - так це просто бути в її житті. Інколи бачитись і цікавитись її життям, допомагати їй з вирішенням її проблем. Можете наважитись говорити із батьками дівчини. Але тільки за її згодою. Вона розгублена, ображена на того, хто покинув вагітну. Любов інколи виникає по ходу життя. Спільні радощі і горесті зближують людей. Буває, правда, і навпаки. Якщо любите і будете поряд, хтозна, що вона скаже за якийсь час. Якщо дівчина категорично не хоче Вас бачити - тоді доведеться закривати ці стосунки і тоді консультації психолога будуть Вам необхідні. Мій номер на сторінці.

Наталія: Катя, Ви маєте право тримати власну границю, яка Вам комфортна. Хлопець своїм бажанням познайомитись із батьками демонструє, що серйозно до Вас ставиться, що не ховається від відповідальності за Вас перед батьками. Ви можете стояти на своєму. Поясніть хлопцю. Можливо, така сімейна традиція - знайомитись тільки перед весіллям.

Аня: Доброго дня.почну з того що я дуже заплуталась, Зустрічалась з хлопцем майже рік,ми часто сварились через те що я хочу частіше бачитися,проводити час,він завжди говорив,що не розумію його,от і сказав,що розлюбив,ростплися і якось з часом все налагодилося.Через 3місяці ми помирилися,пройшло лише 2 тиждні,а вже знову все жахливо,я говорила з ним про те,чому якщо ти говориш що хочеш бути зі мною,то не хочеш проводити зі мною час,а він просто відповідає,що от я сьогодні хочу побути вдома,от просто пролежати цілий вихідний вдома,хочеш-терпи і чекай,не хочеш-шукай кращого. А мені погано дуже без нього, не можу нічого нормально робити,настрою зовсім не має,постійно хочеться плакати,заснути хоч на пару місяців,не можу відволіктись нінащо.Він аргументує все тим,що він молода не одружена людина і не розуміє чому я так щадовбую його тим,а я не розумію чим я заслуговують те,що людина,яка нібито хоче бути зі мною,проводить зі мною 3_4години в тиждень,хочеться просто пропасти,з ним погано,без нього ще гірше,порадьте,що робити,можливо є якісь способи викликати в нього більше бажання,а то дивлюсь як подруги з коханими гуляють,час проводять,то сльози нааертаються
Наталія: Аня, Ваш запит до психотерапії. такий стосунок виглядає як невротичний, залежний. В ньому багато страждання і нерозуміння. таке враження, що Вам хочеться довести собі - Ви можете бути і в таких от складних стосунках. Крім хлопця у вас є що робити в житті. Іншому завжди цікава та людина, яка є особистістю, яка має власні справи, власні інтереси, друзів і свій світ. А у вас - весь світ - це хлопець. він дає вам зрозуміти, що не погоджується стати для Вас усім на світі. Так і не має бути. Стосунки - це завжди тимчасово. Не завжди люди доживають життя разом. Вони розлучаються, помирають, виїзджають кудись... Тоді, за Вашою логікою, треба страждати... Хлопець не народився, щоб появитися в Вашому житті і стати усім - стати сенсом, розвагою, проведенням часу... Спробуйте відчути, де Ви, яка Ви, які ваші плани на життя, чим любите займатись, кого давно не бачили?.... Заживіть своїм цікавим життям і тоді хлопець може хотіти бути з такою цікавою людиною. Хіба приваблює дівчина з купою претензій, зі стражданням і докором в очах, пригнічена і прибита? Вам потрібно працювати з психологом, щоб зрозуміти себе і збагнути, що то - любов?

Наталія: Юлія, пораджу звернутись до психолога, щоб працювати з цим почуттям ревнощів. Можете задзвонити мені. Номер на сторінці.

Уляна: У мене складна ситуація. Ми з чоловіком у шлюбі 3 роки,дітей покищо немає. Зразу після весілля ми почали іздити по заробітках до Польщі, і бувало так що дуже рідко бували разом. Все було добре,але і бували часті сварки без причини. Одного дня мені прийшло на електронну адресу(у нас одна електронна адреса на двох) що він додав своє фото на фейсбук,раніше він там небув зареєстрований. І я почала питати його про це казав що просто пробував бо йому цікаво, Потім мені вдалося зайти до нього на сторінку і бачила те,чого найбільше за все боялася, переписку з іншою. Переписка тривала три дні, але була дуже сексуального характеру з боку мого чоловіка,мені здається що знаючи людину всього три дні(так говорить чоловік) так відверто про секс писати неможна. Він говорить що іх познайомив колега у роботі,вона тоді зустрічалася з тим колегою, що просто познайомилися і все. Після того пройшло трохи часу. А одного дня( то була неділя) вона позвонила до нього(некаже звідки взяла номер)і запросила на каву у кафе(того дня ми з ним дуже посварилися)і він погодився і пішов,каже що був тільки на каві,а потім почалася ця переписка. Говорить що більше нічого небуло,тільки кава і переписка. Каже що дуже жаліє що таке зробив і більше такого незробить,видалив фейсбук,і говорить що дуже хоче бути зімною бо дуже любить,я теж дуже його люблю і хочу бути з ним. Але мене мучить одна думка,я сумніваюся що в нього небуло сексу,бо дуже багато слів про секс з його боку,(у нас у цьому плані все було добре,нічого нечула що щось не так) мені здається що він мені щось недоговорює,бо боіться тепер зізнатися,бо хоче аби все було добре. А мене дуже мучать ці сумніви. Від цього почала його дуже ревнувати, і часто надзвонюю,тоді робиться спокійніше
Наталія: Уляна, зазвичай, коханок ховають від зайвих очей, а не відверто з ними переписуються в соцмережі. Чи щось було, чи ні - ми можемо фантазувати безкінечно. Це нічого не дає. Тут би Вам мислити якось інакше. Наприклад, якщо я люблю цього чоловіка, то яка мені різниця, кому він подобається іще. Він живе з Вами, нікуди не дівається. А це означає, що обирає Вас. І можна бути спокійною або ревнувати - якщо колись партнер не схоче бути далі разом, ніхто нічого вдіяти не зможе. Замість витрачати енергію на ревнощі - заживіть цікаво і тоді завжди будете цікавою іншим. Самі ж ревнощі - це спосіб зберегти своє щастя. Таке почуття руйнує, отруює стосунки. Натомість ревностно, тобто, старанно, будуйте відносини на засадах поваги. Спробуйте.... А ще, також підіть на каву з кимось знайомим, якщо така нагода випаде. Кава - це тільки кава, соціальний рівень відносин. Сумно думати, що Ви обрали собі чоловіка, який взагалі нікому не цікавий.

Наталія: Елена, думаю, Ви і самі знаєте, що він від Вас хоче - сексу.

Наталія: Юля, а яке Ваше питання до мене? Ви не переносите алкоголь і боїтесь, що сім"я може розпастись через Ваші претензії. То в чому питання? Якщо Вам складно витримувати себе, то важливо звернутись на реальну живу консультацію до психолога. Можете задзвонити. Номер телефону на сторінці сайту.

Наталія: Мирослава, тільки Ви сама вирішуєте, що вам робити - жити Вам з цим чоловіком, вірити йому?

Наталія: Олександр, Ви описали ситуацію, але забули написати питання до мене.

Наталія: Василина, в чому Ваше питання до мене? Вам складно і Ви потребуєте підтримки. Тому зверніться до психолога за місцем навчання - в освіті такі фахівці є. Ну і напишіть своє запитання до мене.

Наталія: Яна, це не самонавіювання. Людина потребує консультації лікаря психотерапевта або/і психолога.

Наталія: Юля, якщо Ви зрозумієте, що любов між Вами і мужчиною (чоловіком) завжди умовна - тобто, за взаємною згодою, а от до батьків безумовна, тобто, для неї достатньо просто бути живим - побачите, що все життя боретесь із вітряками. Замість зневажати його родину - спробуйте поважати цих людей. Вони народили і виховали Вам чоловіка. Невже Ви були безглуздою настільки, що обрали собі найгіршого у світі? Тож, повага дуже гарне почуття, яке не передбачає любові, і тому годиться для таких випадків, як Ваш. Поважатимете його батьків - він поважатиме Вас, любитиме за цю повагу.

Роксолана: Доброго вечора! Дуже прошу вашої поради. Зі своїм коханим зустрічаємось 5 років, через декілька місяців весілля.Обоє його з нетерпінням чекаємо. Так склалась ситуація що на даний момент проживаємо в різних країнах і бачимось рідко! Було між нами дуже багато всього! "і бочки дьогтю, і боки меду." Та ось останні декілька місяців все просто дуже різко змінилось!! кожна наша розмова закінчується сваркою на банальних дрібницях!! Хоча до цього якось один одному вміли поступитись.... Зараз він став набагато менше терпеливим, більш психічно неврівноваженим. Часто мені докоряє в моїх недоліках,що з його уст звучить найбільш образливіше! за останні кілька тижнів я чую в свою сторону слова "замахала". "надоїла" а ще й деколи жосткі матюки з посиланням..Перестав цікавитись моїми справами,переживаннями -розповідає лише про свої.. Я не розумію що змінилось... Може я щось роблю не так?А може розлюбив? (Хоча до цього готовий був світ віддати,на руках носити,)Чому в нього так піднялась самооцінка? Чому я для нього як просто власність? Ось ці питання мучать мене кожного дня.... Допоможіть будьласка порадою!
Наталія: Роксолана, не дуже розумію, що можу Вам радити. Ви бачите зміни на гірше, тоді чому вирішили одружуватись? Він вважає так, бо так собі вирішим чи захотів. Ми тільки фантазуватимем про причини такого. Для того, щоб розібратися з цим усім, краще прийти на реальну живу консультацію. Тому задзвоніть - номер на сторінці, можливий скайп. Ви чекали 5 років весілля. Може, почекати ще? Коли відбуваються незрозумілі речі, не вартує приймати рішення.

Наталія: Марі, стан чоловіка схожий на депресію. Допомога лікаря йому потрібна, далі - психолог. Ну і напишіть своє запитання до мене.

Наталія: Таня, не бачачи Вас і чоловіка всяка відповідь буде тільки фантазією на тему. Це нічого Вам не дасть. Тому йдіть на реальну консультацію до психолога. Причина розладів може бути різна - від депресії, до прийому ліків, які мають побічною дією зниження лібідо.

Наталія: Галина, отак дистанційно я буду тільки гадати на кофейній гущі, чому така реакція у Вас на тему сексу. Для отримання відповіді потрібно щось ще знати про Вас.Причина може бути у особливостях формування сексуальності.... Аби вияснити причину, для цього необхідно прийти на консультацію вживу. Номер на сторінці - телефонуйте.

Наталія: Дмитро, відсутність довіри складно відновити. Вам доведеться бути терплячим і просто проживати поряд день за днем. За якийсь час довіра відновиться. Але маєте знати, що інколи потрібно прожити так чи не півжиття, щоб людина почала довіряти. Дівчині добре б відвідувати психолога. Так вона б переосмислила себе. Тут ідеться і про те, що вона може вічно боятися і ніколи нічого не збудувати. А може подолати страх і будувати нові відносини. Тут вже йдеться про її вибір - свідомий чи несвідомий. Психолог може допомогти усвідомити це. Задзвоніть - номер на сайті, можливий скайп.

Наталія: Юля, в психоаналізі є метод роботи зі сновидінням. Але для цього людина має бути в живому контакті з психологом. Потрібна жива бесіда з клієнтом, щоб пояснити сновидіння, знати достатньо багато про життя тепер і в минулому. Інакше це все буде суцільна вигадка. Єдине, що очевидне - це Ваша тривога за сестру. Можливо, вартує знайти спосіб зв"язатися з нею, щоб вияснити, як її справи?

Наталія: Вікторія, зверніться, будь ласка, до лікаря психотерапевта або психолога по місцю проживання. Нажаль, перепискою ми ніяк не зарадимо цьому.

Наталія: Ірена, Ви самі вже відповіли, хто Ви - "мама". Аніж переживати через переписку, краще заживіть своїм цікавим життям. Чоловік і дитина - це частина того, що у Вас є. Тож, займіться отм іншим, що маєте окрім сім"ї. Нажаль, на почуття інших ми не маємо впливу.

Наталія: Мила, якщо Вам добре з чоловіком, з котрим сваритесь весь час - живіть далі. А його переживання залиште йому.

Наталія: Галя, це його життя до Вас. тож, якщо Вам потрібен хлопець без минулого - шукайте такого. Цей хлопець має це минуле і фотографія тільки свідчення цього минулого.

Наталія: Нік, довіра або є, або її немає. Ви або мусите залишити її минуле їй і минулому, або обираєте шлях страждати через це.

Наталія: Марія, добре б звернутись до психолога на реальну консультацію. Так виглядає, що Ви втратили розуміння ситуації. Дуже багао страху і тривоги. Звідси і ревнощі... Тож, найперше, важливо заспокоїтись і займатись своїми справами. невже окрім хлопця більше нічого робити? Він буде поряд, коли бачитиме Вашу радість поряд зним, а не докори, за те, що ти тут і тебе так мало.

Наталія: Віта, ррозумію, що Вам складно. Але, яке Ваше питання до мене?

Наталія: Лара, вирішувати тільки Вам, як вчинити. Якщо вже так сталося, що стосунки привели до вагітності - важливо бути відвертою і чесною із собою, дітьми, чоловіком. Навряд чи хтось буде щасливий, живучи в брехні чи паралельних реальностях. Доведеться брати відповідальність на себе і рухатись туди, куди веде життєва дорога. Дитячо-батьківська любов безумовна і діти любитимуть свого тата і свою маму всеодно. Є ціна стосунків і тут тільки Ви вирішуєте, чи згодні сплатити її.

Наталія: Ангеліна, Ви сама відповіли на питання. Інколи пауза необхідна, щоб відчути себе. Емоційна віддаленість дає можливість відчути цінність партнера в стосунку, місце людини в вашому житті... Поки він думатиме, займіться своїм життям. Окрім хлопця у вас точно є що робити у житті. А людина, яка має своє цікаве життя завжди цікава іншим.

Наталія: Марія, це все тілльки здогадки і фантазії, що він хоче або думає. Краще поговоріть прямо і відверто.

Христина: Доброго вечора! В мене така ситуація,я закохалася в свого вчителя,але він про це навіть і не догадуюсь,я постійно думаю про нього,коли ми бачимося на навчанні в мене все мліє,я й толком не можу його завоювати,оскільки починається паніка,буває таке що фліртуємо з ним,буває цілує в губи або в щоку,але це так,не серйозно,як подруги зустрічаються так цілуються оце і в нас так. Я дуже хочу бути з ним,але він старший за мене на 29років,він такий як мій тато,але мене це не зупиняє,він для мене все,в нього є син десь такого віку як я,можливо менший на 3чи 4роки,він не має дружини,він дуже класний,а ще його весь університет поважає,любить,завжди багато приділяють дівчата йому увагу,тому й не дивно що він і виглядає на років 10молодший. Порадьте що мені зробити так щоб ми були разом,як його зацікавити,я й так буває захожу до нього в кабінет поза урочний час, ми буває говоримо з ним,на різні теми,вгощаю його різними солодощами,може він до мене так і ставиться хорошо.
Наталія: Христина, Вам потрібно звернутись за консультацією вживу до психолога по місцю навчання. Можете мені задзвонити. Вам важливо розібратися із собою. Бо в листі неможливо навчити завоювати, закохати. Таке почуття дає солодке страждання і саме цим приваблює. Подумайте про це. Схожість на батька робить для Вас цей стосунок бажаним і безпечним. Хоча цей чоловік нічого не робить для того, щоб зустрічатися з Вами.

Наталія: Галя, зверніться до психолога на реальну живу консультацію. Якщо хочете, задзвоніть мені. У разі, якщо Ви не з мого міста, пораджу Вам фахівця, який працює з атовцями у Вашому регіоні.

Наталія: Софія, один раз може бути все. Тому посваріть, призначте покарання і далі живіть, наче цього не сталося. Любіть свою дитину. Поговоріть з нею, чому так сталося, як їй з цим зараз, коли стався інцидент з випивкою. Батько також має сказати своє слово. Можете звернутись до психолога по місцю навчання. Можете задзвонити мені. Тут важливо вияснити, чи це не депресія так проявляється.

Анна: Доброго дня! Одружені з чоловіком вже 10 років, маємо сина 8 років. Як і в кожній сім'ї бувають у нас гарні моменти і сварки. Якось ми з цього виходимо. Єдине, що завжди не підходило мені- це ставлення чоловіка до нашого сина. Як на мене він дуже мало приділяє йому уваги. Не бавиться з ним, мало розмовляє, не цікавиться як успіхи в школі. Хіба я нагадаю, що наука шкутильгає, поведінка теж. То наш тато починає криком брати, а малий тікає.Так склалося, що уроки з школярем роблю я. Я працюю, відповідно додому повертаюсь ввечері, поки те поки се, і часу залишається зовсім мало. Відповідно ми не встигаємо з малим зробити все так як годиться, опрацювати всі предмети так як нам того хотілось. Відповідно успішність у нас бажає кращого. Наш син активний хлопчик, уроки звісно не любить робити, часом пояснюєш йому, а до нього не доходить, бували випадки коли я не витримувала, бо час вже й спати лягати, а він так нічого і не зрозумів. Бували в нас і рукоприкладство, а потім вночі спати не можу, звинувачуючи себе, що потрібно було якось легше, не всі ж будуть вченими. Бачу що навалилось і щодня все більше і більше. Найняти репетитора, займається з ним вчитесь з досвідом сама має внука, як наш хлопчик. Малий розказує їй що ми його не любимо, постійно кричимо на нього, що він втече з дому. Дійшло до кута, потрібно щось вирішувати, чоловік відпирається, що в нього робота, що він повинен гроші заробляти. А я не можу пустити на самоплин. А ще я хочу другу дитину, і син постійно питає, чи можу я народити йому братика. Але поки що ми з першим не даємо собі ради. Проконсультуйте, будь-ласка, або порадьте до кого звернутися.
Наталія: Анна, очна консультація фахівця Вам буде корисною. Ви заплутались і розгубились. Трохи відпустіть ситуацію. Жодні уроки не вартують того, щоби псувати стосунки з дитиною. Ви зробили все можливе - найняли репетитора. Тож, як навчиться і скільки засвоїть, так і добре. Займіться краще собою і чоловіком. А дитину любіть і спілкуйтесь, грайтесь з ним. Тоді все врегулюється саме по собі. Трішки відпустіть ситуацію. Діти, коли відчувають батьківську прихильність, стають благополучними. Успіх в житті - це не навчання, це здатність адаптуватись до реальності, яка швидко змінюється, знайти вихід, придумати щось, викрутитись із ситуації...

Наталія: Тімеа, у небезпеці усі діти, які мають доступ до інтернету. До групи ризику входять ті, чиї батьки не мають можливості з різних причин бачити їхні переписки та відвідування небезпечних сайтів. Тому так складно вберегти себе від небезпеки сайтів-вбивць. Забирання компютерів та гаджетів мало що дасть. Діти підуть туди, де вони є. Тут якщо сім"я буде зважати на емоційні потреби дітей, а не тільки їсти-пити, тоді й діти не стануть жертвами маніяків з інтернету. Тут можна говорити про профілактику суїцидів у дітей. Якщо батьки розмовлятимуть із дитиною у вільний час, спільно проводитимуть час, дадуть відчуття задоволення від спільних справ і відпочинку, контролюватимуть по можливості інтернет-інтереси дитини - мало шансів, що станеться непоправне. Якщо ви вже знаєте, що дитина бере участь в групах смерті, тут же блокуйте акаунт, зверніться до поліції, до школи. Разом ви впораєтесь із небезпекою. Підлітки особливо схильні прислухатись не до батьків, а до тих, кого вважають друзями. Діти молодшого віку просто зі страху слухаються, бо казати ні не навчені вдома - зазвичай, ні дитини в сім"ї не сприймали... тут спрацьовує виключно авторитет сім"ї, батька, матері. Як би батькам не хотілося спихнути відповідальність на школу, але діти орієнтуються у виборі дій на сімейну ситуацію. Коли тато тихо ненавидить маму, а мама мовчки не любить тата, дитина відчуватиме себе дуже погано. Хоч зовні сім"я виглядає благополучною. Дитина шукатиме любові в друзях, якими може стати і адмін сайту вбивці. Отож, любов врятує нас усіх. Дбати про емоційне благополуччя в родині - це страховка від дитячих самогубств.

жанна: У мене проблема як я думаю серйозна.Мене більше року покинув чоловік.У мене є донька 6 років.Все сталось скоріш через мене.У нас з чоловіком були досить не зрозумілі стосунки.Він постійно був не зодоволений.То тим що я йому не допомагаю працювати ,то в ліжку щось не так.При цьому в нього точно не булоиіншоі жінки.На цьому підрунті я себе переконала що є ішша або ж він став не байлужим до колишньоі.Я так думала.Я вирішила відволікти себе реєструючись на сайті знайомств.Там не було ні фото ні справжнього імені.Заповнюючи анкету вказала своі сексуальні вподобання ради сміху.чи буде хтось клювати а я зможу розважись...посміятись ...Я на стільки була впевнена що не цікава йому що навіть особливо не приховувула це.це ж було дійсно не серйозно.Він помітив це....знайшоі акаунти з яким я спілкувалась викупив його і під чужим ніком спілкувався зі мною...виводив на чисту воду.спокушав там і все таке...чи я люблю свого чоловіка чи зраджувала...на віртуальний секс розводив мене...я особливо і не підозрювала ні про що.Потім все еа чисту вду вивів і пішов від нас.Я в прямому смислі цього слова ледь не покінчила з життям..дитина втримала.Сташенна дипресія була ямне спала місяць схудла за тиждень на 6 кг.Потім пройшло трохи часу...я почала. Шукати роботу і досі шукаю.Досвіду не багато...і мене звідусіль турляють...спочатку даючи надію.я не можу дати собі ради..запустила все в квартирі....ледь пес не здох....не маю бажання спілкуватись з дитиною....кричу як навіжена.... постійне відчуття нестачі грошей і е3онрміі мене призводять ще до більшоі дипресіі. ....помочі ні від кого нема....з мамою майже не спілкуюсь...вона не розуміє мене....часто думаю про скмогубство.....не бачу тенденціі що щось колись зміниться на краще....постійні поразки щодо пошуку роботи. ...ще гірше пригнічують...не живу а доживаю...
Наталія: Жанна, зверніться по допомогу до лікаря психотерапевта в поліклініку за місцем проживання. Можете пітипаралельно і до психолога також по місцю проживання. Вам потрібна допомога фахівців. Лікування при такому стані обов"язкове і мама Вас навряд чи покине в такій ситуації. Є ще подруги, є сусіди й інші люди навколо. Попросіть підтримки в покупці ліків у цих людей і працюйте з психологом. Поки що думайте про те, що Ви є і дитина заслуговує мати маму. А ще, Ви людина, а це означає, що можете в житті помилятися і робити дурниці. За одну з дурниць Ви зараз платите ось таку ціну. Але саме головне, що Ви жива і є у своєї дитини. Спробуйте бути до себе доброю і зробіть те, що я Вам тут написала. При потребі, можете задзвонити мені.

Наталія: Марія, що Вам робити з Вашим життям - вирішувати тільки Вам. Перечитайте уважно, що Ви написали. Це любов, коли чиниться так, як написано? Якщо любов - тоді Ви приймете одне рішення. Якщо це насилля і не любов - вирішуватимете щось інакше. Ідеться про небезпеку для життя і здоров"я дитини і Вас. Думаю, реальна жива консультація психолога була би Вам в нагоді. Подумайте про це.

Алла: Доброї ночі, Наталія! Звертаюсь до Вас,,бо почуваюсь виснаженою. Живемо з чоловіком два роки- сваримося кожні три дні протягом року і 11 місяців. Мені 34 роки. Спочатку терпіла його егоїстичне відношення. Була мудра в стосунках. Після певних ситуацій( під час сварки він вдарив мене дверима і посипалось скло , маю зараз достатньо видимий шрам на руці) перестала працювати над відносинами. Просто втомилась. Хочу відчувати себе жінкою. Він каже що дуже мене кохає і просять пробачення. Я б давно пішла, ціни себе. Але він просить пробачення і я пробачаю і не йду. Не розумію, що відбувається. Прошу допомоги у Бога, щоб навчив мене як поводитись йти по вірномушляху. Мені реально погано на душі коли ми сваримося. І я розумію, що це не нормально. У мене ніколи таких стосунків не було. Завжди якщо не підходили одне одному, то розходились і всі щасливі. Так по боліло і перестало. Живемо далі. Я люблю життя , до зустрічі з ним була дуже щасливою позитивною, навіть і самотня. Зараз відчуваю себе не щасливою....
Наталія: Алла, Ви сама вже відповіли на своє питання. Колись добре жили без нього. Думаю, Ви сама вирішите, що робити далі - терпіти і прощати чи піти і бути щасливою.

Наталія: Леоніла, майбутнє може бути у будь-яких стосунках. Питання, яким по якості воно буде? Чим буде наповнене це майбутнє? Якщо Вам добре з цим чоловіком, Ви щасливі - яка різниця, що було в минулому? Знання про його минулий досвід дозволяє Вам знати його слабку сторону, що він Вам може зробити. Можливо, цей чоловік хоче вже нарешті мати одні стосунки і оте минуле заваджає цьому. Ви можете бути у будь-яких відносинах, допоки добре Вам. А мужчина - доросла людина, тому зі своїми складнощами хай розбирається він.

Наталія: Людмила, над Вами чиниться сравжнє насилля. Найперше, маєте про це повідомити батьків і родичів, що Вам хлопець погрожує. Далі старші скажуть своє бачення проблеми. Подруги також мають про це знати. Домовтеся з рідними і подругами про кодове слово, яке Ви кажете їм по телефону у випадку потреби захисту. Зверніться в поліцію. Ви можете написати заяву про переслідування Вас і погрози. Ті проведуть бесіду з тим хлопцем і візьмуть на облік. Тільки заяву обов"язково реєструйте. Далі - таки рвіть відносини. Призначте зустріч з хлопцем десь у людному місці, щоб неподалік були хтось із знайомих чи рідних, і у випадку небезпеки або після розмови могли Вас забрати. Зберігайте спокій і будьте уважна. Паніка ще нікому не допомогла. Вам страшно, але саме на це і розраховує той хлопець. Особи, які чинять насилля, бояться розголосу і тому намагаються добряче залякати жертву, щоб ізолювати її від рідних і друзів. Якщо Ви студентка, скажіть про це в групі. Так і кажіть, що бувший хлопець погрожує і Ви боїтеся. Студенти також будуть пильними і допоможуть. Зверніться до психолога по місцю проживання, щоб бути в контакті з людиною, яка володіє спеціальними знаннями про такі випадки та зможе Вас підтримувати.

Наталія: Наталя, щось Ви не розгледіли за коханням. Він тепер поводиться прагматично і умовно. Тобто умовність в тому, що я тобі нічого не винен. Певною мірою так, якщо Ви не готуєте на нього їжу, не перете йому одяг, не виховуєте спільну дитину. Тоді може бути і так. Але Ваша праця вартує грошей також. Бо це Ваш час і зусилля. А маючи дитину, її слід виховувати, дбати. Тому включіть у оті пополам послуги няні, прибиральниці та куховарки. Якщо Вам погано в такому стосунку, то для чого все це Вам потрібно?

Наталія: Ярослав, те, що відбувається - це криза стосунків. Щоб пройти через це випробування, слід згадати, яким Ви були з жінкою, коли ще тільки зустрічалися? Що Ви їй говорили, як себе з нею поводили? Жінки прагнуть того ж і після шлюбу. Вона не стає власністю чи меблями у хаті. Тож, замість страждати спробуйте поговорити. Жінка просить уваги. Скажіть їй, яка вона любима і яка важлива для Вас. скажіть, що все це робите для неї і тому робіть час від часу подарунки, возіть її кудись. Якщо є можливість, запропонуйте поїхати хоч раз з Вами. Так вона відчує складність Вашої роботи і буде терплячішою. При потребі, зверніться до психолога на очну консультацію.

Наталія: Тетяна, для чого виходити заміж, щоб була сім"я, в якій буде нещасний кожен? В Європі 56% дітей ростуть в неповних сім"ях і виростають повноцінними людьми. Тож, може бути життя без шлюбу. Якщо Ви таки виходите заміж, то замість агресії, спробуйте побачити в чоловікові людину, особистість. Спробуйте збагнути його сильні сторони. Оскільки Ви не потьмарені коханням, то маєте нагоду будувати стосунки з реальним партнером, а не придуманим. Інших закоханих цей процес чекає згодом. Поміркуйте, що таки подобається Вам у чоловіку - Ви є мали сексуальні стосунки, а тому щось привабило Вас. Не поспішайте з висновками. Інколи так виникають дуже добрі і тривалі відносини. Спробуйте поважати чоловіка як батька своєї дитини. Повага можлива без любові. Поважаючи його, Ви поважаєте себе, як матір його дитини, Ви поважаєте свій вибір, хай він здається не найкращим. Повага дозволяє відчувати і злість, і страх, і різні інші почуття. Згодом, може виникнути любов заснована на прожитому і пережитому разом.

Наталія: Так, Анна, можливий скайп чи вайбер. Номер бачите на сайті. Скайп - Наталия Братасюк. До зв"язку.

Наталія: Олександр, через страх втратити близьку людину все це і відбувається. Дуже складно жити страхом. Вихід полягає в подоланні цього страху втратити її. Колись Ви жили без цієї дівчини і не вважали своє життя поганим. Тож, це про те, що можете жити і надалі, якщо раптом вона піде. Партнерський стосунок існує рівно доти, поки обоє згодні бути в ньому. Силою ще ніхто нікого не втримав. Ну і розмірковуйте так, що люблять за увагу, за вміння вислухати, за ніжність, подарунки... Будьте добрим до себе, припиніть мучити себе. Якщо вона вирішить піти, ніщо її не втримає. Натомість, насолоджуйтесь тим, як є і що Ви маєте. Рахуйте здобутки, а не збитки.

Наталія: Марта, це більше схоже на насилля, аніж на любов. Ревнощі виикають через страх втратити Вас. Але Ви не мусите бути заручницею страху хлопця. Будьте у стосунку доти, поки самі хочете і бачите, навіщо вам такий стосунок. Орієнтуйтесь виключно на власні почуття і бажання, а не на інших людей.

Яніна: Живемо з чоловіком три роки виховуємо спільну дворічну доньку,і маю сина 5 років від іншого чоловіка який кинув мене коли дізнався,що я вагітна,в мого теперішнього чоловіка є 10 річна донька від першого шлюбу,познаомилась я з ним коли вже був розлучений,зійтися жити та народити спільну дитину була його ініуіатива,та маємо спіл.ну куму хресну мого сина та його доньки яка нас познайомила,вона мені розповідала про їхню сімю завжди,ще коли я його небачила і він ще був одружений.Що він вночі встава в до дитини дружині дарував золоті прикраси одним словом боготворив її як міг,а коли вона йому зрадила вони розійшлися.,.я думала що нашу доньку він теж так буде леліяти,а він навіть вночі нехоче встати коли дитина плаче,непроявляє ініуіативи з нею погратись,аж поки я йому нескажу щоб погрався з нею,састо від нього чую що йому донька від першого шлюбу саме дорого що є в його житті,мені це так неприємно бо я теж народила на. Спільну дитину,як до жінки він не проявляє уваги,нікуди не запрошує,не говорить компліментів, ніколи непідримує,коли пла чу просто обертається тай іде з дому,що мені робити люблю його та як жінк а нещаслива бо відчуваю що йому байдужа.
Наталія: Яніна, все у Вас складно і просто водночас. Складно - це діти в одній родині від попередніх шлюбів. Простота полягає в тому, що важливо зрозуміти дещо. Наприклад, як кума своїми свідомими розповідями про попередній шлюб чоловіка привносить образу і руйнує вашу сім"ю. Кажіть кумі, що відмовляєтесь слухати про попередні відносини чоловіка. Переривайте її розповіді. Це минуле. Наступне просто в тому, що насправді щасливими ми можемо робити себе самі. Виключно самі. Ніхто нікого не робить щасливим чи нещасним.Навряд, чи у чоловіка є бажання бути біля жінки, яка має купу претензій - навіть мовчазних. Не викликає любові і сумний вигляд з дорами. натомість, згадайте, що ви робили, коли зустрічалися? Як розмовляли з чоловіком, як себе поводили з ним. Поверніть це і за якийсь час чоловік повернеться також. Нікому не цікава людина, у якої усе кепсько. А ще коли є німе звинувачення у тому, що я не щаслива з тобою.... Звісно, він втікає. Тож, щастя виключно у Ваших руках.

Наталія: Оксана, для кожної людини важливо знати, хто батьки. Тому вчиніть по дорослому - напишіть про бажання побачитись на нейтральній території. Напишіть свій номер телефону. Якщо батько вирішить зустрітись, знайде Вас. Можна дзвонити йому, якщо маєте усі дані. Так простіше. Скажіть, що Ви його доросла донька, що хочете побачити його, щоб познайомитись. Спитайте, чи він не проти і дайте йому час подумати. У разі невдачі - живіть далі. Не все в житті нам вдається знати і всюди бути. Крім того, Ви прожили 30 років без батька, отже проживете і надалі. А ще подумайте, чи не занйдете разом з батьком халепу. Буває, батьки спиваються чи ще щось і дуже радіють новій родичці, яку потім використовують для власних потреб. Обдумайте все добре.

Наталія: Тетяна, Ви ж не весь час разом з дітьми чоловіка. Тому просто залишайте йому питання виховання. між батьком і дітьми існує безумовна любов, а от до Вас умовна (взаємна згода) і тому Ви ніяк не поясните чоловіку, що він не правий щодо дітей. Потерпіть той час, поки діти поряд. Ну і це є та ціна, котру платите, щоб бути разом, те обмеження, яке маєте в своєму житті. Можна страждати через це, а можна приймати, як стихійне лихо. Спробуйте знайти собі цікаві заняття в той час, коли він з дітьми. Ви зовсім не зобов"язані брати участь у батьківських обов"язках чоловіка.

Наталія: Оля, задзвоніть мені - поговоримо.

Наталія: Наталя, Ви хочете ідеального - усім добре. Так навряд чи буде. Важливо, щоб обре було Вам. Орієнтуйтесь на власні відчуття і потреби. Це Ваше життя, Вам вирішувати, як жити, з ким і де. Якщо Ви неповнолітня - можливі складнощі з законом. В іншому разі - кажіть батькам, як є. Мама має право на власну думку, але тільки Ви можете вирішувати такі особисті питання.

Олександра: Доброго дня. Підкажіть як бути: з чоловіком одружені 10 років, 2 дітей. Наступного ранку після нашого весілля розділив гроші які нам подарували і половину забрав собі. А далі почалося нестерпне життя, нехтує мною постійно, кожного дня після роботи йде з товаришами на пиво на мої дзвінки не відповідає, додому приходить пізно ну і звісно на підпиткк. Заробляє добре, але гроші в сім'ю не приносить, дає лише певну мізерну суму на харчування, що навіть не вистачає щоб діти нормально харчувалися. Одяг для дітей зовсім не купує. Робить тільки те що він вважає за потрібне, не дбає навіть про дітей, не цікавиться їхніми інтересами , не займається з ними нічим. Я вже давно прошу розлучитись, він не хоче. Ну звісно йому так жити комфортно, а те що нам важко його не обходить. Навіть вихідні не хоче провести в сім'ї. Погрожує мені що в разі розлучення не буде виплачувати аліменти, і я знаю що так буде, та й вже готова і на це. Але знаючи його підступний характер , впевнена що буде і по іншому капостити, бо в нього всі думнки направлені не на те як зробити аби мені було гірше. Всього не можливо описати, просто людина-вампір, я виснажена. Підкажіть як мені з ним розлучитись. Дякую.
Наталія: Олександра, Вам складно, але тільки Ви можете вирішити власну долю. У Вас є родина, подруги, знайомі. Беріть усіх в підтримку і розбирайтеся з чоловіком. Ситуація проста і зрозуміла - Вам погано з цим чоловіком, він не виконує свою функцію як подружжя і як батько. Замість переживати - дійте.

Наталія: Юля, співчуваю і точно не є нормальним принижувати інших. Ну добре, чоловік не втручається, а як Ви себе відстоюєте? Це Вас ображають. Ви б мали себе захищати. Вже два з лишнім роки страждаєте через неповагу і претензії свекрухи. А чи Ви її поважаєте? В любому разі - захищайте себе сама.

Наталія: Люда, стосунки мають свою динаміку. Може, Ви не будуєте довготривалих відносин, а просто здобуваєте досвід?

Наталія: З ким у Вас спільні погляди на життя, напишіть список, кого з них за що любите, що Вам подобається в одному і в іншому. Хто відповідає Вашому соціальному статусу, хто дотримується тих самих традицій і з ким вас об"єднує спільний інтерес до чогось. Ви хочете гарантійного листа на свій вибір. Так не буде. Навряд чи є таке поняття у відносинах.

Наталія: Анастасія, є якась суперечність у ваших почуттях. Якщо не кохаєте його, то мали би бути щаслива від того, що він багато часу проводить із друзями.Інакше виходить, що Ви не усвідомлюєте, що хочете бути з ним поряд. Подумайте про це. Ви обоє молоді і поки маєте спілкуватись з друзями багато. Це нормально. А привласнювати собі іншу людину небезпечно для стосунків. Зустрічайтесь також з іншими хлопцями. Не зациклюйтесь в такому юному віці на цьому хлопцеві.

Наталія: Іванна, Ви неповнолітня і важливо прислухатись до батьків. Дорослому мужчині може "світити" кримінальна відповідальність за стосунки з неповнолітньою. Тому кавалер сам мав би говорити про почуття до Вас з батьками, сам мав би брати відповідальність за те, щоб таки порозумітися з ними заради майбутнього з Вами. Цього не відбувається. Подумайте про це. А ще про те, що такого робить для Вас мужчина, що так Вам на ньому залежить? Спробуйте подумати про причини, чому батьки проти відносин з ним. Розпитайте ще раз і думайте.

Наталія: Ірина, абстрагуйтесь від власних образ на батька дитини. В такій ситуації є і Ваша відповідальність. Колись Ви мали необережність завагітніти від цього мужчини. Тому дитині можете просто пояснювати. Діти не потребують складних пояснень. Скажіть, що тато - це та ж мама тільки чоловічої статі. Що є діти, з якими цей тато живе і виховує як от мама. А є родини, як у нас. де тато вирішив жити окремо. Можете фото показати, можете сказати, що колись любили його і народилась ти. Важливо дитині не віддати власне відчуття покинутості і образи. Важливо говорити дозовано: сказали речення, чекайте. Якщо далі запитань немає, значить дитині досить цієї інформації.

Наталія: Аліна, Ви таємно бачитесь із першим хлопцем, чи з новим? Якщо про почуття - ненависть - це та ж любов. тільки із мінусом. Можливо, стосунки вичерпали себе. Досвід відносин з іншими Ви мали пережити в юності, тож саме це обоє зараз і робите. Регресуєте у 17 років. Це означає, що, можливо, доцільно домовитись про паузу і пожити окремо. Далі буде ясно, чи бути Вам разом. Утримайтесь від зустрічей в періоді паузи. Важливо себе відчути, послухати, зрозуміти.

Наталія: Ілона, він, мабуть, не поганий. та пиячить. І ймовірно так буде надалі. мама дивиться вперед і боїться такої долі для Вас. Подумайте про те, чи хочете жити з пияком? А що будете робити з дитиною, яка рано чи пізно може народитись у Вас? Ще жоден пияка не поставив на ноги жодну дитину.... Ви розмірковуєте, орієнтуючись на сьогодні. Мама - з позиції перспектив такого стосунку. Тому важко порозумітися.

Наталія: Руслана, Ви маєте родичів, батьків, подруг. Ідіть за підтримкою до них. Ті, хто б"є жінок бояться розголосу. В таких ситуаціях тільки Ваша сміливість і рішучість може врятувати Вас. Зверніться із заявою про загрозу життю в поліцію. Вони скажуть, як діяти далі. В жодному разі не залишайтесь сама з цим усім. Зверніться до психолога по місцю проживання, щоб отримати фахову підтримку.

Наталія: Зоряна, Ви надали йому великої цінності, тож, йому нема куди поспішати. Ви ітак на місці. От якщо Ви надасте цінності собі і заживете своїми планами, мріями, почнете ходити кудись без нього, дбати про свої інтереси і потреби, почнете бачити інших мужчин - тільки так він буде хотіти залишитись з Вами. Маючи сім"ю, чоловіки не завжди кидають її. Йому дійсно добре і зручно. Колись Ви погодились на роль коханки. Така роль має свою ціну - сподівання, часто марні. Тож, займіться краще власним світом - де мужчина в ньому тільки якась частина. І тоді Ви будете в порядку незалежно від того, чи є поряд цей чоловік.

Наталія: Богдана, може дозволити собі плакати? Можливо, це не такі вже й дурниці? Ви можете не помітно для себе обезцінювати власний досвід. Цінуйте свої переживання, плачте про це і тоді зможете рухатись далі без страждання з приводу "дурниць".

Наталія: Ольга, ключове - дуже хочу йому допомогти. Для чого це Вам? Чому для Вас так важливо врятувати його від нього самого? Це його вибір жити теперішніми стосунками, чи минулими. Якщо Ви залишитесь тільки щоб рятувати, на Вас чекає розчарування. Часто люди не прагнуть бути врятованими від страждання. Подумайте про це. Краще займіться власними планами, інтересами...

Віктор: Доброго дня, в мене така життєва ситуація, я познайомився з дівчиною в соц мережі, розговорилися вона дала свій номер тел. Ми спілкувалися, багато дізналися одне про одного, вона розповіла про своє життя, що втратила маму, коханого хлопця в дтп, і про те що після спробувала нові стосунки та вони були невдалі. Ми говорили щоб якось зустрітися, та нам це не вдалося, бувало вона мені телефонувала, а я цього не помічав і за це вона ображалася і ми декілька тижнів не розмовляли. Потім знову миритися, і так було декілька раз. Та одного разу вона мені зателефонувала ая був на концерті і її це образило ми не спілкувалися з місяць вона ігнорувала дзвінки смс, видалила мене з друззів, а з рештою сказала що я її лякаю і змінила номер телефону. Десь спустя місяць я зумів написати їй в соц мережу, а потім вона зателефонувала мені з нового номеру, ми знову почали спілкуватися, якось я зізнався їй в своїх почуттях до неї, та вона сказала що не готова, що не може забути колишнього той що помер у них все шло до весілля, їй потрібен час, за деякий час я знову їй написав про почуття її це образило і вона знову видалила мене з друзів та перестала відповідати на дзвінки, минуло два тижні і мені вдалося з нею поговорити по тел, це було приємно ми ділилися життям подіями, в день розмовляли годинами, вона багато розповідала про свою родину, стан здоровя ми ділилися думками, підтримували одне одного. І так більше місяця. І тут на Новий рік привітали одне одного по тел, і поговоривши вона сказала що набере пізніше, коли вона знову мені тел я саме розмовляв і не помітив пропущеного дзвінка. І доречі це знову її образило перестала відповідати на дзвінки протягом тижня, і я вирішив поїхати до неї не попередивши її, а це 270км, приїхавши я написав їй смс що приїхав і хочу зустрітися, на що вона відповіла що не зможе тому що прихворіла, ну ми поговорили вона розповіла чому обідилася, і я поїхав додому. На наступний день я їй зател. Вона відповіла що не може розмовляти тому що іде на кладовище щоб зател пізніше, я так і зробив та вона більше не брала слухавку. За декілька днів я написав смс що розумію її і що мабуть у неїзявився хтось інший. Після чого вона зател , і сказала що в неї не має нікого, вона сама, що їй потрібен спокій, а не брала слухавку тому що їй було сумно, а моїдзвінки та смс вже дістали її, якщо вона і відчувала до цього щось до мене, то тепер я почав її ляати,і на цьому все, що нормальна людина таке не робить, і що можливо вона зробила помилку давши мені вдруге новий номер тел. Після чого я розповів ій що робив все це з хвилювань, тому що не розумів що саме сталося. Що вона дійсно дорога для мене людина, і я готовий чекати на неї, та вибачився перед нею. Потім їй стало зле і вона скинула виклик. (Ми з нею ще не бачилися, а спілкуємося вже півтора року, допоможіть мені будь ласка, як мені бути? Буду вам дуже вдячний, за будь яку пораду, як мені її зрузуміти.
Наталія: Віктор, Вам важливо б зрозуміти себе. Ви хочете врятувати її від неї самої? Для чого це Вам? Дівчина озвучує потребу - хоче спокою і побути сама. Дайте їй цей спокій. Якщо вона ображається за те, що пропустили дзвінок - це її вибір свідомий або ні. Неможливо зробити когось щасливим. Краще спитайте себе, чи не є такий стосунок втечею від реальних відносин. Навколо Вас багато дівчат, з деким могли б бути відносини - живі, реальні, без ідеї рятування. та Ви обираєте стосунок на відстані, сповнений страждання і страхів. Цій дівчині потрібен психолог. Скиньте їй контакт фахівця по місцю проживання. Скажіть, що хвилюєтесь за неї. Якщо з моменту загибелі близьких минув рік-півтора, вона точно потребує допомоги психолога, який би допоміг пережити втрати. Допоки вона живе ними - нові стосунки дійсно неможливі. Та Ваше життя має бути присвячено цій меті - врятувати дівчину від страждань? Подумайте про це. Бо якщо це її характерологічна особливість - знайдуться інші теми для страждання.

Анна: Доброго дня. Мені 25 років. Зустрічалася з хлопцем 3 роки. Було все чудово та останні декілька місяців він почав вести себе дуже погано. Він дозволяв собі мкричати на мене за маленьку провину. Одного разу він сказав, що не готовий до відносин і я відпустила його. Ми не спілкувалися тиждень. Він написав мені першим. Ніби хотів дізнатися чи я ще не найшла йому заміну. Я попросила зустрічі і він погодився. Після зустрічі ми почали бачитися (частіше ніж коли були у відносинах). Я думала, що все почало налагоджуватися і спробувала дізнатися чи хоче він відновити відносини. І знову відбувся скандал.Коли наша спільна подруга говорила з ним про наші відносини, він сказав, що нам вже треба одружуватись, а він не хоче відповідальності. Я пробувала пояснити йому, що мені добре з ним і я сама ще не готова до одруження, та він мене не чує. Порадьте, що робити? Як його повернути?
Наталія: Анна, партнерський стосунок умовний, тому якщо хтось із двох не хоче бути в ньому - нема на то ради. Для чого Вам переконувати хлопця, яка Ви хороша, як любите його, щоб він збагнув, яке щастя втратить чи здобуде. Займіться своїми планами, мріями, живіть далі, а він хай собі думає. Ви можете вирішити тільки, що робити Вам, але за нього навряд чи.

Наталія: Катерина,Ваші переживання є типовими для жінок з подібною проблемою. Вважається, що тільки після 5-ти років постійного регулярного статевого життя без вагітності можна говорити, що це дійсно проблема і може йтися про непліддя. В любому випадку Вам потрібен фахівець з такою ж, як у мене кваліфікацією. Ви можете до мене задзвонити, я пораджу колег по місцю Вашого проживання. Можливі скайп консультації. Мій номер на сайті.

Наталія: Анастасія, життя йде далі. Цей хлопець - Ваше минуле. Реальність така, що він має сім"ю. І якщо дивиться Вашу сторінку, значить Ви були йому не байдужа. Але ж він не приїхав одружитись на Вас, не дзвонить Вам, не кличе заміж... Можна жити мріями, а можна бачити реальність і чоловіків, які доступні. Подумайте, чи не є втечею від реально можливих відносин така спроба фантазувати про колишнього?

Наталія: Наталія, життя пішло далі. Ви вагітна і, до того ж, від іншого хлопця. Тому здавайте в архів минулі стосунки. У Вас важлива задача - народити здорову дитину. Навколо є інші чоловіки, які можуть бути цікаві Вам, а Ви їм. Але це буде потім. А поки що зосередьтесь на вагітності і своїх потребах. З жіночим щастям розберетесь пізніше. Зверніться до психолога по місцю проживання, щоб отримати фахову підтримку і підготуватись до пологів. Якщо бажаєте, дзвоніть мені.

Наталія: Лілія, якщо судом не регламентовано це питання, то важливо орієнтуватись на те, чи хоче цього дитина. Якщо тато не алкоголік і психічно хворий - звісно він має такі ж права на дитину, як і Ви. Для дитини дуже важливо спілкуватись з батьком. Ну і поміркуйте, хіба Ви вагітніли від розумово відсталого чоловіка, який не зможе турбуватись про дитину одну добу?

Наталія: Славік, Ви праві в тому, щщо дівчина потребує допомоги. Задзвоніть мені і я пораджу Вам фахівця по місцю проживання. Зазвичай, психологи є у навчальних закладах. Поцікавтесь.

Наталія: Ася, невже шлюб - це єдине свідчення кохання? Чи дає гарантію на стосунки? Він правий в тому, що зарано одружуватися, коли мужчині 17. дайте йому час змужніти, подорослішати. 5 років - це і багато, і мало. Дайте собі час отримати життєвий досвід.

Наталія: Наталія, можете задзвонити мені.

Марія: З Різдвом Христовим усіх!Мене звати Марія,мені 34.Навіть незнаю з чого розпочати свою розповідь,можливо сповідь так буде краще!У шлюбі я була з чоловіком 10 років,і ось уже буде рік як ми розлучені.Є син якому 10 років.Розлучились і жили деякий час окремо,дитина то зі мною,то з ним,так як я працюю на двох роботах одночасно,і практично лише один вихідний день в неділю,тим самим чоловікові було на руку,бо більше часу приділяв сину.Цього літа разом зіздили на відпочинок,де стосунки трішки степліли між нами,по приїзді ми знову зійшлися,і ось по сьогодні живемо разом,та холод страшний між нами.У нього є людина,і у мене є також кохана людина,яка появилась 2 місяці тому,та єдине але,що він одружений,є сім'я,та далеко ,нас розділяє відстань,я його дуже кохаю,та розлучити сім'ю ніколи собі не дозволю!....,а ось так жити сил просто немає,ради сина?!Який не цінить нічого,чому мама працює від ранку до пізньої ночі,він прив'язався до чоловіка більше,і ось зараз лякає мене ,що забере у мене дитину,мотивуючи тим,що я постійно зайнята роботою і дитині мало часу приділяю.Звісно без сина,я не бачу в подальшому життя своє.Скажіть мені будь ласка,порадьте,допоможіть,що в даному випадку робити,куди звернутись іт.д?Я готова покинути одну роботу,так,мені буде нелегко ,але я на все готова ,лише б повернути втрачений час,втрачену любов дитини.Я зараз в розпачі просто,незнаю як мені бути,та що робити!Дякую.
Наталія: Марія, повернути час неможливо. Виправити минулий досвід неможливо. Тому давайте дивитись в сьогодення. Син підростає і реальність така, що мама поступово ставатиме для нього менш значимою, аніж тато, а ще через якийсь час - однолітки, друзі. Тому, чим швидше збагнете, що діти у нас тимчасово. Рано чи пізно, доведеться відпустити їх, віддати їх світу. Тож, нормально про це скажіть синові. Якщо він вирішить жити у батька - так може бути. Ми інколи перебільшуємо небезпеку від життя з батьком. Набагато гірше бачити нещасну маму і нещасного батька. Тоді дитина не вміє і сама бути щасливою. У Вас є мужчина - займіться особистим життям. Вирішуйте за себе, але не беріться вирішувати за того мужчину - що йому робити. Якщо він вирішить піти із сім"ї - це його рішення. Отже, просто поважайте будь-яке рішення свого нового кавалера. Досвід роботи дозволяє говорити про те, що діти, яких мама готова віддати батькові, як правило, залишаються у мами. Або недовго затримуються в батька. Нечасті випадки, коли дитина живе у батька при адекватній мамі. Тож, живіть своїм життям, своїми планами і мріями. Все інше буде так, як має бути і не інакше.

Наталія: Ірина, Ви праві про відпустити. Партнерські стосунки умовні, тобто, існуюьть доти, поки обоє в парі хочуть бути разом. Навіщо Вам хлопець, який нехтує Вами?

Oksana: Доброго дня. Допоможіти будь ласка розібратись в ситуації. Почала недавно жити з хлопце. У нього є дитина. Жив з дівчиною 6 років, але останні роки це було життя тільки заради дитини. Пізніше між ними було все більше і більше ненависті і кінець стосункам. Я кохаю його, а він мене. Ми переїхалии в інше місто, бо його минуле життя не давало нам спокійно жити. У нього слабкий характер і ще він дуже любить свого сина. Дуже часто плаче, йому його дуже бракую. І мені дуже важко дивитися як він страждає. Каже що неможе без мене і неможе без сина. Я інколи думаю може краще його відпустити. Але не можу. І він нехоче.розумію йому так важко бо син завжди був поряд, а зараз немає, але незнаю чи він змириться з тим що так має бути, чи невитримає і поїде блище до нього. Чи буде краще якщо ми будемо жити блище до сина і він буде частіше його бачити?
Наталія: Оксана, якщо Ваш чоловік нормальний батько, то природно, що хоче бути з сином і сумує. Це не про слабкість. Такі почуття свідчать про здатність любити і турбуватись. Ви можете пропонувати чоловіку провести перемовини із бувшою дружиною, щоб домовитись, як би син міг приїздити до батька. Діти ростуть, їхні потреби змінюються. Тож, спілкування з батьком стає актуальним. Домовляйтесь дорослі між собою, як бути в цій ситуації. Можна говорити і про те, щоб звернутись на очну консультацію до психолога по місцю проживання, щоб отримати фахову підтримку.

Наталія: Галина, мій номер на сайті. Задзвоніть мені - вирішимо, як бути. Щодо домашніх справ, то тут треба дивитись на традиційність. Якщо в родині чоловіка мужчини не робили такого - і він не буде. Якщо раніше допомагав, а після АТО не хоче, тут слід подумати і точно без живої розмови розібратись складно. Тому, до звязку.

Наталія: Анна, тільки мама з татом можуть вирішувати питання, що робити. Я так розумію - Ви сестра. Тому можете поговорити про свою стурбованість з мамою.

Наталія: Женя, моя відповідь очевидно спізнилася. Ви побачились з батьком. Хвилюватись - це нормально. Адже невідомо, як це відбудеться, яким буде результат. багато страху і тривоги, чи я не розчарую його, чи він не розчарує мене... Тож, головне долати хвилювання і робити те, що належить.

Наталія: Христина, неможливо доказати щось людині, яка не має наміру розуміти Вас. Думаю, коли Вам набриднуть образи, Ви щось вирішите для себе. Чи потрібен стосунок, в якому Вас зневажають?

Наталія: Людмила, кожен має свої уявлення про любов. Якщо для Вас - це цікавитись Вашим життям, турбуватись, то у мужчини може бути інше - секс, або борщ, або ревнощі, або щось ще. Тоді й виникає ситуація - "він мене не любить". Ви питали його, що він робив, коли Ви хворіли? Чи бачив, що нездужаєте? Де він був у той складний для вас час? якщо Ви маєте статеві стосунки, то це ж також стосунки.

Наталія: Ірина, може Ви не помічаєте, але взаємно забороняєте одне одному робити те, що хочеться. Він слухався, а коли став забороняти Вам - Ви обурились. Ви праві в тому, що питаєте себе, чи маєте право забороняти хлопцю що-небудь. Він вільна людина. І Ви також. Навіть шлюб не передбачає таких обмежень. Крім Вас у нього є ще й друзі, батьки, родина, робота чи навчання. І у Вас також. Це називається - мати свій світ. Інша справа, що йдеться про гулляння без тормозів. Тут уже маєте думати, чи хочете виховувати його все життя, чи пошукати собі більш дорослого і психологічно зрілого мужчину.

Наталія: Людмила, зверніться до психолога або дитячого психіатра. тут перепискою не допомогти. З дитиною потрібно працювати очно і, можливо, допомогти впоратися з переживаннями медикаментозно.

Наталія: Зоряна, описане перечитайте і подивіться збоку на це. Б"є, значить любить? Якщо для Вас так - тоді, мабуть, любить. Та він каже забути його. А ще є дитина, яка все це бачить і переживає. Може, чоловік правий і краще його забути?

Інна: В мене така проблема)Я зустрічалась з хлопцем 5 місяців, в нас був секс, все було добре але ми розійшлтсь ще рік томуЗараз мені 17 а йому 21.І від того часу як ми розійшлись ми постійно з ним гулчли ще і буа в нам секс, так само якщо і були в якійсь компанії то потім завжди разом кудись їхали щоб вдвох побути. Вже пройшов рівно рік як ми розійшлись і по мьогоднішній день ми з ним гуляємо, спілкуємось. Вже не один раз я казала що я хочу або щось або нічого і ми з ним сварилися і я до нього ні писала ні дзаонила але рано чи пізно він завжди давав про себе знати дзвінком.Коли ми з ним гуляємо то по ньому видго що він ще щрсь відчуває до мене.І коли я кличу його погуляти то він ніколи не відмовляється.Але ми на жаль не зустрічаємось.. Я б дуже хотіла його вернути І хотіла би з ним провести разом цей Новий рік. Порадьие мені будь ласкп як мені правильно знайти підхід до нього щоб його вернути ?І як йому намікнути правильно на те що я хочу з ним провести Новий рік?
Наталія: Інна, моя відповідь спізнилась і Ви вже в новому році. Якщо по ситуації - таке враження, що самі себе дурите. Хлопець не відмовляється від того, що саме пливе в руки. Подумайте про це. Замість перейматись тим, хто не бачить себе поряд з Вами, краще приділити час власним справам, мріям, планам, друзям і хлопцям.

Наталія: Юля, все очевидно. Ви знаєте реальні справи. тепер без ілюзій зможете прийняти рішення про себе. шок мине, прийдуть почуття - буде потреба переживати їх. А далі - прийметься рішення. Питайте себе, чого хочете від нього? Дітей - тоді все ок. Любові - то чи це любов? .....

Наталія: Юля, в навчальних закладах є психологи. зверніться по місцю проживання. Бо з написаного виникає багато запитань. Ви хочете бути з хлопцем і сказати про почуття? Кажіть, якщо готові почути будь-яку відповідь. Ви шукаєте йому дівчину? Навіщо? Це його світ і Ви втручаєтесь в чуже життя.

Наталія: Надя, однолітки заздрять Вам. Не всі у школі ходять на побачення. невже це так кепсько - виграти у них конкуренцію?

Наталія: Маріна, якщо старший чоловік одружений, то невідомо, чи він піде із сім"ї. Часто чоловіки воліють сидіти на двох стільцях. А Вам буде розповідати, що скоро піде з сім"ї. Отже, спочатку він вирішує свою сімейну ситуацію - тоді стосунки. Можна спробувати отримати досвід і подивитись, що з цього вийде. Ніхто Вам не скаже, чим завершиться конкретний стосунок. Тож, живіть і отримуйте насолоду, пам"ятаючи, що за все є своя ціна. Каса для розрахунку завжди на виході.

Наталія: Оксана, молодий, юнацький вік - час отримувати досвід у стосунках. Тому пауза - це не так вже й погано. А ще Ви писали про ревнощі до нього. Так буває, коли страшно втратити своє щастя. Та не він робить Вас щасливою, а Ви сама. Тож, замість ревнувати, краще займіться своїм життям, своїми планами, мріями. Людина, яка має власний світ - завжди цікава іншим.

Наталія: Міша, Ваші ревнощі через страх втратити її і бажання зберегти те, що Вам цінне. Можливо, Ви так на це не дивились .Але неможливо привласнити собі нікого. Вона належить тільки собі. Насильно милим не будеш. завершуйте те, чого вже немає і займіться своїм життям - своїми планами, мріями, друзями, родичами. Іншим завжди цікава та людина, яка має свій власний світ.

Наталія: Наталі,задзвоніть мені і вирішимо це питання. Якщо ви живете в моїй області - це одна історія. Якщо за межами - я пораджу Вам хорошого фахівця, який працює з такими випадками.

Наталія: Іра, доведеться казати, як є.

Наталія: Олена, сварки свідчать про кризу стосунків. після кризи пара або здатна бути разом і стосунки переходять на новий рівень, або припиняються. Як буде у Вас, складно прогнозувати дистанційно. Ви можете звернутись до психолога у свій навчальний заклад. Вам допоможуть розібратися в собі. Партнерські стосунки існують тільки до тих пір, допоки обоє згодні бути разом.

Наталія: Марічка, дурити людей недобре. Тож, доведеться казати, як є. Невже Ви вважаєте його нездатним витримати розставання з Вами? А як він без Вас жив увесь цей час? Ви вважаєте його слабким? Тоді запитайте себе, навіщо Вам слабкий партнер, чоловік?...

Наталія: Ксенія, ревнощі свідчать про страх втратити своє щастя і намагання в такий деструктивний спосіб зберегти своє. Та чи це можливо? партнерський стосунок існує доти, поки кожен в парі за згодою в ньому. Тому можна просто бути такою, щоб Ви чули себе на висоті. З ревнощами можна звертатись до психолога. така робота потребує часу. Тож, звертайтесь по місцю проживання. Можете задвонити мені.

Інна: Зустрічалася з хлопцем вже 3 місяці...планували спільне життя, знайомство з батьками, і тому подібне.Говорив кожну секунду, що любить і не уявляє як він буде коли я його покину, і що він переживає що я його залишу...інколи сварилися, але через дрібнички...і от одного дня, все було добре, він зателефонував мене в день, я сказала що сплю і поговоримо пізніше. Я чекала його дзвінка і не телефонувала сама, а коли вже збиралася спати, написала йому смс що люблю його... Він нічого не відповів, я зателефонувала, він не підняв слухавку...На всі мої смс протягом тижня він не відповідав, тільки написав"далі катайся зі своїми друзями" але я ніде не ходила, і він про це знав....я запропонувала розійтися він не відповів нічого... Я не розумію що відбувається, я його дуже люблю, не знаходжу собі місця... Чого він так зі мною, адже все завжди було чудово....Може це просто причина щоб мене покинути... але так раптово...Незнаю
Наталія: Інна, може бути все, що завгодно. Ми можемо фантазуватибезкінечно. Важливо Вам вирішити про себе. Якщо Вами нехтують і ображають просто так, чи потрібен такий стосунок?

Наталія: Пережити, як стихійне лихо і жити далі.

Наталія: Ірина, зверніться до психолога за місцем проживання. Можете піти до лікаря психотерапевта. Нажаль, перепискою стражданню неможливо зарадити. В закладах освіти, в лікарнях є психологи, психотерапевти.

Наталія: Вова, якщо Ви хочете бути з дівчиною, маєте шукати спільну мову з батьками дівчини. Починати життя із поганих стосунків з потенційними родичами - не надто добра перспектива.

Наталія: Анна, розрив стосунків по переживаннях нагадує втрату. Ми оплакуємо самих себе. Бо Ви ніколи не будете дівчиною цього хлопця. А якщо колись стосунок відновиться, то Ви прийдете в ці відносини дорослішою, інакшою. Так само і у нього. Тож, сльози про завершення і розставання. Це добре. те, що не клеїться, має піти в минуле.

Таня: Доброго дня Наталія! Мені 15 років. В мене сталась така ситуація, я планувала поступати після 9 класу до Польщі. Я і поступила тут але провчившись 1 місяці я повернуоася назад на Україну. Але після того як повернулсталя була рада тому що школу в Польщі мали закривати і навчання там не булоо дуже добре ( зовсім інакше як розказували). Ітому я повереулася на Укр пішла дальше в школу в якій навчаласт до 9 зараз вже 10. Алее мені дужее важко. Після того як я приїхала з Польщі все було ноомально потвм побувши тиждень тут я зірвалася і напевно 2 тиждні сиділа тільки і плака мені нічого не хотілось. Мама мене заспокоювала як могла ( але їй теж було тяжко дивиттсь на те як я плакала) ( і я рощумію що після 11 коасу в мене буде можливість знов піти до Польщі але всерівно я якось так за все перкживаю і хочу вже того чим пошвидше) я дужее шкодую що я звідтам повернулася я незнаю що мені робити зараз я стала зовсім не впевненою в собі всього боюся. Незнааю шо мені робити вже хочи чим поскорше звідси поїхати десь. В подружках я розчаруваласт мені це напевно саме обідніше тому що я зпвжди думала що в мене є друзі на яких я можу покластися а вийшло зовсім не так я приїхала з польщі і вони якось так холодно відреагували. Вроді і все нормально але коли тяжко навіть неиа кому вискащатись подружкам не до мене ( тільки мамі виказуюсь, хоча не дуже хочу тому що як починаю говорити з мамою починаю зпазу плакати і мама зразу починає винити себе що то через неї все сталося, що то через неї я так мучуся, меніі дужее не приємео це соухати Тому що знаю що мама хотіла як найкраще . але всерівно вискажусь хоть мамі мені легше стає) не знаю що мені робиьи тому що мені і встидно за те що я повернулася тому що всі йдуть задають багато питань дехто осуджує. Я стараюся на це не звертати уваги але ддеколи буває можу зірватисяя . деколи прходжу додому і просто починаю плакати. Просто так. Я заращ після Польщі загубилася в собі я незнаю як себе поводити не знаю шо зімною робить якось себе не комфортно почуваю мкні здається шо я якась необідніше. Як мала дитина. Завжди себе порівнюю з тим якою я була і щ тим чкою я стала і зараз я собі дуже не подобаюсь. завжди як перед тим як щось робити я собі думаю що пвсля цього будут погані наслідки. Що то що я зроблю ніхто не замітить. Що будуть осуджувати і мені відпадає бажання щось робити. Зараз взагалі якась така лінива стала мені взагалі нічого не хочеться. Те чим колись я займалась заращ мені взагалі не цікаве я незнаю що це таке. Зараз взагалі еічого робити нічим цікавитись і взагалі нічого робити не хочуу. До шкільного психолога я не піду тому що мені не удобно і встидно. Тай не хочу щоб шкільний психолог про це знав)) ( Вибачаюсь за помилки, просто, сиджу з телефону і неудобно писати)
Наталія: Таня, те, що сталося - це передчасне дорослішання. Є підлітки, які в 15 здатні поїхати в інше місто чи країну і жити самостійно. Але далеко не всі. Ви відчули себе так, бо ще зарано було покидати домівку. Ви малиуявлення, як це все буде, а отримали щось інше і розчарувались. Думаю, маму слід попросити, щоб відвела до сімейного лікаря або психотерапевта. Вам призначать ліки і Ви впораєтесь із депресією. А от після 11-го класу сміло відправляйтесь знов. Ви станете доросліша, вже знаєте, як там. Маєте знати, що не всі дорослі можуть прижитися на чужині. Те, що з Вами сталося не про те, що Ви якась нездала. Це про те, що сталось все трішки рано для Вас.

Наталія: Руслан, якщо у Вашій родині Ви бачили приклад жінки, яка віддано чекає чоловіка вдома, то читак само прийнято в родині дружини? Можливо, просто різна традиція. Зрештою, піти з подругами святкувати не є погана ідея. Невже, якщо у вас робочий час, то і вона не сміє робити те, що прийнято у вихідний день? Вам неприємно, що їй весело без Вас? Ви вважаєте, що їй має бути добре виключно поряд з Вами? Інша справа, що про своє обурення можете висловити. Дружина має знати, як вам є.

Олег: Доброго дня.Мені 24 роки.Живу з батьком,займаємось сімейним бізнесом.Як закінчив навчання,одразу знайшов собі роботу.Але пропрацював недовго,через декілька днів мене звільнили без пояснень.Я недавно дізнався що зробили тоді це по проханню батька.До цього коли я вчився то звичайно допомагав батькові.Робив роботу,шукав де збути товар (робив це разом з мамою)батько по суті лише розвозив товар.Після того як мене звільнили батько запропонував робити на нього а він мені дасть кошти на потреби.Я погодився.Заробляємо в місяць плюс мінус 3000$ але за півтора року він мені так нічого не дав.Я звичайно ж цього більше не міг терпіти і сказав щоб щось мені заплатив але він відмовився.Півтора роки я робив по 14 годин в день,шукав де його продати і не отримав взагалі нічого,а він лише розвозив.В результаті знайшов собі роботу в Польщі він дізнався і забрав мій закордоний і сказав щоб я йому допомагав.Що мені робити?
Наталія: Олег, якщо Ви були оформлені на роботі в батька - можете пробувати по законодавству отримати своє.Можете писати заяву про втрату паспорта і робити інший. Безвихідних ситуацій немає. А ще, батько ж просить працювати у нього. так вимагайте оплату і тільки тоді погоджуйтесь відновити працю. поговоріть з родичами, хай втрутяться. Просто думати і переживати - нічого не дасть. Дійте.

Наталія: Андрію, жити заради дитини точно погана ідея. Так що в наступних стосунках будьте обачним. Ви маєте право бути щасливим. Дитині погано живеться, коли батьки живуть не в любові.

Наталія: Саша, нажаль насильно милим не будеш. Переживіть це розставання і займіться власним життям - своїми планами, мріями, друзями, родичами. Час - найкращий лікар.

Наталія: Ірина, доведеться казати, як є. Вагітність - це серйозно. Ви тепер маєте зважати на цю обставину і майте сміливість почути будь-яку відповідь хлопця й сприйняти його реакцію.

Наталія: Надія, доведеться відпустити ситуацію і покластися на життя.Інколи воно мудріше за всіх нас - рішення прийде саме. неможливо втримати те, що йде геть. А якщо Вам доля бути разом - життя зведе Вас знов. зараз важливо довчитися.

Ярослав: доброго вечора ! мені 20 років і я думаю що скоро мій дах зірве причина в тому що моя мама мене не розуміє вона говорить що я багато собі позволяю натомість коли я задаю їй конкретне питання що я собі таке позволяю вона неможе адекватно відповісти тобто одним словом дуже жорсткий контроль вона готова вибирати моїх друзів виходити до них і навіть кричати на них мене облаяти що от я такий поганий нічого не роблю хоча я навпаки намагаюсь робити що вона захоче щоб тільки мене не чіпали тобто я прибираю вдома кожен день я навчаюсь непогано я навіть працюю і я далі поганий син вона навіть говорить що друзі і моя дівчина на першому місці а вона на другому це дратує я ж її люблю по свому вона багато пережила в житті я знаю її мій біологічний батько міг вдарити і вона неодноразова говорить що я стаю такий як він і мене це вже не дратує а просто вводить в такий гнів що я готовий просто стіни ломати чому вона все за мене вибирає так немає бути я що тільки не робив і старався спокійно і на повишиних тонах доказати свою правоту але нічого не виходить вона говорить пізніше що вона мене дуже любить що я один син в сімї що я їй важко дався тоді навіщо мене зводити з розуму нівкого з моїх друзів немає такого контролю і вони не алкоголіки і не наркомани всі навчаються працюють і ще саме більше бісить це те що вона говорить не дивись на інших в тебе своє життя тобто виходить так що вона сама собі перечить типу в мене своє життя але контролювати буду я у мене все прошу допомогти (
Наталія: Ярослав, Вам можна не страждати через це. Слід відділятись від мами. Вона маніпулює синівськими почуттями. Подолати психологічне насилля вдається, тільки не приєднуючись до її агресії. Ви можете планувати свої дії і виконувати її вимоги, якщо встигаєте і хочете. Тоді попустить. будете вестися на її крики - стане ще гірше. Ви син свого батька, але не б"єте людей. Було б добре переїхати на самостійне житло. якщо вже немжливо, майте таку ідею. Ви дорослішаєте і можете з часом втілити цю ідею. Вже не важливо, що думає про Вас мама, як оцінює вас. Ви вже виросли з цього. Важливо самому знати, що Ви все робите добре і нічим страшним не займаєтесь. Живіть своїм життям. А мама хай собі переживає це, як сама вирішить. Побачите - стане легше.

Наталія: Ольга, чоловік собі живе в задоволення. А Вас просто обманює.

Наталія: Романія, Вам поки важливо прислухатися до батьків. Поки Ви не повнолітня - так може бути. Потім - Ви вже сама за себе відповідальна.

Наталія: Ліна, схоже, Ви переживаєте сімейну кризу. Це криза розвитку. Якщо не робити ніяких різких рухів по типу розлучення - все може налагодитися. Будьте терплячими і прощаючими . Ви можете просто просити чоловіка чекати і хай все йде, як іде. Життя мудре - воно підкине рішення.

Наталія: Аліна, Ви ж зуміли повернути хлопця минулого разу. Так само робіть. Поки це працює. Пам"ятайте, що пара разом, поки є взаємна згода обох. Як тільки хтось із пари не хоче бути разом - доведеться це сприймати.

Наталія: Андрію, Ви мусите говорити про це з дружиною. Опишіть їй її життя так, як Ви тут описали. Висловте свої почуття і думки. Далі щось почуєте у відповідь і будете діяти. Однозначно такий стан речей потребує реакції з Вашого боку. Зрештою, для чого залишатись в стосунку, де Вами нехтують?

Наталія: Марьяна, Ви не можете вирішувати замість чоловіка. Можете вирішувати про себе. Тож, вирішуйте власну долю. А він також хай чинить, як розуміє.

Наталія: Тетяна, Ви перебільшуєте небезпеку слів. Йому було прикро і погано, тому так і сказав. Але навряд чи хотів би, щоб так сталося. В сім"ї люди інколи сваряться. Важливо потім миритися.

Наталія: Людмила, найімовірніше сестра не усвідомлює, що саме каже - тобто зміст слів, які говорить. Ви можете так от прямо спитати у неї про це. Скажіть, як Ви це чуєте і сприймаєте, що з цього приводу відчуваєте. Запропонуйте поміняти "моя дівчинка" на моя племінничка.

Анжела: Доброго дня.Мені 42роки.Півтора року тому зустріла мужчину,якого дуже сильно покохала.І він мене кохає,але ми одружені.Коли я з ним познайомилась,мені перестало везти в житті.Через 4 місяці втратила хорошу роботу.Відкрила з ним магазин,через 3місяці пограбували.Торгів не було,закрилися.Він почав дуже пити.Я втекла від нього до Польщі.Він і там мене знайшов.4 місяці було все ідеально.Я повернулася на Україну.Він мав залишитися і працювати.Але на другий день напився і розбив шефу машину.Попав в поліцію,наклали 2 000$штрафу.З Польщі випустили,але тепер в'їхати не може,бо висить штраф.Коли він вернувся,ми дуже посварилися,він обзивав мене,кричав ,що я йому життя зіпсувала.Ми розійшлися,я знайшла роботу.Через 2 тижні він з'являється і просить пробачення.І я як завжди пробачаю,бо дуже сильно люблю його.Через тиждень я втрачаю роботу,і знову без грошей.Я не знаю,що твориться,сам Бог не дає нам бути разом,чи то якийсь рок.Розлучатись він не хоче,жінка його бігає по ворожках,може то її рук діло.Просто,коли він зі мною,мені ні в чому не везе.Але я не можу жити без нього.Поможіть будь-ласка розібратись у всьому.Дякую.
Наталія: Анжела, Вам потрібно походити до психолога на консультації по місцю проживання. Якщо Ви з Ужгорода, дзвоніть мені. Якщо не з Ужгорода, можу запропонувати Вам скайп-консультації. Тут можу тільки написати своє враження від Вашої розповіді. Ви сприймаєте цей стосунок, як той, за який несете відповідальність. Насправді, ваша відповідальність - це любов до чоловіка, який поводиться якось не по дорослому. Ви чомусь вирішили любити його будь за що і будь-якою ціною. Може, змінивши щось у тому, як би то його любити і за що б любити, все стане на свої місця?

Ірина: У нас постійно конфлікти з рідними... Маю двох старших братів і сестру .Їм по 28-30 років... Мені 15 .Між нами панує ненависть. А в більшій степені можна подякувати мамі за це . І так вважаю не тільки я ,а і мої брат з сестрою. Одного з братів обожнює , а інших відверто ненавидить Адже вона намагається зробити так ,щоб ми не спілкувалися . Її родичі майже всі уже померли, а родину мого батька вона ненавидить. Моєму батьку говорить все так ,як вигідно їй. І часто розказує брехню, дуже любить все перебільшувати або вигадувати. За моїми братами і сестрою дивилася баба (мама була завжди на роботі). Пройшло багато часу , народилася я ,а нічого не змінилося.. Баба з дідом померла, ще до мого народження.Доречі ,мама любить ходити до ворожок. Татова родина віруюча,але тато втрачає віру. На даний момент у мене проблеми зі здоров’ям проте вона ніяк не реагує , вважає що я брешу. Звертає увагу тільки, коли розуміє, що може втратити. Дуже прошу Вашої поради. Зараз вона тиждень працює , тиждень ні. Коли вона вихідна то говорить тільки по телефону і нічого не робить. Я боюсь стати такою ,як вона.. Я знаю ,що я не ідеал, але я принаймі не бажаю іншим зла.
Наталія: Ірина, зверніться до психолога по місцю навчання. Фахівець допоможе Вам віднайти контакт з рідними і з самою собою. Ви неповнолітня, отже, без Ваших батьків допомога Вам може надаватися за Вашим запитом по місцю навчання.

Наталія: Владислав, посміхатися - це ще не про почуття... Може б Ви поговорили з нею про це? Скажіть про свої почуття. Чим ризикуєте? Якщо це не взаємна симпатія - то в любому випадку нічого не складеться. Краще дізнатись напевне, аніж фантазувати про це.

Ліля: У мене дуже довга історія мені було 13 років і я почала спілкуватися з хлопцеми якому 18 років мама звісто ж знала но він мав дівчину но мав до мене симпатію таке ж як і я і через то ми з ним посварились і не спілкувались і я як дитина прийшла до мами і почала розказувати який він поганий но минув час і я з ним подружились і навіть почали зустрічатись мені вже 14 йому 19 і мама не від мене взнала що ми зустрічаємось і сказала мені що то хлопець не для зустрічання я понятно відмазалась ми розстались і все було добре но ми далі почали спілкуватись як друзі і тут я далі влюбилась в нього він то знав но ми не зустрічались но гуляли і далеко як не друзі і тут так сталось я що вже не далеко не маленька як думає мама і ось вже рік буде що я скриваю від мами наші зустрічі понятно що я мамі хочу розказати про все но ми стали з нею дуже далекі я хочу з нею якось зблизитись і розказати но незнаю як допоможіть буду вдячна
Наталія: Ліля, В потребуєте підтримки мами. Якщо складно самій впоратись і поговорити відверто з мамою, зверніться до психолога по місцю навчання. Фахівець допоможе Вам порозумітися з мамою.

Наталія: Олеся, пияцтво - це вже проблема. Тому починати слід із того, аби хлопець покинув пити. Без його доброї волі Ви сама нічого з цим не вдієте. Можете звернутись до психолога по місцю навчання. Я можу запропонувати Вам консультації по скайпу.

Іра: В менн ситуація заплутана дуже...навіть не знаю як мені дальше жити....справа в тому що 2 роки тому назад я поступила в коледж і попала в жахливу групу стосунки були дуже поганими з мене дуже сильно знущалися били обзивали принижували одного разу мене штоахнули і я впала диво що не забилася я навіть намагалася звести рахунки з життям тепер я поступила в інститут група звісно набагато краща ніж там але минуле мене не відпускає я боюся їм довіритися відкритися мені здається що мене всі обсуждають якшо припущуся помилки засміють хоча такого не було а останнім часом мені здаєтьмя що вони мене не сприйняли що я там чужа....хоча мене кличуть і на Дні народження і в похід теж з ними їздила але мене вічно мучить думка що я там чужа я не можу з ними нормально спілкуватися Я боюся щоб знову не було теж саме що й 2 роки було в коледжі Порадьте що мені робити?? Як позбутися цих страхів???
Наталія: Іра, з минулим важливо прощатися. Ви сама кажете, що це Ви відчуваєте себе чужою. Група робить кроки до Вас. Але вам цього мало. Вам потрібні консультації психолога. Зверніться по допомогу по місцю навчання. Якщо до мене, то телефон на сайті. Можливі консультації по скайпу.

Наталія: Петро, доведеться дорослішати, а значить, бути відповідальним перед собою, жінкою і дитиною. Ще ніякі діти нікому не псували кар"єри. Це міф або Ваше уявлення. так виглядає, що дуже хочеться на свободу.... подалі від дорослого життя. Якщо Ви не подбали про контрацепцію і є факт вагітності, тоз поваги до самого себе мали б подбати про власну дитину. Для цього одружуватись не є обов"язково. Але визнавати батьківство і дбати - мали би.

Наталія: Оксана, задзвоніть мені за номером на сайті. Вашій парі потрібна допомога психолога. Тож, скажете, де Ви проживаєте, я пораджу фахівця, який працює з проблемами АТО і сексуальності. Якщо Ви з Ужгорода, задзвоните, запишу Вас на прийом.

Наталія: Оля, Вам 25 років. Отже, мама дозволяє собі те, що дозволяєте їй робити з Вами Ви сама. Крім того, Ви вже доросла дівчина і якщо важко з мамою - можете спробувати самостійне життя. У Вас на відміну від дитини, яка мусить бути біля мами, вже є вибір.

Світлана: Доброго дня. Роз' ясніть і допоможіть, будь ласка. Живу з хлопцем 5 місяців, все здавалося було нормально до того моменту поки ми не почали ділитися враженнями про минулі відносини І виявилося, що у мого обранця було занадто багато дівчат, він про ниx розповідає у детеляx.( у мене він перший). Це мене дуже збентежує. Я його ревную до минулого, а саме головне, що мені стає огидно з ним лежати на одному ліжку. Крім цього, коли ми сваримось, він дозволяє собі використовувати до мене нецензурну лексику, це ще більше мене гнітить. Якось я задала йому питання чи до всіx своїх колишніх він так говорив, у відповідь почула:" Так, була ще одна така йоб...!!!". До мене ніxто ніколи так не говорив, як він...тому це у двічі неприємніше... Я про це постійно думаю, бо не заслуговою на таке... Мені здається, що він мене не поважає. Будь ласка, дайте якусь пораду, боротись з собою.....
Наталія: Світлана, перечитайте уважно ще раз, як Ви описуєте стосунок. Описане Вами схоже на любов? Так говорять з любимою людиною, так поводяться? Тому запитайте себе, для чого Вам мужчина, який поводиться з Вами так, як вам не подобається?

Наталія: Вероніка, Ви неповнолітня і тому маєте казати про це батькам. Якщо хлопець повнолітній, мав би бути присутній при розмові. Ну і якщо батьки заборонять - доведеться послухати їх.

Наталія: Віка, зверніться до психолога за місцем навчання. Фахівець допоможе Вам розібратися в собі.

Наталія: Тетяна, хлопець не мав би складати все Ваше життя. Тож, коли його нема поряд, може б Ви займались іншими своїми справами. Інакше будуєте залежний стосунок і це веде до емоційного насилля. усі нещасливі... Завжди цікаві щасливі люди, ті, які мають свій власний світ. Створюйте цей світ - друхі, навчання, робота, хобі, батьки.... Заживіть своїм цкавим життям і хлопець сам шукатиме стосунків з Вами. Можете звернутись до психолога по місцю навчання, щоб отримати консультацію.

Наталія: Вікторія, правила життя такі, що пристосовуватись має той, хто прийшов у сім"ю. Тож, чоловік каже вірно. Ви молодша і мали б пристосовуватись до старших. Ви пишете, що усі мовчать, тож, не дуже зрозуміло, яким чином Вас ображають? Моє враження від описаного - Вам важко адаптуватися в новій родині, де кожен займається чимось своїм і не хоче займатися Вашим...

Наталія: Оксана, Ви повнолітня і можете керувати своїм життям на свій розсуд. Тож, можете повідомляти батьків про свої рішення, можете радитись з ними, просто робити собі своє...

Наталія: Це називається інтуіція. Детальний аналіз сновидіння можливий на реальній консультації.

Наталія: Ірина, зверніться до лікаря психотерапевта чи психіатра по місцю проживання.

Наталія: Ірина, спробуйте зрозуміти, чому батьки проти. Може, вони щось помічають, що їх насторожує? Якщо нічого дивного не бачать, то керуйтесь тим, що Ви повнолітня і можете бути з ким вважаєте за потрібне.

Наталія: Христина, якщо задзвоните мені, дам Вам контакт колег, які працюють з темою ато. Ви точно потребуєте підтримки. тут можу зауважити, що хлопець може боятись розчарувати Вас, так як трапляється, що не хотять зустрічатися після ато з дівчатами, яких мали до цього. Може, він просто вирішив завршити стосунки.... ато - тільки привід. Ми тут можемо тільки фантазувати. Важливі Ваші переживання, з якими слід звернутись на очну консультацію до психолога.

Наталія: Марія, навряд чи є слова, які мама почує. Тут питання в емоційній дистанції між вами двома. Думаю, консультація психолога вживу була б доцільною, щоб навчитись вибудувати необхідну емоційну відстань і границі. тут можу тільки зазначити, що мама має право реагувати як завгодно на Ваш вибір і життя. Вона хай собі переживає, а Ви робіть собі своє. навряд чи ми маємо вплив на почуття інших. мама має вибір, як ставитись до Вас і що відчувати. вона обирає страждання, тож хто має владу змінити це? Але Ви можете змінювати свої почуття - не переживати мамині переживання за Вас. Ви собі робіть своє, а їй доведеться це приймати навіть відчуваючи щось інше.

Даша: Доброго дня. Мені вже практично 25, і все життя за мене вирішують батьки як я маю жити і що для мене є краще. Все життя буквально було наповнене скандалами,коли мені була потрібна їхня турбота , я її не отримала, натомість вся любов була віддана брату. А коли вони вирішили що треба мною цікавитися то вже стало пізно, вони завжди мене у всьому звинувачували, я дуже багато плакала за своє життя. Працювала на державній роботі все як вони хотіли, і все одно не добре, минулого року я вирішила звільнитися і виїхати за межі держави, знання англійської мови високі, декілька раз готувалися документи, але батьки весь час дорікали, що я пропаду, що буду проституткою. Мені було дуже образливо чути ці слова від найрідніших людей. Все таки я залишилася, пішла на іншу державну роботу, не без їхньої допомоги, працюю рік, і вже декілька разів ловила себе на думці що це не моє, тим паче зарплата дуже маленька, не вистачає зовсім, кожного місяця обіцяють підняти зарплату і вже так рік, а тато говорить всім що він мене мусить забезпечувати, мені дуже не приємно. А декілька місяців познайомилася з хорошим чоловіком, так не хлопець на 10 років старший, мені з ним дуже добре, відразу довірилися одне одному, виявилося що він розлучений, але для мене це не проблема, він відразу сказав, не приховував, розказав все,але живе він в іншій країні і в Україну не планує повертатися, приїжджає до мене дуже часто, зараз планую їхати до нього у відпустку. Познайомилися з його батьками і з моїми. Мої батьки сприйняли це не адекватно, ще тільки побачили перший раз, то влаштували мені такий скандал, називали як могли тільки, не говорили тиждень, живемо ми окремо, вони в селі я в місті, вони роблять все можливе щоб я лишилася тут, ремонт в під'їзді в квартирі , мені це взагалі зараз не потрібно , а вони все кажуть що то для мене а я цього не ціную. Коли він приїхав до нас додому я відчула такий холодний від батьків, вони ще такі коники показували до його приїзду, коли сідали їсти то ми їли двоє, вони казали що не голодні, а наступного дня батьки мені знову влаштували скандал, мама і його називає каже що я буду з ним нещасна, він їм не подобається . І причина в тому що він живе не тут, я так думаю. Але є ще дещо, від першого дня на роботі начальник мене домагається, спочатку було у грубій формі, з ним це владнали, він почав висловлюватися в легшій формі, але все одно, і тепер коли я йому остаточно відмовила, то мене на роботі наказують, колектив почав відноситися до мене з холодом,не знаю що сталося, як так, але я за копійки сиділа на роботі понаднормово, захворіла, жара, 35 , а у мене температура, і я пішла на лікарняний,коли вийшла начальник кричав не самовито, я не мовчала відповіла, я хотіла виходити на роботу під час лікарняного так ми працюємо, але після двох разів інший начпльк сказав щоб я не ходила, я їх не розумію , самі собі перечать. Я не знаю як воно буде далі і що я маю робити, але тиск холод і зрада від батьків і від роботи мене замучили і вибили з колії повністю, я постійно на нервах, зла і агресивна, я люблю своїх батьків, але коли бачу їх рідко а вони тепер почали приїжджати кожного дня, і не знаю як буде з цим чоловіком, але відноситься він до мене дуже добре, а найголовніше що мені з ним добре. Я хочу бути з ним і це взаємно, але батьки проти , для них важливо щоб я залишилася на цій роботі, вони знають всю правду про начальника і сказали що я сама у всьому винна, і що я не ціную , що це робота з хорошими зв'язками, але ритися цілодобово і паперах (від яких у мене постійно прищі, яких ніколи не було ) то не була моя мрія. І ще вони завжди тиснуть на найболючіше , маиа завжди казала для дівчини головне робота кар'єра, а тепер тато посмів мені декілька разів сказати що у мої роки у нього було вже двоє дітей. І це до речі перший мій кавалер з яким я їх познайомила , інших я не знайомилася. Порадьте мені будь ласка що робити далі, або направте в правильне русло, це все звучить дуже дивно, але нажаль така моя історія, і я не перебільшую.. мені дуже важко , я завжди була позитивна і весела людина, на мене завжди рівнялися , хотіли бути як я, а цими своїми діями батьки здається завжди роблять так щоб знизити мою самооцінку, якби у мене був не такий сильний характер , то я не знаю щоб було вже зі мною .
Наталія: Даша, Ви пишете, що у Вас сильний характер. Тож, беріть відповідальність собі за своє життя і йдіть, куди Вам треба, робіть, як вважаєте потрібним. Натомість, чекаєте дозволу батьків на право бути дорослою і щасливою. наважтесь отримати власний життєвий досвід. тим паче, вони живуть окремо від Вас. щодо сексуальних домагань, у нас є поліція. можна заяву написати. що вам втрачати, шеф гнобить, колегам байдуже до вас. Тож, захищайтесь всіма способами. Дорослість - це відповідальність за себе і свої вчинки.

Наталія: Юлія, а чому Ви намагаєтесь його рятувати від нього самого? Хай робить зі своїм здоров"ям і життям що завгодно. Ви не можете бути заручницею його залежності. Нічого пояснити не вдасться, допоки сама людина не прийме відповідного рішення про своє життя.

Наталія: Таня, нажаль, партнерський стосунок існує доти, поки обидвоє в парі згодні бути разом. Як тільки хтось проти - цей стосунок припиняє бути. Тому, як би важко не було, доведеться прийняти такий хід подій. Хай іде і пошукає кращу.... Навіщо поряд чоловік, якому Ви не потрібна. Любіть себе таки трохи більше, аніж будь-якого мужчину.

Наталія: Мар"яна, мазохізм ще ніхто не відміняв. Тому все може бути.

Надія: моїй донці говорили,що після розірвання шлюбу буде легше. Але груба лайка,бійки не припиняються.Він вважає,що має право на контроль і вказівки,що вона має жити за його правилами. Знищує і фізично і морально. Не переймаючись, кричить,що він не дасть ій спокійно жити. Раніше не переймався життям дітей,тепер робить з себе батька. Живе з жінкою,яка кинула свою дитину на батьків,а на мою дитину брудно лається,вона не має права влаштовувать власне життя.З внучкою донька пережила стрес,була зупинка дихання( Це було в віці- місяць) Не хочу згадувать,як з дитиною вибирались з горя,бо причина була в підшлунковій,а нам приписували Гіршпрунда.Звичайно стрес позначився на ставленні до дитини,хочеш оберегти;він же вважає,що тягать дитину по місцям скоплення дітей під час єпідемій норма.Старшому від батька дісталось ноутом по голові з розмаху,бо промовчав на запитання.Всі дрожіть.З дітьми занімаємося- але скрізь дури.Він у нас бувший депутат,корона жме,дрожіть. Міліція нічого не вирішує, він на всіх... Донька до тогож" винна",що він вже не депутат. Ось і легше! де шукати захисту.
Наталія: Надія, нажаль, питання насилля в сім"ї не така вже й рідкість і міліція не має жодних важелів впливу на це, крім скласти акт і сказати "но-но". Така реальність. Якщо Ви мені задзвоните, я дам Вам контакти фахівців громадських організацій, які працюють з такими ситуаціями і допомагають.

Наталія: Ви вже ітак сидите в тій темній кімнаті, яку створили в своїй душі. Думаю, що слід пошукати психолога по місцю навчання чи проживання. Можете задзвонити і я Вам підкину контакти. Ви праві в тому, що далі так тривати не може. Потрібно щось навчитись робити по новому, по іншому, аніж Ви вмієте. Тому консультації психолога будуть доречні.

Наталія: Аліна, запитайте себе, скільки часу Ви готові чекати хлопця? Так виглядає, що вам подобається чекати, бо так зберігається ілюзія про те, наче є хлопець і, при цьому, так мало відповідальності - реального стосунку немає. Подумайте, що Ви насправді робите? Втікаєте від реальних відносин в ілюзорні?

Наталія: Марі, з цим питанням підіть до психолога по місцю проживання. психолог допоможе розібратися Вам з переживаннями про сина і може поговорити з самим сином. У всякому разі, Ви маєте будувати своє життя. Але дитині треба допомогти прийняти цей факт. тому - психологічна консультація вживу буде саме тим, що треба.

Наталія: Лілія, Вам випали випробування. І витримувати ситуацію постійної небезпеки для рідної людини - складно. Тому Вам точно потрібна підтримка фахівців. Задзвоніть мені, я Вам дам номери колег, які працюють з атовцями по місцю Вашого проживання.

Наталія: Світлана, дистанційно, не бачачи дитини важко щось рекомендувати. Тому відправляйтесь до психолога по місцю проживання. Можете мені телефонувати, якщо Ви з Ужгорода чи Закарпаття. Треба бачити дитину і тоді далі розбиратись з цим. Для початку не фіксуйтесь так самі на цій темі. Ну хоче рожеві кольори, не робіть великого дива. Діти мають магічне мислення, тому хлопчик може тільки фантазувати, а Ви вже лякаєтесь.

Тетяна: Доброго дня, я зустрічаюся з своїм хлопцем більше 2 років, квітково букетний період в нас пройшов але я і дальше продовжую його любити і він каде мені що любить мені і що в нього є почуття до мене. Але проблема почалася з того що зовсім недавно я була трохи нервова на нього і вказала йому на його недоліки які мене не влаштовують і через деякий час в його телефоні я побачила переписку з іншою дівчиною так були дві смс які трохи переходили межу між дружбою і чимось більшим хоча ця дівчина має хлопця і він знає це в смс було написано шо він хоче її побачити і комплімент в її сторону. Мені він обяснив це так що вона просто знайома і він хотів поспілкуватися і щоб ми дружити з її друзями. Я вже тиждень не можу заспокоїтися мені ця ситуація дуже не приємна тому що я його люблю і мала плани на наше спільне майбутнє. І хочу ще додати що коли він вказував на мої недоліки і на те що він хотів би щоб я робила то тоді я старалася змінитися а він ще сказав мені що він написав після того як я сказала йому його. Тепер в нас стоїть питання щоб розійтися або залишитися разом. Коли я його питаю це питання він відповідає що він не знає і хоче взяти брейк і вияснити для себе. Але я не розумію, якщо він любить мене то навіщо так робив і чого він вагається як зробити. Він вибачався вже передімною і каже що в цій ситуації з перепискою він нічного такого не бачить. Я хочу зберегти наші стосунки але не знаю як вчинити бо виглядає так що я його тримаю і підштовхую до того що ми разом лишилися а він ніби як не дуже і хоче. Ще він каже що він не знає як далі нам разом були після цієї ситуації через те що він так вчинив і неохоче щоб таке сталося знову в майбутньому і щоб не зробити мені боляче знов. Підкажіть будь ласка що робити і як себе поводити з ним і взагалі в цій ситуації. Буду дуже вдячна вам.
Наталія: Тетяна, якщо він вибачився і ви знов разом - почніть стосунки знов. Ви чомусь ставитесь до нього, наче вже одружені. Хай спілкується з іншими, і Ви також спілкуйтесь з іншими. Здобувайте досвід, подивіться навколо. Тоді і Ви будете цікава своєму хлопцеві. Займіться своїм життям, де хлопець - тільки його частина.

Наталія: Таня, зверніться з цим питанням до шкільного психолога по місцю навчання.

Наталія: Марина, Ви забули задати питання.

Наталія: Чоловіків консультую теж.

Наталія: Ірина, думаю, Вам потрібна реальна консультація психолога. Задзвоніть за номером на сайті. 066 412 63 19. Можлива скайп консультація. Так виглядає, що рішення є - розлучення. А от житлову проблему психолог не вирішить. Вирішується таке питання через суд. Інколи чоловік залишає житло дружині добровільно.

Наталія: Ірина, очевидна криза стосунків. Тому відправляйтесь на очну консультацію до психолога. Тут можу звернути увагу на Ваше в міння терпіти. Дитині Ви показуєте приклад, як терпіти в стосунках, а не як бути в них щасливою. То що вам потрібно, випробовувати себе на міцність, чи бути щасливою? Компромісами ми торуєм шлях до таких ситуацій, в яких всі сторони конфлікту втрачають і ніхто не виграє. Отже, запит до психолога може звучати як пошуки нови, інакших шляхів до порозуміння з чоловіком, крім терпіння і компромісу.

Наталія: Тетяна, Ваше питання слід розбирати на консультації у психолога. Тут можу тільки звернути Вашу увагу на те, щоб Ви подумали, для чого Вам стосунки, в яких Вам не вдаєтться домовитись із хлопцем про спільне життя?

Наталія: Катя, довіра в стосунках або є, або її немає. Тобто, чи вірити йому - вирішувати Вам. Ви вірно міркуєте про те, що без довіри нічого не буде. Але на жодні стосунки ніхто не дасть гарантійного листа. Просто поспостерігайте за своїми почуттями. І якщо довіри немає, то ж і стосунок ніяк не складатиметься. Ви будете змушувати хлопця доводити Вам свою вірність. А чи таке можливо все життя?

Наталія: Олег, зрозуміло, що Ви ревнуєте дівчину. Це почуття виникає тоді, коли присутній страх втратити цю дівчину. Отже, ревнощі є свідченням того, що вона для Вас цінна і дорога Вам. З іншого боку, якщо ревнощі набувають патологічного характеру і вже заважають нормально жити і псують стосунки, краще звернутися по допомогу до психолога.

Наталія: Олена, точно причина є. І хлопець повівся чесно, сказавши про відмову одружуватись. Мало того, ще й взяв відповідальність на себе. Оскільки причину не озвучив, марна справа фантазувати, чому так сталося. Спробуйте переживати це як втрату стосунків, як розчарування. А далі живіть сьогодні і дивіться в майбутнє. Краще відмінити весілля, аніж розлучатися через пару місяців. При потребі, зверніться на реальну консультацію до психолога. Мій номер на сторінці.

Наталія: Ми бачимо ігри чи маніпуляцію свідомістю широкого загалу в питанні гомосексуальних стосунків. В природі завжи є відсоток природніх гомосексуалів через фізіологічні особливості. Усі інші - натурали. Тож, і серед людей тих, хто позиціонує себе як гомосексуал чи лесбійка не так багато реальних любителів одностатевих стосунків. Усі інші експериментують з власною сексуальністю, наслідують моду на табуйовані соціумом відносини, прагнуть шокувати інших, таким чином виділятися з натовпу, інколи гомосексуальність заявляють як життєву позицію (розчарована у чоловіках, тож обираю жінок). Істинні гомосексуалісти не афішують своєї сексуальної орієнтації, а самотужки намагаються вирішити питання стосунків і життя серед натуралів. Особливі труднощі, коли батьки натурали, а дитина має інші вподобання. Для таких людей дійсно потрібні місця, де б вони спілкувались і вирішували свої психологічні проблеми, пов"язані з "інакшістю". Інша справа, що усиновлення дітей - це вже дуже спірне питання (це моя суб"єктивна думка). Щодо концертів, то тут вже йдеться про любов до шоу, видовищ. Хіба не видовищно виглядає бородатий мужчина з біцепсами в сукні і на підборах? От саме за це купа народу готова платити гроші. А там, де є така готовність, буде і відповідна пропозиція. на останнє питання мені важко відповісти. Я такої статистики не маю.

Наталія: Марта, стосунки, сповнені насилля будуть такими і надалі. Для Вас любов, коли б"ють? Зрада, побиття, зневага - це про любов? Якби чоловік так з Вами вівся до одруження, Ви б вийшли за нього? Ніхто, крім Вас не прийме рішення про подальшу долю шлюбу. І поміркуйте, що бачитиме Ваша дитина у сім"ї, де тато чинить насилля? Дуже буде безпечно? Подумайте, чи Ви вартуєте такого ставлення до себе? Адже йдеться не про незручності, а про реальну небезпеку... Зверніться на очну консультацію до психолога. Мій номер на сторінці.

Наталія: Марьяна, з такими питаннями, як пропажа грошей, звертаються в міліцію. Щодо брехні чоловіка, то маєте питати себе, як так сталося, що до шлюбу Ви цього не бачили?

Наталія: Олеся, у брата є батьки. хай вони переймаються, яким він є. А Ви спробуйте займатись власним життям.

Євгенія: Доброго дня!У мене складаються важкі ситуації в життя.рік назад я вийшла заміж за чоловіка якого знала 3 місяці,з цих трьох один місяць він був на роботі.Коли ми побрались ,то почали жити з його мамою.Він їздить на роботу через місяць, і коли його не було я пішла на дискотеку і на масаж ,а він дізнався про це подзвонив мені по телефону і обізвав мене як тільки міг.Потім коли приїхав додому влаштував скандал і вигнав мене.Ця сварка тривала 5 днів він пив увесь цей час.І я зібрала речі і поїхала знімати квартиру.він не заперечував.Ініціатором примирення була я.Потім приїхала його сестра ,почала хамити ,розводити мене на гроші і речі,я стерпіла раз .Вона приїхала вдруге і ми вже з нею посварились і вона мене також вигнала з дому.Поки я знімала квартиру то пожалілась знайомій ,що він мене вигнав,і на маму його.А вона прийшла тай розказала все мамі і вона також випирає мене з дому.Я хочу щоб це все поскоріше закінчилось.Та не знаю як мені діяти.Підкажіть будь ласка як бути в цій ситуації?На мою думку потрібно вже геть себе не поважати щоб таке стерпіти.
Наталія: Євгенія, може настав час поважати себе? З Вами чинять, хто що схоче. Дорослішайте і йдіть на іншу квартиру. Заживіть своїм життям. Невже крім чоловіка нічим зайнятися? Будьте до себе доброю...

Наталія: Леся, щоб розібратися, чому так, запишіться на реальну консультацію до психолога. З написаного можу тільки сказати, щоб Ви не зволікали.

Наталія: Нелія, часто жінки думають, що він зміниться, бо поряд така класна жінка, як я... але час іде і нічого не міняється. Тож, може обрати інший шлях - сприймати реального чоловіка із його вадами і недоліками...

Наталія: Інколи краще почекати і потім нормально поговорити, сказати про почуття і про те, що справді шкодуєте. ну і будьте готові до різного варіанту відповіді. Поводьтесь по дорослому. А шоу залишіть для кращих часів.

Наталія: Ольга, витримуйте конкуренцію! Хай біля Вас він почувається добре і спокійно, тоді нікого іншого не потребуватиме. А от якщо з Вами відчуватиме себе, як на пороховій бочці, то чи схоче бути разом? Хоча, кожному своє.... Хтось любить гаряче... Відчуйте, як подобається йому в стосунках?

Наталія: Марія, Вам слід звернутися до психолога і до психіатра по місцю проживання.

Наталія: Оля, можете задзвонити.

Наталія: Лєра, інколи не потрібно щось робити. Краще почекати, що буде далі...

Наталія: Марина, Вам вирішувати свою долю, а не батькам. Вони можуть висловити своє баченна, але жити Вам. Навряд чи розумно вбивати власну дитину... Чомусь ця дитина появилась тепер. Може, настав час змін? Будьте поміркованою і впевненою в собі та у власних діях.

Наталія: Даша, інтерес важливий у стосунку... А як до шлюбу Ви викликали цей інтерес? Якою Ви були біля нього? Як поводились з ним? Про що розмовляли?... Може змінились Ви?

Наталія: Катя, не всі бажання мають здійснитися... Але якщо так станеться, також не вартує посипати голову попелом... Ви молода, незаміжня, отже, можете здобувати досвід, експериментувати із сексуальністю...

Наталія: Анна, довіряйте власним відчуттям. Робіть так, як добре Вам. Всидіти на двох стільцях не вийде - доведеться вирішити, що важливіше - щоб я любила, чи мене? Але в житті буває і взаємна любов.... Може слід почекати іншого...

Катя: 5 лет вместе, Любим друг друга очень, строим планы, вместе идем по жизни, планируем детей, планируем строить дом и все в таком духе. Ничего не проверяла на предмет измен первые 3 года нашей совместной жизни (гражданский брак). Он сделал мне предложение пожениться, романтично, со словами любви и пожеланием прожить со мной жизнь. Через 4 месяца после этого что-то случилось что я решила проверить (не важно каким образом) с кем он переписывается, и нашла кучу разных секс-переписок в интернете. У меня был сильный стресс и я со скандалом потребовала объяснить. Поговорили, попросил прощения, пообещал что удалит аккаунт на сайте знакомств и не с кем не будет переписываться в таком духе (виртуальный секс). Порно я смотреть не запрещала (хоть он смотрит часто). Ещё через 4 месяца мы поженились и жили счастливо ещё год. Полтора года я ему полностью доверяла (с тех пор как был первый случай), и в мыслях не было что-то проверять, я полностью была счастлива. И тут я что-то пошло не так и я решила проверить оправдывает ли он мое доверие, и у меня после этого был такой стресс что аж температура поднялась, я уже несколько дней хожу с чувством давления на сердце от того что я нашла. А нашла я то, что сразу после свадьбы он опять начал свою сексуальную деятельность в интернете, регулярно раз в месяц по несколько дней ведется активный секс, воплощение разных фантазий... но и это еще не всё, несколько раз были предложения реальной встречи (но состоялись ли они в реальности или нет я не знаю). После того как я это нашла я осторожна начала спрашивать чего ему не хватает в отношениях. Он сказал что моей активности в постели, я и сама это понимаю, потому что начала принимать противозачаточные таблетки и моя сексуальная активность снизилась, но мы всё равно занимаемся этим довольно часто, НО эти переписки были о до того как я начала принимать таблетки. Нельзя же так поступать с любимым человеком, мне обидно очень. Я люблю его и хочу сохранить семью, но не знаю удастся ли мне восстановить доверие, а мы ведь уже хотели завести ребенка скоро... Помогите пожалуйста советом, что мне делать? Я понимаю что ему нужно больше секса, но не могу же я через не хочу этим заниматься. Приставать к нему и активничать когда не хочется. Или мне надо виагру принимать или ему успокавающее... Я не знаю что делать.
Наталія: Катя, можливо, є сенс звернутись до психолога вживу. Такого плану питання перепискою не вирішити. Тут і розбещеність, і вседозволеність, і особливості сексуальності і потреби... Словом, кучамала.... напишіть або задзвоніть, де Ви живете, я пораджу фахівця психолога. Якщо Ви можете прийти до мене, також телефонуйте.

Наталія: Уляна, якщо хтось із пари не хоче бути в парі, нічого зберегти не вийде. Якщо він має рішення, значить так і робитиме. А Ви поміркуйте, навіщо Вам чоловік, який знущається над Вами. Може вдасться вибудувати діловий стосунок - дитина має право мати батька. Тож, обговоріть з чоловіком, як він планує брати участь у вихованні дитини.

Діана: Не знаю з чого починати, з того, що я була його любовниця 2 роки, а потім він пішов з сім'ї і ми стали жити разом, пройшло 2 роки в нас народилась двійня, дві дівчинки. Сварки були і до того але тепер їх значно більше. Так от, на передодні до мене прийшла сестра з ночівлею, хотіла порадитись як їй поступити, адже зустрічається з чоловіком з яким 25 років різниця. На другий день чоловік питає, що там сестра, я розказувала і жартома, а може і прямо, кажу та питала, що їй робити, я сказала, що для чого їй людина яка буде біля неї бревном лежати, так як ти зараз біля мене, чоловік образився і не говорив зі мною 2 тиждні, все накипіло. А тут в неділю стає і каже я іду до малої в табір( від першого шлюбу) коли минулого року казав, чого позоритись пішов то пішов, а того року поїхав з колишньою та їхніми спільними друзями, я вскипіла, знову сварка і він пішов. Скажу одне я постійно з малими одна ні допомоги нічого. Не витримавши я взяла малих яким ще і 1,5 немає, та поїхала в село, одна без допомог нічого, а весело їхати 4 години. Так мій чоловік і не дзвоне не питає де, потім передзвонив через 2 дні, подумав, що я в батьків, я сказала, що в селі, обговоривши в 2 словах, що мене вже все замучило, він сказав добре ще зідщвонемось, сьогодні п'ятниця ні дзвінка ні прівета. Розумію що це вже .....але важко
Наталія: Діана, ситуація у Вас непроста через малюків. Та, попри все, спробуйте зажити своїм життям, без оглядки, що чоловік робить, а що не робить. Допоки Ви переживаєте ситуацію так, що він щось мав би для Вас робити і чекаєте, найімовірніше, отримаєте інше. Спробуйте по дорослому будувати стосунки - обговорити, що він робить точно - що забезпечує.... і тоді буде ясно, на що можете розраховувати. Крім усього Ви втомилась. Тож, побути у батьків є сенс. Будьте доброю до себе і розсудливою у стосунку.

Наталія: Ян, такий романтичний період побачень дуже класний! Не поспішайте рухатись далі. Може так бути, що дівчині потрібно більше часу, щоб стати чиєюсь дівчиною... Станьте таким, щоб їй було добре з Вами і тоді вона стане Вашою парою.

Наталія: Елена, партнерський стосунок існує тільки по взаємній згоді. Хлопець не є відповідальним за її почуття і дії. Можливо, доцільно звернутись до психолога, щоб допоміг завершити стосунок. так дівчина буде в полі зору фахівця.

Наталія: Максим, Ви так довго терпіли неповагу до себе, що тепер важко буде щось змінити. Але все можливо. Спробуйте таки займатись своїми справами, ну і якщо встигнете - допомагайте дружині. Згадайте, за що любили колись і тепер свою жінку? Що цінуєте в ній? Можете спробувати розділити відповідальність - хто що вдома робить, а інший тільки помагає... та якщо не буде взаємної поваги, то навряд чи щось з такого стосунку вийде. Зберегти шлюб має хотіти і дружина, не тільки Ви.

Олеся: Доброго вечора. В мене є одна проблема, допоможіть будь ласка. Розпочну з самого початку і так я живу в не великому селищі, і тут є багато моїх друзів і ось рік тому до мене почав залицятися один мій друг. Я спочатку не сприймала його але через його настирливісь і дуже ніжну увагу він мені теж сподобався. Але моїм батькам ні, як я вже казаоа я з селища і тут всі всіх знають, тому його родина не є дуже шанована і поважана. Його мама живе з не його татом, але поспілкувавшись з ним я зрозуміла що вони досить не погана сім'я. Та ось мої батьки були проти і ми розсталися я дуже переживала і бачила він тоже. Тоді я вирішила що батькам нічо не скажу і почала з ним зустрічатися таємно але йому говорила що батьки все знають. І ми так зустрічалися пів року. Тепер знов розсталися тому що мої батьки дізналися про це. Але за цей час я так звикла до нього, я думвю я його полюбила. Але я незнаю, як мені переконати батьків, бо вони зразу всьо вштики. Що мені робити?????
Наталія: Олеся, почекайте. Час покаже. Адже коханню час не страшний. В цей час займіться власним розвитком, роботою, навчанням, друзями... А далі буде видно, як складеться життя. він дорослішатиме і Ви побачите, чи так само він такий класний, чи щось стало мінятися і він вже інакший...

Наталія: Люба, допустіть на 1 хвилиночку, що він правий. Як тоді виглядала б реальність? Ну і поміркуйте, Вам важливі стосунки, чи важливо бути правою?

Наталія: Надія, навряд чи вартує починати сімейне життя зі зради і брехні.

Наталія: Артур, почуття видозмінюються з часом, пристрасть минає і стає спокійнішим відчуття партнера. На піку емоцій неможливо жити. Але це не значить, що любові нема. Ви маєте знати, що партнерський стосунок умовний і тому існує тільки по згоді обох сторін. Коли йдеться про кризу у стосунках, то слід знати, що люди потребують віддалення, емоційного і реального, щоб зрозуміти, де я, а де, нея, що відчуваю і чого хочу? Дайте їй таку можливість. Побудьте в паузі. Звісно, завжди є варіант, що вона не повернеться, але така ж імовірність, що повернеться. А якщо будете наздоганяти, щоб зробити її щасливою - точно більше шансів втратити її. Колись цієї дівчини не було у Вас і Ви жили і були в порядку. Тож, і тепер, спробуйте зайнятися своїм життям, своїм світом. Іншим завжди цікава людина, яка має свій світ.

Наталія: Павло, важко любити, коли є ревнощі... Ви ображаєте її, вона знайшла того, хто далеко, з ким стосунок неможливий і тому безпечний, а ще дає їй відчуття власної окейності. Спробуйте впоратись із власною агресією щодо дружини, станьте теплим і ніжним, таким, щоб їй було добре біля Вас і тоді вона не потребуватиме підтвердження своїй жіночності на стороні.

Наталія: Аліна, щось відбувається і вам слід запитати чоловіка, що сталося? Я не зрозуміла щодо малого братика.... Про що йдеться? З написаного ясно тільки одне - конфлікт очевидний, але Ви волієте запрошувати на прогулянки замість говорити про ситуацію і почуття. Можливо, є сенс звернутись до психолога за очною консультацією.

Галина: Доброго дня.!Допоможіть своєю порадою.Я неможу порозумітись з чоловіком...Ми зустрічались 3 роки,а одружились місяць назад.цих 3 роки було майже ідеально,до пори до часу.Після весілля я пішла жити до нього додому і все почалось.Він молодший син і улюбленець мами,але після весілля я взнала що його матір мене недолюблє і цілий час говорить людям а не мені на мене різні не приємні речі,уся його сім'я і чоловік про це знав але мені про це нічого ніхто не говорив і моє життя там перетворилось на стрес.Чоловік якби і підтримує мене але і не за мною та ще хоче щоб ми створили справжню сім'ю з дитиною.Я намагалась йому розяснити те що ще не час на дітей і треба спочатку трішки пожити і самореалізуватись і щось спільного придбати но і проблема в тому що я неуявляю зараз життя там,через нарікання за моїми плечима матері на мене,бо знає що чоловік на неї розгнівається,ящо вона будить мене пилити.Але зараз не про це. Я зараз працюю за кордоном а чоловік в дома він хоче щоб я їхала додому і сиділа там,щоб завели дітей,я займалась домом і дитиною а він по роботах.До тогож він людина компанійська і інколи може знехтувати спілкуванням зімною на веселощі з друзями... Я чую цілий час від нього,що все тільки він а мене немає,а мене це вбиває.Коли намагаюсь зним поговорити про наші проблеми він тікає від розмови.Я не відчуваю від нього підтримки,тепла і порад,а тільки чую нарікання і скарги в мою сторону.Майже цідими днями сваримось і нарікаємо одне на одного...А коли скажу щось за його маму чи друзів то взагалі готовий мене прибити...А коли кажу що давай вирішимо якусь проблему разом,то він говорить добре і всерівно робить по своєму навіть майже нічого не розповідає і не дуже хоче слухати мене коли мені тяжко і хочу виговоритись... Але не дивлячись нінащо я хочу бути з ним і нехочу сварні а хочу хороших відносин міжнами...моглаб написати більше,але мене переповнюють емоції..Ось моя проблема...Як ми маємо з ним порозумітись і жити в розумінні????
Наталія: Галина, щоб порозумітись, хтось мусить поступитись своїм. Або Ви робите, як він хоче, або він приймає теперішню ситуацію. Якщо кожен стоятиме на своєму і не поступиться, тоді навряд чи можливо домовитись.

Лариса: Потрібна порада, сама і заплуталась. Мій цивільний чоловік був від кроку від смерті, сім"я алкоголів.. Чергово разу коли мама випила пішов та й повішався, врятували. Коли був в лікарні всі відвернулися від нього! Тільки ми приїхали додому. я хотіла поїхати до мами в гості.. і тут почала дзвонити його мама щоб я забрала свої речі, що не дасть нам щоб ми були разом! Сам чоловік каже щоб я неслухала, їхати з того місця він не хоче.. каже що буде там .. але я там жити нехочу. Коли сталася біда з ним, я завжди була поруч, в той момент я дізналася що була вагітна.. на його очах в мене був викидень.. Його родина тепер каже що я собі всі довідки купила, але не розумію для чого їм це? моїй донечці рік з половиною коли їй робили операцію ніхто не подзвонив навіть! Він не вірить що я його люблю.. але невже я ще не довела цього? Я заплуталася, на роботу він йти нехоче, і взагалі нічого він не хоче.
Наталія: Лариса, Ви точно заплутались... Чоловік вже вирішив, де йому добре. А Вам невже добре, коли він нехтує Вами? Для чого комусь доводити сою любов? Яке майбутнє у Вас з цим мужчиною? Що він дає Вам такого, що Ви так тримаєтесь за ці стосунки? Може настав час подумати про любов і повагу до самої себе. Можливо, Ви б спробували любити себе трохи більше, аніж будь-якого мужчину...

Наталія: Наташа, а яке у Вас питання?

Наталія: Ніна, Ви можете сказати племінниці, що готові підтримувати її, якщо у неї будуть проблеми, можете розповісти про небезпеки, які можуть на неї чатувати, можете говорити про те, що сильно хвилюєтесь за неї. Але Ви не можете заборонити тусуватись із друзями. Відведіть дівчинку до психолога чи дитячого гінеколога, щоб вона мала контакти при потребі, щоб їй розповіли про контрацепцію та статеве життя і про що можна питати у лікаря чи психолога. Так збережете довіру і знатимете, що відбувається в її житті.

Наталія: Ліля, Ви пишете про жіночу конкуренцію. Тож, так виглядає, що не даєте собі з цим раду. Спробуйте таки відповідати на підколки або поговорити з нею, навіщо вона це робить. В іншому разі доведеться терпіти і страждати.

Наталія: Галина, Вашій племінниці 26 років!Може, дійсно дати їй спокій. Може просто питати про потреби і зголошуватись, що Ви у неї є і якщо буде потреба, щоб зверталась. Вона вже доросла і має право прожити власне життя. Усім іншим доведеться переживати, співпереживати і при потребі підтримувати.

Наталія: Міра, мені теж важко збагнути, що він відчуває. Про це має сказати він сам. Можете спитати його про це. Але тоді будьте готові сприйняти будь-яку відповідь. А ще маєте знати, що будете робити, якщо він має почуття, а що, коли ні.

Наталія: Валентина, з пиякою домовитись не вийде. Ви маєте право поставити питання так, що повернетесь, якщо він закодується, якщо піде з Вами до психолога... чи до священника, лікаря. В іншому разі все так буде і далі. Він питиме, а Ви - ходитимете по людях.

Вікторія: Доброго дня, Наталіє! Я у відчаї. Таке враження, що у цій державі немає майбутнього, принаймі, стабільно-комфортного. Для кожного в житі, постає питання житла... Для мене це питання зараз стало занадто гострим. Єдиний вихід, який я бачу - заробіток за кордоном. Але маю маленьку дитину (майже 3-х річну), тому не знаю чи на важитися на такий крок.. Поїздку за кордок (звісно тривалу) та яким чином це вплине на сина. На чоловіка надії не маю. Він у понвій мірі фінансово залежний від своїх батьків, каже, що питання житла його не цікать, так як йому залишиться у спадок будинок батьків, тобто у нього та сина є дах над головою. А я не знаю, що мені роботи. Поки що ми проживаємо у найманому житлі. Однак, житло і комунальні послуги + маленька дитина, це величезні кошти! Щомісяця я віддапю 3 тисячі гривень за оренду житла + до 1 тисячі гривень - за комунальні послуги. 600 гривень із моєї зарплати лишається на транспортні витрати. Чоловік приносить додому 2800, які ми витрачаємо на дитину та харчування. От така в мене ситуація. Порадьте будь-ласка, як мені бути. Чи можу я залишити сина на батьків та поїхати на заробітки, чи ні. Щиро вдячна за відповідь.
Наталія: Вікторія, Ваша розповідь сповнена суму і безнадії. Спробуйте утриматись поки від заробітчанства. Віддайте відповідальність за матеріальний стан чоловіку. шукайте радше роботу тут. Бо ніякі матеріальні статки не дадуть дитині матері. А без Вас малому буде геть сутужно.

Наталія: Неля, дуже легко бути у віртуальних стосунках, коли немає спільного побуту і турбот. Захоплення незнайомцем означає, що в рельних стосунках бракує теплоти і любові. Поміркуйте про це. А чоловік зі скайпа є ще якимись, аніж Ви собі його уявляєте чи думаєте про нього. У нього теж є своя тіньова сторона, яку за ефектом зачарування Ви не бачите. Врахуйте це, коли приматимете рішення щодо подальших відносин. В них багато фантазії і, отже, ресурсу. Реальність завжди сповнена більше обов"язками і тому не така солодка.

Зоряна: Доброго дня! Я зустрічалась з хлопцем півтора року, в нас було все супер, всі кругом любили нас і дивувались яка ми хороша пара. Але одного разу, коли я була черговий раз за кордоном (їздила до своєї родини і вирішувала візові справи) він розійшовся зі мною маскою, в якій він написав що почувається дуже жахливо,що мені потрібний достойний мене хлопець, що він не знає чи мене любить і писав не вертатись в то місто де він працює. ( в мене якраз вирішувалось питання про роботу , була можливісь приїхати туди або вибрати інше місце). Було боляче. Дуже. Тиждень після я дізнаюсь що в нього інша але вони нікому не признаються, що разом. Ще тиждень після я вирішую що все таки приїзду туди на ціле літо на роботу, про що повідомляю його.майже місяць після нашого такого розставання я повертаюсь в те містечко, де зустрічаюсь з ним, щоб забрати деякі свої речі і я спілкуюся з ним ніби в мене все в порядку і я нічого не знаю. Під час другої нашої зустрічі я дізнаюсь від нього що він був з іншою але коли вона дізналась що я приїду залишила його нічого не пояснивши. Я запропонувала йому звернути наші стосунки. Він сказав що не знає чи зможе що почуває себе покидьком і що йому треба побути деякий час одному. Після цього ми бачились декілька раз знову і він одного вечера він запропонував попробувати знову але щоб все було поступово (раніше ми жили разом, тепер він живе з другом). Я погодилась, навіть самій не дуже хотілось одразу переїжджати до нього. Але наші смс продовжувались бути сухими. Коли ми бачились він казав що йому добре зі мною що він мене любить а ту іншу ні. Наш секс не змінився ( був таким же палким). Я старалась не навязуватись. І одного дня він мені сказав що знову почав спілкуватися з тією іншою, сказав що не знаю що хоче, що заплутався в собі. Він постійно в роботі, працює на кухні практично зранку до ночі. Колись я працювала в тому готель-ресторані де і він, тепер я в другому готелі, а та інша працює там, тобто він бачить її кожен день. Але як він мені казав її там не люблять і всі його співробітники, які здогадуються, що він має щось з тією дівчиною, кажуть що я була краща. Тепер він знову мені написав, що вибачається за все, що він просто не знає чого хоче...Що мені робити в цій ситуації?
Наталія: Зоряна, тільки Вам вирішувати, що робити далі. Поміркуйте про те, за що любите свого хлопця? Що так дуже цінуєте в ньому, що ладні простити зневагу і зраду? Ви маєте вирішувати, як добре Вам, а не як догодити йому. За свої почуття і вчинки кожен відповідає сам.

Наталія: Маріна, лекція потрібна не їй, а брату. Дівчинку відведіть до дитячого психолога і дитячого гінеколога. Вона маленька і ні в чому не винна. Брат точно розумів, що робив. Але подбайте про доньку, щоб не залишилось психологічної травми. До психолога відведіть і сина. Якщо Ви в Ужгороді - задзвоніть мені.

Наталія: Ольга, Ви усвідомили, що попали в халепу. Сестри повелись нечесно. Але і Ви не подбали про себе. Можете попитати їх, де Ваша частка? Якщо вже пізно, мєте вивчити цей урок і надалі буди доброю до самої себе. Турбуватись про власні інтереси - це нормально.

Наталія: Костя, саме важливе Ви сказали в кінці - про повагу... Тож, чия відповідальність, що Ви й досі в стосунку, де Вас не поважають? А Ви поважаєте тещу і дружину? Думаю, тут з повагою взаємна халепа. В стосунках сваряться і миряться, якщо є любов? За щось Ви любили свою дружину, якщо стільки часу разом? Що тепер із цим списком, за що люблю цю жінку? Щоб розібратись із цими стосунками, спробуйте звернутись до психолога на живу консультацію.

Таня: Доброго дня. Час від часу помічаю за хлопцем, що він каже неправду або приховує правду. Але це стосується лише дрібниць, ніяких серйозних обманів не було. Я просто не розумію, навіщо йому це робити. Наприклад, ми зним у нього у квартирі розмовляємо, дзвонить його мама, він не бере трубки, вона дзвонить вдруге він каже, що не хоче відповідати, бо розмова затягнеться, але я наполягаю, що хай відповість просто завершить розмову швидше. Він бере трубки і на її запитання, що робиш, каже- відпочиваю, потім ще кілька речень як там у кого справи. І тільки, коли вона його запитує про мене, він каже, що я у нього. ЧОму не мжна було відразу це сказати, що я у нього, що ми спілкуємось і якщо у неї нічого серйозного, то він передзвонить пізніше? При цьому агрумент, що він не хотів мамі казати, що я у нього не підхоюить, бо ми так уже зустрічаємось 2 роки і ніхто не виступає проти цього. Він просто не сказав так, як є. Або я його запитую. ти вже почистив зуби, він каже так. а коли я перепитую точо, він мені відповідає. ще ні. От як до цього ставитись? Чому відразу не відповісти правду? Ми мали їхати до йього батьків у гості, але у мене почав боліти живіт і я не поїхала, а мамі він сказав, що у мене температура. І подібні випадки трапляються час від часу. КОли я запитую навіщо він це робить, він каже, що так вийшло, що він протсо зразу не все розказав, що він згадав, що не почистив зуби і тому поміняв потім свої слова. А ще нещодавно він мені зізнався, що його батько часто обманював, коли не хотів щось робити, наприклад, йому кажуть піди принеси доски. він приходить і відповідає. що їх там немає. А насправд вони там є, просто він не хоче їх нести. Така поведінка це спадкове?
Наталія: Таня, така брехня по дрібницях є нормою для вашого хлопця. Для Вас це інакше. Тож, знаючи реальність, Ви або зумієте закривати на це очі, або маєте прийняти рішення щодо подальших відносин. В стосунках є те, що ми можемо прийняти і терпіти, а є те, чого не можемо. Очевидно, що батько показав, як уникати небажаних дій, збрехавши... Ви навряд чи виправите таку звичку хлопця.

Ольга: Доброго дня.. Я вирішила розлучитися з чоловіком.Це остаточно... У нас синочок 2 роки. Чоловік своєю поведінкою убив все що у мене було до нього. Він при сварці скакав до мене очі кров'ю наливаються і він не розумів що робить. А як скажу що розвод то він зразу каже що щось з собою зробить. Раз був при дитині ножик до вен прикладав. Я налякалася і знов пробачила його.Через пару днів він поіхав закордон ось вже 7 міс як його біля мене не має. І мені добре і не сумую. Для себе я рішила що все з ним покінчено. Зараз він приіде на 10 днів і знов поіде закордон тоді хочу дати на розвід. Він зараз б'є на жалість типу він хоче бути з дитиною, я лишаю його батька, і руйную йому життя. Але на мене це діє Я твердо рішила.. Тільки батьки моі невкурсі... Я незнаю як ім сказати...вони дуже строгі.. Вони будуть винити мене що я сім'ю руйную Що я маю терпіти..і т п Що мені робити Як поступити..
Наталія: Ольга, візьміть на себе відповідальність за власне життя. Батьки або зрозуміють, або ні - це вже в дорослому віці не так важливо. Вам навряд чи безпечно залишатися з ним поряд. Тож, кажіть, як є і робіть так, щоб було добре Вам, а не навпаки.

Наталія: Маринка, Ви чуєте себе щось їй винною? Поговоріть з нею про це. Або "не парьтесь". Вона приносить, Ви - приймайте. За канцтовари можете уточнити, "чи я вам щось винна?"

Наталія: Ганна, погугліть. Ще підіть до психолога. Будь-який тест потребує аналізу і усвідомлення.

Наталія: Аня, насправді Ви питаєте про жіночу конкуренцію. Тож, конкуруйте. Будьте такою, щоб йому було добре з Вами. Але, при цьому, відчувайте власну гідність і не принижуйтесь, аби лиш отримати його. Якщо він нехтує Вашими почуттями, навіщо такий хлопець потрібен?

Наталія: Віка, Ви сама відповіли на свої питання - про повагу... Навряд чи можливо когось бути поряд, якщо людина не хоче, або має інші справи. партнерський стосунок існує тільки при взаємності. Тут з цим проблема. Або Ви хочете від нього більше, аніж він може дати. Крім вас у нього є ще й свої батьки, друзі, робота... А виходить так, що Вам хочеться бути з ним всюди і завжди. Буває, що стосунок вичерпує себе. Отож, тоді й доводиться визнавати реальність та розставатися. Спробуйте відчути і поміркувати про це.

Наталія: Тетяна, час підліткових чи юнацьких побачень сповнений флірту, симпатій, закоханості... Завжди можливі стосунки, так само вони можуть і не бути. Ніхто не дасть Вам гарантійного листка на стосунки.

Наталія: Юля, так буває з батьками і їх доньками. Чи могли б Ви поважати минуле життя свого чоловіка і з повагою ставитись до дівчинки та потреби батька бачитися з нею. Натомість Ви страждаєте і ревнуєте. Але ж лбов до доньки є іншою й інакшою, аніж любов до Вас і спільної дитини. Невже Ви виходили заміж за негідника, який кидає власних дітей?

Наталія: наталія, це ваші батьки і Ваша потреба їх бачити. Чоловік не мусить підтримувати Вас у реалізації власних потреб. Тому дбайте про свої потреби бачитись із батьками самостійно.

Наталія: Маша, дитина повинна мати статус - має вона батька або ні. Ви маєте право мати статус матері-одиначки або одруженої. Тож, про це і говоріть. Принаймні, отримаєте відповідь. Важливо бути готовою сприйняти будь-яку відповідь і знати, що робитимете далі, якщо одружитесь і якщо ні.

Роман.: Доброго дня. В мене до вас запитання. Я раніше був одружений. В останні роки сімейного життя мої стосунки з дружиною почали руйнуватись. До цього призводило багато обставин. Тоді я познайомився з другою жінкою перебуваючи ще у шлюбі. Ми разом проводили багато часу. Але в певний період часу нам прийшлось розійтись. З своєю дружиною я також розійшовся. Допоможіть мені будьласка порадою. Я дуже хочу відновити стосунки з коханою людиною з якою я розстався. На даний момент всі мої спроби стали марними . На даний момент я підтримую з нею контакт і всіляко допомагаю вирішувати її проблеми . Всі мої пропозиції бути разом, або створити сім'ю відхиляються. Причому спілкування наше не припинялось з її ініціативи. Мені дуже боляче на душі тому, що я її дуже кохаю. Але надії вона мені не подає .Ні в подальшому бути разом і припиняти спілкування також не хоче. Порадьте що мені робити в подальшому. Дякую.
Наталія: Романе, для чого Вам жінка, яка нехтує Вашими почуттями? Для чого стосунок, який немає перспективи? Вам подобається знущатися над собою? Може Ви спробуєте любити найперше себе? Може спробуєте поважати свої почуття? Вони цінні для Вас, але геть не цінні для жінки... З повагою до себе прийміть потрібні рішення...

Ivanna: Доброго дня. Мені 18, хлопцеві 19. Зустрічаємося уже рік. На 4 місяць наших відносин він зробив мені пропозицію, що через 3-4 роки, коли вивчимося ми одружимося. Звичайно я погодилася адже люблю. Потім в нас були непорозуміння у наших відносинах, але на щастя зараз ніби усе гладко, але є одне але. У цьому році я поступаю у Вуз. Пріоритетними для мене є Київські Виші, а не місцеві. Він звичайно проти того щоб я їхала. Якщо я залишуся у місті, на мою думку краще піти працювати, адже диплом молодшого спеціаліста уже маю, а на вищу освіту йти на заочно. Але я хочу поїхати з міста, по далі від батьків, вчитися, набратися самостійності. Хлопець заради того щоб я не їхала каже, що готовий вже розписатися, допоможе мені знайти роботу, сам піде працювати, каже що будемо знімати квартиру. Але я не готова у свої 18 до подружнього життя, хочу погуляти ще (це не означає що без нього, й з іншими хлопцями). Він ображається, вважає, що я не зрозуміло що буду робити в іншому місті й не буду йому казати нічого. Й я не знаю що мені робити. На перед дякую за відповідь.
Наталія: Іванна, Ви маєте проживати власне життя і керуватись своїми відчуттями, що і коли робити. Хлопець хай дає своїм почуттям раду, а Ви маєте прислухатись до себе, до своїх потреб і бажань, до своїх планів. Ви народились прожити своє життя, а не хлопцеве. Тож, бажання пізнати життя і здобути власний досвід є цілком нормальною у Вашому віці.

Наталія: Діана, у Вас багато питань до психотерапії. Щоб відповісти на усі, найперше, Вам самій віднайти відповіді - слід звернутись на реальну живу консультацію до психолога. Ваше самоусвідомлення, відчуття себе сягають коренями аж у народження на світ. Отже, має появитись історія, яку слід переосмислити. Тут можу тільки сказати наступне: будьте до себе доброю "мамою", яка вміє заспокоїти, підбадьорити, похвалити, вміє відчувати Ваші потреби і допомагає задовільняти їх. Коли Ви чуєтесь так, як описуєте, спадає на думку, що ота внутрішня добра "мама" десь зникла.

Наталія: Христя, а за що Ви любите цього хлопця? Так виглядає, що любите уявного хлопця, яким може не бути реальний хлопець. Вам чомусь безпечно любити того, який недоступний... Спробуйте звернутись на живу реальну консультацію до психолога, щоб розібратися в собі й почуттях.

Наталія: Олена, з питань лікування і впливу медикаментів на Ваш організм зверніться до лікуючого лікаря, який призначив лікування, до свого акушера-гінеколога, до лікарів у клініці, де братимуть матеріал.

Наталія: Людмила, Ви маєте вплив на власні почуття і власні дії, а на рішення і дії Вашого коханого не впливаєте. Ви є і хотіли б жити з ним, але, якщо він не планує цього - нема на те ради, як прийняти його позицію... Зрештою, поважайте його рішення і тоді, можливо, колись він приїде до Вас або покличе до себе.
Наталія: Тетяна, Вам і самій усе ясно - Вас туди не кличуть. Як би Вам не було прикро і важко - доведеться попрощатись. Спробуйте зайнятись своїми справами - вони точно є і заживіть цікаво. Можливо, вивчіть мову і поїдьте колись в турпоїздку туди. Життя триває. І поки Ви живі - все може бути. Але поки що цю, теперішню історію доведеться завершувати.

Наталія: Клімакс — це не якась хвороба, наздоганяє жінок після 40 років, а абсолютно природний процес. Головні болі, безсоння, підвищене потовиділення, зниження працездатності, стомлюваність, порушення обмінних процесів. Залишені без уваги та медичного контролю, вони можуть стати причиною інфаркту, інсульту, остеопорозу, урогенітальних порушень та інших захворювань. Реакція організму жінки на клімакс — суто індивідуальна: хтось відчуває себе чудово і навіть радий тому, що припинилися місячні. І вже зовсім не ясно, чому подруга-ровесниця постійно скаржиться на головні болі, страждає від «припливів», безсоння і підвищеного потовиділення. Звичайно, ми не хочемо сказати, що хтось «по повній програмі» відчуває тяготи клімактеричного віку, а когось ця доля омине. Клімакс — стан, що рано чи пізно «наздожене» будь-яку жінку. При цьому 15% жінок переносять його так важко, що навіть потребують звільнення від роботи. Це так званий патологічний клімакс, коли приливи жару бувають до 20 разів на добу, у жінок швидко настає втома, знижується працездатність, часто змінюється настрій, нерідко виникають тривалі маткові кровотечі. Втім, є і щасливиці: у кожен 15-ої з нас клімакс протікає практично безсимптомно. через нерівномірний зниження рівня гормонів слизова оболонка матки може значно розростатися, що супроводжується тривалими і рясними матковими кровотечами. Наступні на черзі — средневременние розлади: біль у сечовому міхурі, печіння і сверблячка в області статевих органів, опущення матки і слабкість сечового міхура — це не що інше, як прояви клімаксу. Самое грізне прояв клімаксу — остеопороз (крихкість кісткової тканини) і, як наслідок, біль в суглобах, переломи кінцівок, мікропереломи, викривлення хребта. Плюс до всього, можуть початися проблеми з серцем. Справа в тому, що дефіцит гормонів провокує серцеві хвороби: естрогени мають унікальну здатність знижувати кількість шкідливих ліпідів і таким чином зміцнювати стінки судин. Чим менше рівень жіночих гормонів, тим вище ймовірність інсульту та інфаркту міокарда. більшість клімактеричних розладів майже в половині випадків переростає в більш серйозні захворювання: гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, інфаркт міокарда, інсульт. Раціональна гормональна терапія сприяє зниженню ризику розвитку ішемічної хвороби у жінок у віці 50-65 років на 30-40%. У жінок, які перенесли інфаркт міокарда, ризик смерті від ішемічної хвороби знижується на 80%.

марія: доброго дня.підскажіть що робити я живи з чоловіком 3 роки з його мамою тато бабусею дідусем та братом вмене донька 1рік чолові майне не нароботі вже поміняв з 10 живемо на дитячи ледь вистачає. всі жевемо кожен сам за себе для дитини нічого не дають поки не попросиш іто кажуть що ніколи нема його батько нехоче брать собою на роботу скільки я непросила і нійого мати бува цо тиждень до дитини не зайде . вещас прийде і спить з роботи батько теж постійно їздить десь баба і дід по хазяйству я з малою сама що нескажи чоловік заступається за ними коли була вагітна лікар сказав щобкесерить свекруха була проти сказала що баба слаба вона нароботі з чоловіка толку мало а хто буде робить і глядіть чоловік нехоче жити десь інше тільки в дома і ще коли дізналися що вагітна хотіли відправити взагалі щоб з ними не жили бо дитина буде мішать а як я ї ду до своїх батьків то баба зразу дз і питає коли приїду допоможіть незнаю що робити.
Наталія: Марія, відчувається, що Вам важко. Але усі рішення є тільки у Вас. Така ситуація буває, коли до шлюбу люди не обговорюють питання, де живемо, за які кошти живемо, коли дітей народжуємо... Отож, Ви стали перед цими питаннями. Маєте говорити про це з чоловіком та рідними. запросіть і своїх батьків до розмови. разом вирішите, де жити і як саме. ну а якщо не схотять говорити - тоді геть трудно, бо доведеться Вам самій брати на себе відповідальність за своє життя.

Наталія: Так, Анна, працюю. Телефонуйте, бо феназепам - то тільки тимчасова допомога. Потрібно інше.

Наталія: Артур, Ви приєднуєтесь емоційно до неї. Спробуйте відділити свої емоції від її. Якщо каже, що не любить - це про неї. А Ви собі займіться своїми справами, розвивайтесь, навчайтесь. Станьте цікавою людиною для самого себе. Цікава людина є цікавою й іншим, біля такої хочеться бути. Тож, любити Вас безумовно може тільки мама. Усі інші люблять тільки умовно - за щось (за гарні компліменти, за турботу, за увагу...)

Наталія: Христина, сьогодні часто на Ато списують зміни в стосунках чи те ж пияцтво або насилля. Все інакше. Війна тільки загострює стосункові проблеми, які були раніше - посилює пияцтво і жорстокість у вашому випадку. Це означає, що і без Ато через якийсь час Ви б мали те саме. Ореол воїна, бійця створює ілюзію безкарності в стосунку у самого чоловіка і він просто дозволяє собі те, про що б може ще подумав раніше. Стереотип, що героїв не кидають змушує жінок терпіти хамство, образи і насилля над собою. Але якщо Ви збагнете, що не мусите бути ні сильною, ні витривалою, що досвід війни став не кризою розвитку, а кризою руйнації стосунку, можете приймати будь які рішення щодо спільного життя. Кожна людина народжується вільною і гідною та має право не бути побитою.

Наталія: Соломія, якщо одружитись на цнотливій дівчині для хлопця є життєвим принципом, життєвою позицією, то все виглядає сумно. Навряд чи він примириться з Вашою реальністю і прийме вас таку. Для нього важливіша цнота, аніж Ви сама як особистість, жінка. Тож, спитайте себе, навіщо Вам такий стосунок зберігати?

Наталія: Вікторія, якщо Ви не розумієте, що відбувається в стосунках, якщо Ви змушені виправдовувати його у власних очах, що залишатись далі разом, якщо виникає почуття вини, усе це вказує на невротичну любов. Можливо, хлопець не вміє іншого будувати, можливо, він не є емоційно дорослий - усе це наші здогадки і фантазії. Для Вас важливо довіряти власним відчуттям та інтуїції. Тож, прислухайтесь до своїх сумнівів.

Олена: Доброго дня. Мені скоро 20, можливо це буде смішно звучати, але за своє життя я настільки розчарувалась в хлопцях, що не можу більше нікому вірити, стосунки не тривали більше місяця, постійно зрада або брехня (з їхньої сторони). Останній раз спілкувалась з хлопцем пів року, все було добре, ми гуляли, подарки, і все таке, можна сказати зустрічались, але він не пропонував, казав, що немає на це часу але й не відпускав. Якось я випадково натрапила на групу знайомств і побачила як він пише, нічого такого, просто привітався якби зі всіма, а потім почав переписуватись з іншою дівчиною, можна сказати, що знайомитись. Ми посварились, адже мені здається, що якщо люди подобаються один одному, то такого не будуть робити. Потім він почав знайомитись зі всіма під ряд, хоча після того знову мені писав, питав чи не хочу я спілкуватись, ніби в цьому нема нічого такого, адже він просто привітався, а я більше не можу йому вірити...Що мені робити? з одного боку я прив'язалась до нього,а з іншого, якщо я пробачу, можливо знову буде таке саме, я боюсь, що не зможу так більше...Не хочу взагалі ні з ким уже знайомитись(((
Наталія: Олена, таке враження, що мета знайомства з хлопцями - це серйозні стосунки і шлюб. А в описаних випадках Вам пропонували тільки зустрічання і проводження часу разом. Завдяки цьому Ви отримуєте життєвий досвід і досвід спілкування з хлопцями. Розчарування змусять Вас бачити чоловіків без рожевих окулярів. Ви будуватимете стосунки без ілюзії. Ви знаєте, якими вони бувають і чого від них можна чекати. Але поки що Ви переживаєте розчарування. А це означає, що Ваші рожеві окуляри розбились. ну от і добре. Надалі Ви будуте більш обачною у відносинах і не будете поспішати закохуватись чи захоплюватись. Дайте собі час.

Наталія: Лілія, діти випробовують батьків, самостверджуються і заявляють про свої потреби і бажання ось так. Вам здається, що Ви усе робите для дитини, а дитина відчуває інші, інакші потреби, але не вміє про це сказати - от і істерить. Якщо Ви бачите, що то просто каприз, який недоречний чи невчасний - ігноруйте істерику, вийдіть в іншу кімнату. Як тільки крики хоч трішки стихнуть, повертайтесь в контакт, скажіть про емоції дитини - "ти злишся, ти кричиш, ти невдоволений" і тримати рамку - "розумію, але спочатку каша, потім цукерка." Дитина може знов протестувати, а Ви ще раз своє... За якимось разом дитина погодиться. Головне, не лякайтесь дитини і пам"ятайте, що мама головна.

Evhenia: Доброго дня, у мене така проблема мій чоловік більшість нашого сімейного життя на заробітках кожен вечір ми говоримо, але сумуємо один за одним всеодно, спочатку як він почав їздити в мене були істерики і постійна депресія , тепер мені нормальновже постійно чекати привикла, але чого бувають дні коли ми не можем нормально поговорити мене починає все дратувати, я придираюсь до любої дурниці аби тільки понервуватись, він постійно мовчить коли я нервуюсь чи до чогось придираюсь і тоді мене це ще більше нервує, мені його шкода інколи , тому що я нападаю на нього просто так без причини майже і розумію що неправильно роблю, але неможу нічого з собою вдіяти, мені просто хочитьмя понервуватись і вчепитись за будь що до нього, хоча він у мене молодець і старається постійно для нас, а я замість того щоб підтримати так себе веду. Чому так?
Наталія: Євгенія, Ви сама пишете, що злитесь на нього. От саме тому і так поводитесь. Важко витримувати відсутність рідної людини. Ви переживаєте втрату - життя йде, а Ви не разом. Як тут не злитись на таке життя, на нього, на долю? Агресія допомагає утримувати емоційну дистанцію. Для Вас важко відчувати любов, тож, аби не страждати, психіка знайшла спосіб дистанціюватись від чоловіка з допомогою агресії.

Наталія: Катя, наказувати гулянням можна. тільки важливо виміряти величину проступка і скільки не можна гуляти. Міра покарання має бути адекватною, рівноцінною проступку. Перебільшення покарання призводить до того, що діти починають обманювати дорослих.

Наталія: Віктор, Ви явно щось пропустили. Так буває, що Ви живете собі і не помічаєте емоційного життя близької людини. І тут раптом опиняєтесь в ситуації "нелюбові". тільки мама здатна прийняти дитину в свої обійми, коли та десь зникла і раптом повернулась. З дружиною все інакше. Ви могли непомітно емоційно відійти далеко і мали ідею, що вона іде слідом чи поряд. А жінка не пішла. Вона залишилась у своєму світі - зі своїми справами, переживаннями. Буває, що повернутись реально, але не завжди. Тому утримуйтесь в позиції дорослого і витримуйте ситуацію. А ще спробуйте запитати жінку, що б вона хотіла, аби Ви зробили чи робили для неї. Раптом спрацює... Щодо дітей, то дітям важливо бачити задоволених і радісних батьків. Якщо їм кепсько разом чи комусь із них - навряд чи в такій обстановці дітям буде добре. Вони не навчаться бути щасливими, депресуватимуть. Тому краще для дітей, щоб батьки могли почуватися добре. Оскільки для дитини мама є дзеркалом емоцій, важливо аби ця мама була задоволена і щаслива. батько - той, який соціалізує. Відчуваєте різницю?Думаю, дати поняття про правила життя Ви зможете, незалежно від того, як складуться відносини з жінкою далі. Підтримати дитину і бути батьком Ви можете в любому разі. Так виглядає, наче Ви переживаєте те, що думаєте, що саме це відчувають діти. Маєте знати, що то так може не бути. Це тільки Ваші уявлення. Щодо умовності в стосунках. Партнерські відносини умовні. Пригадайте початок стосунків: я тобі усміхаюсь, якщо ти мені усміхаєшся, я до тебе прихильна, якщо ти прихильний до мене... В шлюбі забувають про цю обставину і поводяться так, наче вона моя, він мій назавжди і вже для цього зроблено усе. так, нажаль, не є.

Наталія: Марія, щоб розібратись, потрібна консультація психолога і певна робота з фахівцем. Тут можу зазначити, що ревнощі - це страх втратити своє щастя і бажання в отакий складний спосіб зберегти стосунки, а також бажання контролю почуттів інших. Тож, що саме з Вами діється, відповідь можна отримати при особистій зустрічі. Поміркуйте про те, а як би то із знаком плюс дбати про стосунок, як би то так себе почувати, щоб бути в собі впевненою у стосунках? Може, просто любити і бути поряд. Ваше при Вас і залишиться. А якщо він вирішить піти, ніякі ревнощі цьому не завадять.

Наталія: Катя, не усі стосунки витримують випробування часом. Тому спробуйте переключитись на свої інші справи, спілкуйтесь із друзями. Той, якому Ви потрібна, знайде спосіб бути поряд. А якщо він іде від Вас, тоді навіщо зберігати того, який не хоче бути з Вами?

Наталія: Оксана, неможливо переконати людину в тому, в чому він не хоче переконуватись. Можете хіба піти на консультацію до психолога - двоніть при потребі - щоб спробувати подивитись на ситуацію стороннім поглядом.

Наталія: Мирослава, навіщо Вам хлопець, який так незрозуміло поводиться з Вами? У стосунку з почуттями люди дбають про те, щоб інший в парі почувався добре.

Наталія: Мирослава, вибір мами Вам доведеться прийняти. Та коли станете повнолітньою можете спробувати жити самостійно. Звісно, якщо зможете матеріально не залежати від батьків. З маминим кавалером у Вас не може бути такий самий стосунок, як з батьком. Тут все умовно - Ви прихильні до нього за щось добре у відношенні до Вас і він так само добрий з вами, якщо Ви поводитесь з ним відповідно.

Наталія: Влад, найдите меня в скайпе: Наталия Братасюк. Если Вы есть в фейсбуке - поищите меня там Наталія Братасюк. Будемо розбиратись.

Наталія: Тімеа, інколи діти змушені виживати в сім"ї, рости там всупереч, а не завдяки умовам, які їм створюють батьки. Батьки мали б турбуватись про безпеку дітей, психологічну в тому числі - натомість, дорослі часто стають джерелом небезпеки. насилля фізичне або психологічне спонукає дітей до втечі. Діти втікають, щоб привернути увагу батьків до проблем між ними самими - тоді це така протестна поведінка. Втікачами можуть стати й діти, де батьки розлучені і ніяк не поділять дітей: тато забороняє спілкуватись з мамою, якщо дитина живе з батьком, і, в той же час, сам не приділяє уваги потребам дитини. Отже, немає якоїсь однієї причини втечі дитини із сім"ї. швидше всього, буде і одне, й інше, й ще щось. Криміналісти можуть розповісти про психотип дитини- втікача, мандрівника... Йдуть канікули і діти без нагляду стають небезпечними для себе. Граються на дорозі, плавають там, де не слід, палять вогнища - нічого нового. Тому потрібні табори, групи денного перебування дітей. Часто такі створюють при школах. Але туди дитина ходить під час навчання, тож, ще й влітку там бувати мріють далеко не усі. Краще б вдаватись до послуг волонтерів, релігійних організацій чи пластунів. У них є молодь, яка могла б приділяти увагу дітям, поки дорослі на роботі. Поки усе, що є - за оплату. В умовах кризи матимем купу бездоглядних дітей. Знов порятунок буде справою власною. Що робити, щоби втримати дитину вдома? Любити її, гратись з нею, робити спільні справи - від рибалки і пиріжків до облаштування прибудинкової території. Складіть графік на тиждень для дитини - майстер-класи, гуртки, в тому числі, мовні; виділити домашні обов"язки, відвідування кіно та музеїв разом з Вами... Проявіть фантазію і творчість. Ну а за оплату кожен знайде відповідні літні дитячі розваги!

Наталія: Оля, маєте батьків і родичів - зверніться за підтримкою. Як фінансовою, так і психологічною. Родичі можуть допомогти Вам порозумітися із чоловіком. Зверніться також і до психолога по місцю проживання за очною консультацією.

Наталія: Оксана, я психолог і займаюсь людським стражданням. Тож, поговоримо про Ваше страждання. Вам кепсько, бо Ви вагітна і хлопець не планує одружуватись із Вами. Стосунок партнерів є умовним, тобто таким, коли люди в стосунку залишаються по добрій волі. Якщо хтось один не згоден - ніхто нічого не вдіє. Вам важливо побачити власну реальність - доведеться залишитись без чоловіка і народжувати дитину самій. Тож, зосередьтесь на тому, щщоб доносити малюка і народити. А далі будете бачити, як складатиметься стосунок.

Наталія: Настя, Вас лякає, що зникла пристрасть. Але це добре. Тепер Ви можете без ефекту рожевих окулярів бачити свого партнера і будувати стосунки. Дружба і почуття впевненості в партнері дуже важливі складові любові. Відносини між людьми з часом змінюються, любов набуває іншого вигляду - полум"я горить спокійно. Пам"ятайте - від великого вогнища більше попелище. Тому невеликий вогонь почуттів легше підтримувати і таке почуття може стати тривалим. заспокойтесь, згадайте, а як Ви себе поводили з хлопцем, коли тільки починали зустрічатись? Якою Ви були тоді? Спробуйте щось із того повернути - в самій собі віднайти те, що тоді демонструвала хлопцеві.

Наталія: Ліля, Ви говорите про правила і обов"язки в сім"ї. Так виглядає, що Ви про них не домовлялись із чоловіком. Тож, сьогодні виникають питання. У кожній родині свої домовленості - десь дружна усе це робить, а в іншій - не робить. Тож, може, важливо сісти і поговорити із чоловіком, що Ви згодні робити, а що ні. Ну і проговоріть його обов"язки щодо Вас і дитини.

Наталія: Софія, Ви пожинаєте плоди власних дій і рішень. Правда в тому, що ніхто нічого Вам не винен. Тобто, доведеться швидко дорослішати і розбиратися із цим усім. Від батька дитини можете просити матеріальної підтримки - добровільної (підпишіть відповідні зобов"язання у нотаріуса), через суд. Ідіть до соцслужб і говоріть про свої проблеми. Вони Вам щось порадять про матеріальне забезпечення. І тримайтесь молодчиною! Ви тепер мама і відповідальна за себе і дитину. А хлопець хай собі сам вирішить, як йому бути. Вам є чим зайнятись - от і займайтесь своїм життям.

Наталія: Карина, Вам слід піти з донькою на очну консультацію до психолога. Все, що Ви описуєте може мати стосунок до її емоційного стану. Але є й особливості підліткового віку. Почитайте на сайті статті у розділі "підліткові кризи" та "консультування батьків". Вам багато що стане зрозумілим. Терпіння і любов - це чудові розчинники. Вони розчиняють усі проблеми. Крім того, чіткі й зрозумілі рамки дозволеного, покарання за недотримання і заохочення за дотримання. Часто хваліть і не бійтесь доньки. Вона також не мусить любити вітчима - запропонуйте їй поважати його. В повазі любові може не бути. З братом йдеться про звичайну конкуренцію. Діти не сприймають себе як старша-молодший. Вони бачать себе так - "ми діти своїх батьків". Тому так важко пояснити, що вимоги до них різні. Але любов здолає все. Підлітковий негативізм має обмежуватись моральними нормами - за хамство карати (важливо, щоб покарання було не більшим за провину - за малий проступок мале покарання), "довгий язик" - це про жіночу конкуренцію - хто кого переговорить... Режим дня, правила співжиття, моральні норми для усіх членів родини, вимоги як до дитини, а не до дорослої створять передумови до кращих стосунків.

Наталія: Вікторія, за усі наші рішення доводиться платити. Внаслідок цього ми щось отримуємо і щось втрачаємо. Рік у не тому вузі - безцінний життєвий досвід про те, що слід собі довіряти у майбутньому, що Ви дійсно бачите реальність вірно і мислите та відчуваєте власні потреби добре. Отже, Ви - молодчина! Визнали помилку, виправили її. Тепер просто залишіть минуле в минулому. Кажіть сама собі, що довірятимете своєму баченню життя надалі.

Наталія: Надія, стосунки будують двоє. Якщо ви з партнером не можете дійти згоди, як вам бути, кого слухати, бути разом чи не бути - запитайте себе, чи реально щось збудувати? Ваш хлопець має вирішити, як йому бути. Вам залишається прийняти його рішення. Неможливо когось примусити до відносин. А поки він вирішує - займіться своїм життям. Бо хлопець - тільки його частка.

Наталія: Марія, дітям доводиться прийняти рішення дорослих щодо їх спільного життя. Якщо вони вирішать розлучитись - так тому і бути. Невже краще мати поряд нещасних тата і маму? Батьки і після розлучення залишаються вашими батьками і дбатимуть про Вас. Ви у тому віці, коли вже є особисте життя, потрібно здобути професію. От і займіться своїм життям, а батькам залишіть їхнє. спробуйте поважати їхнє рішення, навіть якщо воно Вам не сподобається.

Наталія: Татьяна, звоните по номеру на странице.

Наталія: Людмила, в чому Ваше питання? Щодо віку сина - уточніть, будь ласка.

Наталія: Таня, довіряйте власним відчуттям. Якщо відчуваєте, що усе скінчилося - завершуйте ці стосунки. Питати також можна. Але Ви й так знаєте, що він Вам скаже. Тому прийміть рішення про себе. Не про вас обох, але про себе і рухайтесь далі. Ви не можете чекати вічно. Визначте, до якого числа, дня чекаєте, а далі - йдіть. Поки чекатимете - живіть цікаво. Цікава людина інтересна для інших. Хлопець є тільки частиною Вашого життя. Почніть бачити інших хлопців. Чому Ви зациклились тільки на ньому?

Валентина: Доброго дня!Моя проблема в тому що у мене є провина перед бившим чоловіком з яким я жила 5 років і це мені мішає жити з теперішнім гражданським чоловіком.І я не можу в собі розібратися.Частенько він мені сниться,що ми живемо разом і в нас все добре.Буває думаю про нього.Але він мені теж спокою не дає,часто телефонує.Я хотіла бути в нормальних відносинах,не сваритися,вітати один одного зі святами 2-3р./рік,але не получається.Я за ним скучаю,а може скучаю за тими хорошими відносинами які були на початку?Бувають дні депресії,що я не можу в собі розібратися.Я не знаю що робити,як робити,як жити,з ким жити.Я не можу відпустити його назавжди і не підтримувати зв'язок з його родиною і не можу з ним і без нього теж.І з теперішнім чоловіком важко.Став часто випивати.Я по-різному відношуся до цього,але результату хорошого не має.Іноді думаю,що краще бути одному.
Наталія: Валентина, Вам потрібна жива консультація психолога. Тут можу висловити своє бачення ситуації. Стосунки з першим чоловіком ще не завершені. Ви пішли, але емоційно залишились там. Тож, не дивно, що і актуальні стосунки не є добрі. Поміркуйте, чому Вам добре там, де Вас немає? Спробуйте заспокоїтись і займіться своїми справами. Трохи залишіть тему стосунків. Зазирніть в себе саму - що Ви хочете від себе, від них, від життя? Як Ви бачите власне життя? Хто Ви є? Чого прагенте у житті? Питайте себе, рухайтесь своєю дорогою. Чоловіки - тільки частина вашого життя.

Уляна: Доброго дня, хочу вашої поради, одружені з чоловіком 3 роки, була вагітність,але плід завмер, дуже важко з чоловіком пережили, підтримували один одного, пройшли перевірку виявились проблеми в чоловіка він собі взяв то дуже до голови, почались пооблеми з хребтом нічо йому не помагало всі аналізи були добрі казали шо здоровий тоді нам порадили лікаря психотерапевта, пішли до нього почали лікуватись на дан й час чоловік приймає пароксин, незнаю як жити і шо рлбити дальше, планувпли шо через 6 місяців знов будем планувати дитинку але чоловік почав пити таблетки і стримувались, а зарпз це просто якийсь жах а не життя чоловік майже кожнр день пє, курить і не усвідомлює своєї поведінки, нічо в житті не міняється постійні сварки і навіть заходила мова про розлучення але він не віртть шо я так можу піти, не можу так більше я хочу дітей хочу нормальну сімю, піжкмжіть шо робити він приймає антидеприсан разом з алкоголем і куритьяк пояснити його поведінку, вір мене просто не чує
Наталія: Уляна, розумію Ваше хвилювання. Але дистанційно я навряд чи допоможу. Приходіть на консультацію. Або шукайте психолога по місцю проживання. У чоловіка є ще якісь родичі чи батьки. Повідомте про проблему - просіть допомоги у них. Якщо не отримаєте таку - Ви вільна людина. Дружина - це чужа жінка, яка по добрій волі згідна бути разом. Є лікуючий лікар. Зверніться ще й туди. Дійте по дорослому, а не просто переживайте. Задійте усіх навколо для допомоги. Принаймні, Ви зробите усе можливе.

Наталія: Катя, самого листа немає... Але там, де йдеться про насильство - не йдеться про партнерський повноцінний стосунок.

Наталія: Катерина, не все треба розуміти. Ми можемо не зрозуміти, чому людина поводиться певним чином. Аніж думати про хлопця, який явно знехтував Вами, краще займіться своїми справами. У Вас точно є друзі, рідні, хобі та інтереси... Киньте ідею хотіти зрозуміти усе-усе.

Наталія: Валентина, так виглядає, що Ви втомились від усього цього і шукаєте й потребуєте підтримки і розуміння від когось збоку. Тому Вам слід звернутись до психолога по місцю проживання для живих консультацій. Тут можу тільки сказати, що Ви праві - все погано і йде до гіршого. Думаю, стаціонарне лікування ще ніхто не відміняв. Ви б тоді хоч перепочинете від свого чоловіка. Просіть допомоги у родичів. Вони будуть відмахуватись, але якщо Ви не робитимете з себе жертву, а вестимете мову про те, що такий чоловік - це і їхня проблема теж - частина тих родичів таки включиться. Йти Вам нікуди не треба з власної домівки. Ви маєте зрозуіти, що чоловік власне вже тільки доживає біля Вас. Тому всю увагу спрямуйте на себе. То його в лікарню, то самі кудись поїдьте, то його до родичів... Словом, займіться власним життям, не зосереджуючись на його алкоголізмі та епілепсії. При потребі - телефонуйте.

Таня: Доброго дня, пані Наталія! Порадьте, будь-ласка, як мені правильно діяти у наступній ситуації: мені 28 років, хлопцю - 31. Ми зустрічаємося 7 місяців, проте знайомі значно довше. Нам добре разом проводити час, нам завжди є про що поговорити і про що помовчати. Ми не сваримось,завжди враховуємо інтереси одне одного. Я б сказала, що це найкращі і найбільш гармонійні стосунки для мене. Відчуваю від хлопця також взаємність. Він каже, що бачить в мені маму для своїх майбутніх дітей та свою майбутню дружину. Каже, що впевнений, що він зможе прожити зі мною життя. Все було б добре, якби не одне але.... його не цікавить секс зі мною, каже, що це у нього щось внутрішнє. Я маленька і худенька, і він каже, що йому здається, що він буде займатись сексом із дитиною, тому це його зупиняє. Ми обоє не знаємо, що робити, хоча обоє хочемо бути разом. Що би Ви порадили у даній ситуації??
Наталія: Таня, Вам обом потрібна консультація сексопатолога або психолога, який працює з питаннями сексуальності. Я працюю з подібними питаннями - тож, можете задзвонити і записатись на консультацію за номером на сторінці. Вам слід дещо знати про фізіологію і психологію сексуальності чоловіків та жінок. очевидно, що якісь перестороги у вигляді уявлень та міфів, сприийняття себе й інших стоять на заваді доброму статевому стосунку між вами.

Наталія: Тімея, дякую за гарні запитання! Материнству дівчинка вчиться у своїй сім"ї, у власної матері або іншої важливої особи, що заміняє її. Дитина пробує бути мамою в рольовій грі у "доньки-матері". І якщо за дітьми поспостерігати, одні граються в цю гру частіше за інших. Що є свідченням здібності до материнства. Бути мамою - це свого роду талант. В подальшому дитина засвоює жіночий тип поведінки. І якщо перед очима нещасні мама, бабця, знервовані й пригноблені - отже маємо шанс повторити цю сімейну історію із тим, які жінки в цій родині. Традиція жіночності та ініціації є різною. Когось змушують ставати дорослою зарано - вже зі школи, іншим випадає пізніше. Але важливо, аби усе відбувалося вчасно. Дівчинка мала б відчувати відповідальність за власне здоров"я, тобто власне материнство... А це вже традиція виховання жінки в родині, культурі. Сьогодні жінки стають матерями пізніше, аніж років 20 тому. Це вимога часу і можливості, які виникають у жінок в плані самореалізації. Отже, багато з них прагнуть спочатку влаштувати кар"єру, а тоді вже народжувати. Добре це чи погано? Скажімо, так є. Гінекологи визначають найсприятливіший вік для народження дитини в період, коли більшість закінчує вуз. Як відомо, жіночий організм з 25 років починає старіти. Отже, старіють і яйцеклітини, які містяться в яйниках. Сперматозоїди не старіють, вони виробляються внаслідок сперматогенезу і завжди є однаковими. Отже, виходить так, що жінка рано чи пізно постає перед вибором - народжувати, чи спочатку самореалізовуватись. Жінка має вибір, отже, все добре! Вимоги часу ставлять перед матерями нові завдання - виховувати успішних, трудоголіків. Власне це ми і робимо із дітьми, завантажуючи їх навчанням, гуртками, репетиторами. Коли я чую, що дитина має високі успіхи в 5 видах спорту і грає на ще більшій кількості музичних інструментів, а в дорослому віці бачимо ознаки панічної атаки, це викликає занепокоєння. Ігноруючи емоційну сферу, втративши можливість побути із собою, емоції накривають потужною хвилею тілесними симптомами. Отже, виховуючи успішну дитину, подумайте про психологічне здоров"я дитини в майбутньому. Сучасним матерям легше через кращі побутові умови, але загалом, діти потребують того ж. Бути мамою - це вміти трудитися щодня, цілодобово, без вихідних. Важко це чи легко? Мабуть, кому як... До психолога звертаються дедалі частіше. Мам хвилює вікова норма - її наявність або відсутність. Питаються про дошкільну психологічну підготовку, шкільні негаразди, дитячу агресію та страхи, підліткові кризи. Радує і те, що трапляються мами, котрі готові працювати і з собою. Я б казала, чи потрібно спонукати до материнства? Може, вчити відповідальному ставленню до свого здоров"я, а тоді й до здоров"я дитини, яка народиться колись. Відповідальності за власне статеве життя і вміння слідкувати за своїм жіночим здоров"ям. Вихована і навчена таким речам жінка виховуватиме дитину ще до її народження. Як казав хтось із мудреців, у якого запитали, коли слід розпочинати виховання дитини? мудрець запитав скільки років дитині? Один - відповіла мати. мудрець їй відповів, що вона спізнилася рівно на рік. Додамо, що на рік і 9 місяців...

Наталія: Лєра, найперше, просто тіштеся своїм почуттям. Воно прекрасне! Ви можете просто покладатись на життя і побачите, чи складеться стосунок. Інший варіант - сказати йому про це. Але тут є купа підводних течій - він може не чекати такого і просто злякається й втече, може розгубитись і теж нічого не відповісти, а може відмовити у взаємності. Ну і, як один із варіантів - відповість взаємністю... Усі варіанти - наші припущення. Будь-який варіант може мати місце. Питання в тому, чи Ви готові прийняти будь-який із них?

Наталія: Юлія, Вам самій доведеться вирішити, що робити. Може вартує прислухатись до батьків. Що за таке минуле їх лякає? Може, вони праві... З іншого оку, Ви хазяйка свого життя і маєте тоді брати відповідальність собі - забирати дитину і йти в стосунки. Цей чоловік може і хоче турбуватись про Вашу дитину? З Ваших слів виглядає, що ні. Поміркуйте про це. Ви відповідальні не тільки за себе, а і за свою дитину.

Наталія: Катя, виграти конкуренцію у мами неможливо. Можливо знайти для себе спосіб жити з цим явищем. таког Ви собі чоловіка вибрали. Тож, дайте спокій і плануйте в той час, поки він у мами, щось своє...

Наталія: тетяна, це з часом минеться само. Просто витримуйте істерики і будьте доброю до свого малюка. Тобто, маєте справу з віковою нормою. Поки що так може бути. От в 6 років дитина вже має розуміти, що моє, а що чуже.

Наталія: Христина, Ви самі знаєте відповідь. Спитайте себе, навіщо Вам хлопець, який розгублений, невпевнений і не знає, чого хоче? Невже Ви думаєте, що знаєте це краще за нього? Хай собі вирішує свої питання, а вам важливо жити своїм життям, а не зациклюватись на пошуку відповідей для хлопця.

Наталія: Мироська, живіть власним цікавим життям. Така людина завжди приваблива для інших. І пам"ятайте, що насильно милим не будеш.

Наталія: Галя, зверніться до психолога в школі. Дистанційно тут важко помогти. Можете прийти до мене, якщо мешкаєте в моєму регіоні. Дитина мала і вона переживає втрату мами. Ніякі речі цього не замінять. Спробуйте її любити. Для Вас любов - це речі. Для неї любов - це можливо, час, який проводите разом, це підтримка і визнання, це подорожі і прогулянки, спілкування. Мама - та, яка розпізнає емоційні потреби дитини і задовільняє їх. Ви ж відмінно задовільняєте матеріальні, але емоційні поза увагою. Спробуйте відчувати цю дівчинку. В її віці дітям важко сформулювати, що вона відчуває. Ви маєте стати дзеркалом для неї. Відображати їй її ж - ти сумна, ти радісна, ти злишся... Я сумна, я злюсь, коли т кажеш ось так або робиш ось це... І будьте при цьому доброзичливою - ти ж така хороша, ну і для чого зробила ось так? Дитина явно втратила орієнтацію - розбитий планшет і телевізор. А ще відчуває агресію, яку, ймовірно, не усвідомлює. тому допомога психолога дуже потрібна вам обом. При потребі, звертайтесь за номером на моїй сторінці.

Юлія: Доброго дня.Допоможіть будьласка.Я незнаю що мені робити далі.Приблизно рік тому почала спілкуватися з одним хлопцем і все ніби добре казав що я йому подобаюся.але потім просто почав мене уникати.через місяць знов почав писати дзвонити.кликав гуляти знову я була щаслива хоча про те що любить він мені не казав.і знову повторилася та сама ситуація.я сказала йому що люблю його а він сказав що не може бути зі мною бо не готовий до серйозних стосунків.пройшло три місяця він знову зявився в моєму житті.все було добре знову ставився до мене добре.потім казав треба серйозно поговорити.і почав казати що він не хоче щоб я привикала до нього.що нема смислу продовжувати такі стосунки і припинив наше спілкування.я стільки раз прощала його і чекала.чому він так робить.він що не розуміє що це дуже боляче привязує мене до себе потім залишає одну.і ще каже я не люблю як до мене хтось привязується.невже він незнає що я вже привязалася до нього за рік часу.що мені робити я більше так не можу.?
Наталія: Юлія, Ви дуже точно написали - прив"язалась до хлопця. ніхто цього з Вами не зробив - Ви себе прив"язали і тепер страждаєте. Любите хлопця, а за що любите? За страждання? Тоді таким цей стосунок буде допоки комусь першому не набридне страждати. Ви приклеюєтесь емоційно до того, хто виявляє до Вас інтерес. Це не любов - це симпатія, захоплення. Любов - духовний звязок і обов"язково ми любимо мужчину за щось - список має бути довгим. Стосунок між партнерами - умовний. Тому й потрібен цей список. Ми разом допоки обоє бажаємо цього і коли хтось не бажає - стосунок зникає. тому відв"яжіть себе і заживіть своїм життям. А він хоче - хай буде в ньому, а ні - хай іде собі. Взагалі з хлопцями, які так чинять - дивно поводяться і викликають страждання, слід розставатися. Далі страждання стане ще більше. Любити себе важливо більше, ніж будь-якого мужчину.

маша: Доброго дня.В мене дуже складна ситуацiя. Я полюбила одруженого чоловiка. Сама осуджую таких жiнок. Але так сталося,що до нього рiдко приïздила жiнка, i ми обоэ були одинокi.Було все прекрасно,я не хотiла думати нi про що. Тiльки насолоджувалася життям.ми дуже любили один одного,розумiли один одного з пiв слова.Про все дiзналася жiнка,i почався якийсь жах.Вiн признався ïй,сказав що хоче розвестись iжити зi мною. Пicля великого скандалу вiн з розбитою головою ,подряпаним обличчям залишився зi мною...три днi.знаючи,що я не скажу нiчого,небуду скандалити,повернувся до жiнки i сина.Просто сказав, що повертаэться заради сина,не може без нього.Я все це розумiю,що вiн любить свою дитину,i поважаю таку людину.Адже вона сказала,що сина вiн бiльше не побачить. I син не хотiв з батьком навiть по телефону розмовляти.Я не розумiю як могло все так рiзко помiнятися мiж нами. Вiн навiть недзвонив менi три мiсяцi.тiльки в смс попросив пробачення. Я дуже мучилась,мучуся I тепер. Тепер ми iнодi зустрiчаэмося,я не можу вiдмовитися,дуже люблю його.Вiн теж каже, що любить,але що це за любов,якщо вiн залишився з нею,i вона зразу ж завагiтнiла.Скоро народиться дитина. Я не знаю як поводитися i як жити. Я привикла до нього за чотири з половиною роки. Може проблемою була досить велика рiзниця у вiцi.я старша на 12.хоч це i не видно.але дитину народити йому майже вже не змогла б.
Наталія: Маша, Ви описали ситуацію, але не сформулювали питання. Про що питаєте?

Наталія: Маша, тільки Вам виирішувати, що робити? Є паралельний стосунок, який впливатиме на відносини. Все просто і складно водночас. Якщо Ви розумієте, що можете бути щасливою з цим мужчиною - доведеться просто йти від чоловіка. Навряд чи потрібні стосунки, де обоє нещасливі. Якщо це тільки захоплення, слабкість - доведеться простити себе, знайти спосіб, як жити з цією таємницею.

Карина: Доброго дня!Живу в шлюбі 5 років.Стосунки з сім"єю чоловіка прохолодні,рівні.З самого початку я думала,що отримала сім"ю,десь підлаштовувалась,десь промовчувала,робила все,щоб було добре,по сімейному,але коли побачила,що ніби гра в одні ворота і приймається все як належне-"забила".та проблема ось в чому:коли ми зустрічаємось,жінка брата мого чоловіка(сноха)-всіляко показує що її дитину люблять,а ось моя в стороні.кожного разу при зустрічі,показує подарунки(які її дитині робить наша спільна хрещена-сестра наших чоловіків,яка до них приходить кожен тиждень,а в моєї дитини за 3 роки була 2 рази)і ціну мені каже.А я просто дивлюсь і посміхаюсь.я розумію,що потрібно змінити відношення до ситуації,що я не можу заставити любити свою дитину,але серце болить,що відношення до мене перекинулось на дитину.не зустрічатись ми не можемо,бо мама чоловіка живе з цією снохою і сином.А не провідувати маму ми звичайно не можемо.Хотіла щось сказати,але не знаю що-щоб це було коректно.та і що я скажу?лишень покажу,що мені неприємно,а вона потішиться.Наче якісь змагання-хто краще.а я хочу просто жити,зустрічатись з бабусею своєї дитини і не слухати-скільки цукерок,в яку ціну лялька і якої фірми платтячко дарують родичі наших чоловіків лише її дитині...Ось і виходить-приходимо,слухаєм і додому-сваритись,розбір польотів,я налітаю на чоловіка за його родичів,а він мені-що до мами не може не їхати,бо це його мама,а на рахунок дитини його теж болить,але що сказати?Допоможіть навчитись по іншому сприймати цю ситуацію і не переносити ці чвари в сім"ю.Будь ласка!!!!
Наталія: Каріна, родичі є такі, які є. Ваша потреба - це потреба в любові. Маиеринській, братній любові. І спрямована ця потреба до власної матері. Це такий собі емоційний дефіцит, який маєте бажання отримати від інших. Але навіть якби Вам давали подібні почуття - вони всеодно були б недостатньо добрими. Чому? Бо спрямовані до власної матері і ніхто більше не може втамувати такий емоційний голод. Що робити? Дорослішати. емоційно дорослішати і знати собі своє. Любіть свою дитину, турбуйтесь про неї і яка різниця, хто і чому щось для Вас не зробив! Коли духовно дається мало, тоді переважає матеріальне. Ви не маєте подобатись родичам чоловіка, а вони - Вам. Важливо відчувати повагу. Повага - чудове почуття, в якому може не бути любові. Спробуйте саме це відчувати до родичів чоловіка. Вам потрібна консультація психолога для опрацювання образ та подолання труднощів у комунікації з родиною чоловіка. Можете записатись і на онлайн консультацію за номером на моїй сторінці.

Наталія: Наталія, попробуйте поводитись так, як адекватно до ситуації. Спробуйте поважати свекруху. Повага не передбачає любові. Ви пишете про постійне невдоволення Вами зі сторони свекрухи. Між свекрухою і невісткою можуть бути різні відносини. Це ж чужі жінки, які люблять одного мужчину. Тож, ситуація в цьому сенсі не є унікальною. Інше - Ваші припущення, з яких робити висновки про заздрощі було б передчасно.

Наталія: Зоряна, між дітьми і батьками любов є безумовним почуттям. Мама навіть коли свариться, не припиняє любити свою дитину. Вам дісталась мама, яка робить це ббільше, аніж Вам хотілось би. В підлітковому віці доброї мами вже має бути мало. Інакше трудно відбувається процес емоційного від"єднання від мами. Отже, як віковий феномен - стосунок виглядає таким, яким може бути. Головне для Вас вміти саму себе похвалити і підтримати. Ви ж допомагаєте, хай мамі і не до вподоби. Ви ж стараєтесь. Тож, робіть собі своє і киньте ідею стати нарешті доброю для мами. Ви є для неї найкращою вже тільки тому, що її донька. Просто мама така, яка не вміє виражати визнання і любов. Спробуйте Ви казати їй про свої почуття, дайте їй те, чого, швидше за все, вона також потребує - похвали, визнання і теплоти в стосунку. Дорослішаєм!

іванна: Доброго дня!у мене велика проблема..ми з чоловіком жевемо вже пять років(не найкращих )у нас є синочок майже три рокчки.Коли я познайомилась з чоловіком він не пив,приділяв увагу і дбав про мене,і цим покорив мене.З часом ми почали жити разом а потім і весіля..все починалось добре мені вистачало того що я мала і раділа.з часом я побачили що з моїм чоловіком щось не те і я не розуміла що саме доки я не дізналась страшну правду що мій чоловік НАРКОМАН тай пити почав кожен день.Я вірила йому що він покине це але даремно,внас родився син нічого не мінялось.зараз все на стільки погано що інколи здається що я довго вже не витримаю і зійду зрозому.ми страшно сваремось навіть при дитині ,він вже не розуміє самих простих речей і не признає своїх помилок,внього на першому міці друзі,розваги до ранку і випивка з наркотиком,ми для нього стали як річ яка має знаходитись вдома.я хвилююсь за сина за те що йому доводиться все бачити і чути,та щей я в гніві зриваюсь деколи на нього(я перестаю контролювати свої емоції)Я дуже хочу найти спільну мову і достукатись до чоловіка.ДОПОМОЖІТЬ
Наталія: Іванна, коли людина вживає психоактивні речовини як от алкоголь або наркотики - змінюється структура особистості. Це має і фізіологічну основу - кора головного мозку з"їдається. Тож, достукатись навряд чи вийде... Якщо сама людина не бажає щось із цим робити - Вам не вийде достукатись. Можете пошукати психолога по місцю проживання, щоб отримати підтримку. Залучіть до проблеми його батьків, інших родичів. Кажіть усім, якщо не допоможуть впоратися з цим - Ви не станете крайньою. Ви тільки дружина, яка може бути поряд, а може покинути його. А родичі - вони назавжди родичі. У разі, якщо вдасться переконати чоловіка покинути залежності, напишіть або задзвоніть за номером на моїй сторінці - я дам Вам номер лікарів, які кодують від залежностей вже більше 20 років.

Леся: У мене другий чоловік. З першим розлучилась бо випивав і бив. Тепер така от ситуація. Теперішнього чоловіка з малечку виховувала мама. Але він, як кажуть не мамин синочок. Та проблема в тім що в нас виникають сварки. Він постійно вляпується в якусь неприємність і при цьому неосознає цього. Ставить такий собі щит між нами. Він привик з малечку, що лиш пронього мають переживати, підтримувати, розуміти. Я шість років питаюсь достукатись до його душі. Щоб він зрозумів що багать ма своїми діями він ображає мене. Знаєте таке відчуття що тебе вдарили сильно і вважають що то норма. Хтось б'є фізично, а він наносить удар психологічно, морально. Ось приклад. 1. Був на заробітках, взяв зарплату, добряче випив і загубив усі гроші. 2. Їхав додому знов напився по дорозі і в метро попав у поліцію. 3. Будучи в польші знов напився, побився з поляками чуть з роботи не вилетів. 4. І ось тепер ввечері випив, вранці сів за руль - ітого...дтп, забрали права, вліз на суму 70000 грн. Свідомо відклав приїзд додому на пів року. За всіма цими вчинками не кається. Кожен раз я плакала. А він нехоче мене розуміти. Адже ми одне ціле. Його проблеми то і мої проблеми. Крім того зачасту доводить до сліз не задумуючись і вважає що так треба. Розумієте, от він починає мене чимось ображати, я пояснюю це. Він не розуміє. Я починаю плакати бо мені обідно, пояснюю йому. А він вважає що я його ображаю. А він нічого поганого не робить. Незважаючи на все це про нього зі сторони не можна сказати що ві який алкаш. Нормальна людина. Але ні разу він не ввійшов в моє становище і не зрозумів. А натомість требує мене його розуміти, жаліти, підтримувати. Я це робила постійно. А після останнього випадку перестала розуміти. Його це образило. А хіба мене не ображає те що він ні одного разу незахотів мене зрозуміти. Я вже втомилась. МЕНІ БОЛИТЬ ДУША. Я НЕЗНАЮ ЩО МЕНІ РОБИТИ. ДОПОМОЖІТЬ
Наталія: Леся, тіам помогти складно. Тому спробуйте записатись на очну консультацію до психолога по місцю проживання. Тільки Ваша відповідальність, чому Вам є так, як є. Ніхто насправді не змушує Вас бути з чоловіком, від якого самі проблеми. Такий Ваш вибір, який Ви пояснюєте якимись ідеями про "мушу розуміти", "мушу підтримувати". Ви нічого не мусите, а свідомо обираєте це. Тож, допомога для Вас - стати нарешті господаркою свого життя, а не жертвою обставин чи стосунків. Ви жертвуєте в стосунки своє життя і почуття. Але дертовність викликає агресію. Як тільки перестанете бути жертвою, зникнуть і ті, які вимагають жертви.

Наталія: Олена, Ви дуже серйозно сприймаєте ці стосунки. Власне і стосунків немає. Є переписка і зрідка дзвінки. Стосунок є тоді, коли люди спілкуються вживу.

Наталія: Катя, тут якась подвійність відчувається - хочу знати й довіряти і неприємно слухати... Ваше життя до нього - це тільки Ваша історія. Його життя до вашого стосунку - тільки його. Тому Вам вирішувати, чи розповідати про минуле. Ви щось не бачите в цьому стосунку. Пишете, що все прекрасно і в той же час далі - що весь час плачете і Вам неприємні розпитування. Тож, Вам добре, чи складно? Схоже на те, що утримуючись в ідеї, як у нас все прекрасно відмовляєтесь бачити психологічне насилля - розкажи мені все, щоб я довіряв. Яке відношення має Ваше минуле до довіри між ним і Вами? Ви маєте право відмовлятись відповідати на його питання. Довіра, схожа на віру - вона або є, або її немає.

Наталія: Наталія, якщо людина хоче піти - вона йде. Ви зіткнулися із прихованими бажаннями свого чоловіка. Але подивіться на це простіше. Його рішення було одружуватись, його відповідальність, що так рано і він сам хай дає собі раду із тим, що про щось жаліє. Реальність така, що він з Вами й далі. Пригадуєте вислів з відомого фільму : "Нет такого женатого мужчины, который хоть на миг не мечтает стать холостяком!" Ви розчаровані, але питання не в тому, що нарешті бачите реальність, а в тому, як тепер справитеся з цим поочуттям. Ви вважали себе дуже цінною для чоловіка. Тепер маєте реалістичне уявлення про себе і свою роль в житті чоловіка. Ну і чудово! Жити без ілюзій - це значить бути в реальності.

Наталія: Мирослава, Вам прямо сказали про завершення стосунків. Запитайте себе: для чого Вам хлопець, якому Ви не потрібні? Інша справа, що він пішов некрасиво, зробивши Вас винною. Тобто, я такий класний, а ти зустрічаєшся з іншим. Але це характеризує його як людину. А Ви собі робіть своє.

Гоша: Добрий день Порадьте будь ласка, ми розійшлись з дівчиною тому що часто сварились ну як по стандарут майже два роки разом, але через два ти жні набрав їй, і сказав їй що кохаю і скучив, нащо вона сказала і я тебе кохаю і також скучила! Вроді б все нормально спілкувались но як друзі, потім через пару днів посварились, і на другий день ми мали розмовляти, я думаю ця сварка порішала долю слів, вона сказала, щоб я все таки її віпустив, тому що ми не поміняємось, вона кохає але готова переступити через почуття і крім дружби нічого, я їй сказав неа не відпущу на тому і закінчили, після цього зустрілись говорили смміялись якось так, провів я її додому поміг сумку занести вона мене поцілувала і пішла, ми зустрілись на другий день але я вже був з квітами ми пішли гуляти ми знов поцілувались і тримались за руки, потім її щось пинило і вона почала казати це не правильно ми знов почали сваритись, вона благала відпустити я їй сказав що не відпущу, тому що я бачу що вона кохає, і робить великі кроки до мене, але її щось стримує і я не межу її зрозуміти, потім її треба було їхати в інше місто, я їй запропунував поїхати з нею вона така щаслива погодилась, ми поїхали, але я не мав наміру ні за руку брати ні цілувати, і тут вона сама це зробила, за руку цілу дорогу йшли нічого не сказала, поцілувались, нічого не говорила, приїхали ми назад вечером пішли гуляти, вона знов про своє, про те що ми не можем бути разом, я їй почав казати чого ти бігаєш від почуттів, вона сказала, що їй треба часу, хочаб на 2 тижні юо вона запуталась, хоча ми розійшлись майже місяць тому, і за цей раз вона мені говорила разв 4 подумаю, і після кожного разу казала все кінець, а на другий день знов все починалось
Наталія: Гоша, чудова романтична історія! А в чому Ваше питання до мене?

Наталія: Наталія, складно щось відповісти, не маючи уявлення про Вас. Крім тоого, Ви не сформулювали запитання до мене. Інші кажуть, яка Ви. А в чому запитання до мене?

Наталія: Аліна, підлітковий, юнацький вік - час спілкування, набуття досвіду. Отже, саме це і робить Ваш бувший. Якщо хтось із партнерів не хоче більше бути у стосунку - цей стосунок перестає існувати. Ваш бувший кавалер пропонує дружити. Вам вирішувати, чи хочете дружби з тим, до кого маєте інші почуття. Так може бути. Час покаже, чи можливий стосунок далі.

Наталія: Маша, необхідна очна консультація психолога. Робити висновки з одного епізоду, який видається Вам неадекватним - передчасно. Діти, зазвичай, роблять крок назад в розвитку, коли народжується молодший братик чи сестричка. Тому, найперше, не робити великого дива ні з чого. Важливо сприймати спокійно все, що робить старша дитина, підримати цю гру. Консультація психолога стане Вам у пригоді. При потребі, за телефоном на сторінці можете задзвонити.

Наталія: Даша, запитайте себе про це. Коли до мене погано ставляться, я маю цю людину шанувати і любити? Ну і не є зрозуміло, що значить, погано ставиться, це як? Уточніть, будь ласка, своє запитання. Коли чоловік робить...... , то чи маю я.......?

Наталія: Дмитро, задзвоніть і приходіть на очну консультацію. Або знайдіть психолога по місцю проживання. Питання серйозне, бо є вагітна жінка і є халепа - шлюб без любові....Мій номер на сторінці.

Наталія: Вася, Ви теж тут прямо ні про що не питаєте. Хтось якісь питання ігнорує, непрямо відповідає.... Про які питання йдеться, в яких ситуаціях Вас ігнорують? Зверніться до психолога по місцю навчання чи проживання. Вам важливо відструктурувати усе, що маєте в голові - усі ідеї, запитання і отримати відповіді. Нажаль, на питання загальні і без конкретики більше сказати нічого не можу.
Наталія: Вася, Ви теж тут прямо ні про що не питаєте. Хтось якісь питання ігнорує, непрямо відповідає.... Про які питання йдеться, в яких ситуаціях Вас ігнорують? Зверніться до психолога по місцю навчання чи проживання. Вам важливо відструктурувати усе, що маєте в голові - усі ідеї, запитання і отримати відповіді. Нажаль, на питання загальні і без конкретики більше сказати нічого не можу.

Маша: Доброго дня. Я одружена вже три роки, весь цей час ми з чоловіком постійно сваримося постійно якісь скандали.Того року він почав піднімати на мене руку( правда сильно не бив то намахнеться то за горло притисне, знає що я дам здачі). Я була невитримала сказала що розвожуся. Він тоді напився ( хоча він не п'ющий йому зле стає коли вип'є багато), і давай мене просити і на коліна ставав і божився що не буде більше. А мені тоді як відрубало я нехотіла його вже не відчувала любові тільки огиду. Він побачив що діла нема, взяв ножик і до руки, якщо ти мене не пробачиш я себе поріжу(і це при дітях моєму синочку 2 і його сестрі 12) Я злякалася за них і сказала що помирюся з ним.він казав що все зміниться. Поїхав він на заробітки спочатку все було добре я зраділа що все налагоджується.Я сижу вже 1,5 року дома з малим.В місто рідко вихожу, хіба погуляти з дитиною І тут мене закликали на зустріч однокласників, і його як підмінили почав намікати щоб я думала що роблю бо він всерівно дізнається, що в нього довіри не має до мене на 10о%, що я йому можу зрадити. Я чесно до нього нічого не відчуваю, тільки жалість. І іноді навіть про других чоловіків можу подумати. Але зрадити не зможу, бо совість не позволяє. І що мені робити незнаю, ходила до бабок обидві сказали що все налагодиться, а що змириттся і жити далі чи як. Порадьте...
Наталія: Маша - це Ваше життя і візьміть собі відповідальність за своє щастя. Поки що бабки чи я маєм вирішити Вашу долю, або чоловік - своїм шантажем. Якщо людина таке, як ото він, робить, навряд чи буде колись щастя в тій родині. Ви налякались, але тепер Ви можете оцінити ці моменти і зробити висновки. Бо йдеться не про дискомфорт, а про реальну загрозу для Вашого життя. Ну і довсього, ще й любові немає. Пожалійте краще себе. У Вас одне життя. Спробуйте зібрати власні сили для того, щоб спробувати бути щасливою. Можна звернутись до психолога по консультацію вживу. Мій номер на сторінці.

Наталія: Інна, покиньте ідею рятувати свою подругу чи допомагати. Єдине, що Ви можете реально для неї зробити - це власним прикладом показати інший путь - не курити самій. Вона матиме перед собою свій досвід і Ваш, а отже, вибір.

Наталія: Галина, у Львові э прекрасні психотерапевти. Наберіть у гуглі Українська спілка психотерапевтів і Ви побачите сайт цієї організації. Знайдіть там контакти, дзвоніть туди. Можна просто на Кульпарківську в приймальне прийти і попроситись до психолога - Вас скерують. Антидепресант підтримає Вас, але не вирішить проблеми. Тому йдіть до психолога.

Наталія: Лилианна, Вам действительно нужно на прием, чтобы установить, что за расстройство. Только по этим симптомам не берусь сказать, что паническая атака. Хотя похоже. Так что звоните, будем разбираться. 066 412 63 19. По этому номеру Вы можете записаться на прием ко мне.

Наталія: Юля, Вам слід іти на консультації вживу. перепискою нічого не вдієш. Халепа виникає в стосунку і виправити чи змінити щось надалі можна тільки в стосунку з психологом. Отже, мій номер на сторінці. Або зверніться по місцю проживання. Ви є особистість певного типу, а, можливо, просто слід подорослішати. Мені не відомо, скільки Вам років, але подумайте над особистісним ростом. В стосунку з психологом Ви емоційно підростете. Поки що зробіть висновки. Ми люди і можемо помилятися. Вивчіть цей урок і надалі будьте обережніші з людськими почуттями до Вас.

Наталія: Оля, Ви не маєте влади над почуттями інших. Якщо його дзвінки набридливі і дратують Вас, скажіть чоловіку. Він у Вас для того і є, щоб захищати перед світом. В іншому разі, можна проявляти терпіння, не давати приводів до надії на ближчі стосунки і з часом минеться.

Наталія: Іра, проблема не в Вас. Чоловік має певні сексуальні фантазії і намагається їх реалізувати з Вами. Але в парі нормою вважається те, що прийнятнодля обох партнерів. Якщо такий секс Вам не подобається - Ви маєте право відстоювати власні межі допустимого. Ваша фантазія про бажання іншої інки - є тільки фантазією. Ми напевне не можемо знати, чи його збуджує саме інша, чи ситуація "втрьох". Знайте собі ціну і те, що каже чи робить інша людина - Ваш чоловік, може Вас зовсім не стосуватися. Жива консультація психолога по питаннях сексуальності також потрібна обом. Так що телефонуйте. Номер на сторінці.

Наталія: Ірина, Ваш чоловік мав и пройти психотерапію залежності від їжі. Можливо, йдеться і про інші розлади. Тож, якщо Ви в межах досяжності, ми можемо зустрітись. Телефонуйте - 066 412 63 19. В іншому разі шукайте психолога чи психотерапевта, який розбереться із ситуацією і розладом харчової поведінки у чоловіка.

Наталія: Інна, нажаль, в цьому випадку Ви залежні від рішення чоловіка. Дуже схоже, що він тільки говорить про наміри, але навряд чи готовий вирішити своє питання. Якщо так йому страшно, хай боїться далі. Але Ви маєте спитати себе, для чого Вам мужчина, який нехтує вашим спільним майбутнім. Погодившись на роль коханки, важливо усвідомлювати, що ця роль шлюбу не передбачає. Може, тоді вирішіть Ви щось про своє майбутнє.

Наталія: Тетяна, зверніться туди ж до лікаря і хай лікар оцінить ситуацію. Якщо депресія - слід іти до психіатра чи психотерапевта лікаря і до психолога, який працює з депресіями. Якщо лікування призначили і стало краще, слід виконати призначення, а не кидати. Якщо Ви можете, задзвоніть мені і ми переговоримо кілька хвилин. Якщо Ви в межах моєї досяжності - ми можемо зустрітись.

Наталія: Рома, людина в будь-якому віці може помилятись і робити дурниці. А про які дурниці Ви питаєте? Що це за дії? Є речі, які ніколи не слід робити - це наркотики і суїцид. Такі дії ведуть в нікуди. Все інше можна змінити і виправити, опираючись на негативний досвід.

Наталія: Моя думка така, що син мав би з поваги до матері прийти миритись першим. Попросіть вибачення за дії, скажіть, як Ви бачите Ваші відносини надалі. Мати в більшості схильна пробачати дитину.

Наталія: Наталья, якщо хтось із партнерів не хоче далі бути в парі, на це навряд хіба вплинути? Настала криза в стосунку. Спробуйте звернутись до психолога за місцем проживання, щоб допомогти Вам розібратись в цій ситуації.

Наталія: Марія, в чому Ваше питання. Ситуацію Ви описали, а запитуєте про що?

Наталія: Лілія, найперше, зверніться до лікаря по медикаментозну допомогу, якщо лікар вважатиме за потрібне. Далі Вам потрібен психолог, який працює з описаними станами. До мене можна записатись за номером на сторінці.

Наталія: Марина, це може бути від переживання стресу, перевтоми і аж до депресії чи панічної атаки. По опису Вашого самопочуття зрозуміло, що слід звернутися до психотерапевта за медикаментозною підтримкою для Вас. Або зверніться до психолога за реальною консультацією для вияснення психоемоційного статусу. До мене можна записатись за номером на сторінці.

Вера: Добрий день! В мене така ситуація. З чоловіком в шлюбі дев'ятий рік, він військовий, постійно був у від'їздах потім два роки в АТО. Я часто раніше ображалась на нього за його неуважність до мене і все таке. У нас в липні народилась друга дитина, у мене були дуже важкі роди. Потім також було не легко, майже завжди сама, не висипалась і так вже сім місяців. Стала дратівливою і плаксивою. Чоловік якось на це дивиться, каже, що розуміє що мені важко, але став байдужий до мене. Я йому пояснила, що у мене мабуть депресія, важко самій справитись, просила допоможи, обніми, пригорни, він не реагує. Я ще більше ображаюсь, плачу. На новий рік взагалі був нервовий зрив, мене вбивало, що я плачу, а він поруч ходить то по телефону радісно когось вітає з наступаючим. Весь цей мій зрив побачив старший син. Зараз чоловік хоче розлучитись, каже всі мої поступки майже вбили почуття, трохи тримають діти. Я його дуже люблю, все зрозуміла, що вела себе не правильно, але нічого з собою не могла зробити, не вистачало сил і мудрості. Сама як мале дитя чекала, щоб пожалів мене, поцілував, а він казав, а чому ти перша мене не обняла. Зараз він каже, що треба все обдумати. Я вибачилась, казала, що все можна виправити. Не знаю, що мені робити зараз. Допоможіть! Дякую.
Наталія: Вера, думаю, сталися якісь внутрішні зміни з Вашим чоловіком. так, як Ви описали ситуацію, схоже на неможливість співчувати і співпереживати. Ви тут ні до чого. Навпаки, двоє малюків втомлюють реально. тут питання в тому, що він не може бути поряд. З якихось своїх причин. Вам як парі можна звертатись до психолога на живу консультацію Але таке відчуття із описаного, що він все вирішив. Просто жаліє Вас. Якщо Ви згодні мати замість любові жілість - може він і залишиться з вами. Спробуйте піти до психолога обоє. До мене можна записатись за номером на сторінці.

Наталія: Так буває, Галина, коли в стосунку партнер є дзеркалом, яке відображає того, хто поряд. Так і у вас. Ви стали дзеркалом, в якому чоловік бачив себе, присвоюючи Вам свої якості й почуття. тож, може, і на краще, коли сталось саме так?

Наталія: Інна, а для чого це Вам? Для чого Вам рятувати чоловіка? Маєте фантазію, що можете все? Поміркуйте про це.

Наталія: Олександра, тільки той мужчина вирішить цю ситуацію. Він поки обирає дружину з дитиною. Якщо чоловік хоче змін, його не втримує ні дитина, ні дружина... Він просто йде. Ваш варіант - якась спроба сидіти на двох стільцях. Так буде, допоки Ви згодні на роль коханки.

Оксана: доброго вечора! зустрічаюсь з хлопцем рік. коли ми бачимось все добре, по ньому замітно що я йому подобаюсь, обіцяє що будем частіше бачитись, говорить що скучає, він кличе мене на наступне побачення призначає зустріч, а потім різко передумує і вигадує відмазки, після тижня може знову покликати і передумати відмінити побачення, я обіжалась, скандалила, хотіла щось вияснити він все це ігнорує. спихає на свої проблеми і поганий настрій тепер я стараюсь ігнорувати таку його поведінку, бо не хочу зіпсувати все, але дуже переживаю, може я йому не подобаюсь, або не цікава цікаво чи це такий тип хлопців, чи в мені причина він вчиться і працює, но і на свої вихидні для мене часу не знаходить бачимось раз в два тижні, півтори години погуляєм і він спішить додому хлопцеві 23 роки мені 22 порадьте будь ласка, як мені в таких ситуаціях поводитись щоб нічого не зіпсувати
Наталія: Оксана, Ви сама відповіли на своє питання - може не цікавиться. Таке враження, що Ви собі більше нафантазували про стосунки, аніж щось відбувається реально. Для чого Вам хлопець, який не цінує Вас, не дорожить ні Вашою увагою, ні часом з Вами? Для Вас таке ставлення про любов? там, де вас не чекають і нехтують Вашою увагою немає місця хорошому стосунку.

Наталія: Дмитрий, запис на консультацію за номером на сторінці. Інші питання - за цим же номером. Дякую за розуміння.

Наталія: Вікторія, повноліття не завжди є свідченням психологічної готовності до статевих стосунків. Хтось готовий мати такі, інші воліють утримуватись на романтичній фазі - конфетно-букетній. Можливо, причина в цьому. Є час і періоди формування сексуальності. Щоб виявити, на якому етапі Ви - слід звернутися по реальну консультацію до психхолога.

Люба: Доброго вечора! Ми з чоловіком живемо у шлюбі майже 9 років. Все було звичайно, як у кожній сім'ї. Він дуже хороша людина, приходить з роботи вчасно, не вживає спиртних напоїв, гроші завжди приносить додому, але він дуже замкнута людина. Коли я запитую його про його особисті справи, як у нього на роботі, то він або мовчить, або зривається на мені. Останнім часом це виникає доволі часто. І саме під час нервових зривів, він мені говорить проте, що я не запитую про його проблеми, не цікавлюсь як у нього справи на роботі, а ще й усі докори переходять у приниження мене як особистості, (він говорить, що я тупа, не думаю та не знаю як заробляються гроші, але я теж працюю на роботі, просто у мене заробіток нижчий ніж у нього). Все складається таким чином, що ми живемо нібито сусіди. Він із чужими людьми краще спілкується ніж зі мною. В мене складається таке враження, що ми зовсім чужі люди. Спимо ми теж на різних ліжках. Він мені зовсім не довіряє, моя думка для нього - це просто пусті слова. Я особисто задумуюсь над розлученням, хоча в нас є маленька дитина, якій 3 роки. Просто життя з кожним днем стає нестерпним. Мені як жінці боляче, що через майже 9 років сумісного життя ми стали чужими людьми. Що мені робити? Допоможіть будь-ласка, тому, що в мене немає кого запитати!
Наталія: Люба, маємо справу із кризою у стосунках. Для того, щоб Вам допомогти потрібна реальна консультація. Можете дзвонити мені, можливий скайп. Ваша картина сім"ї відрізняється від чоловікової. Це про те, що з народженням дитини усі необговорені питання про те, як ми живемо, на які кошти, де, як виховуємо дитину, як ведемо господарство й інше, стали тією купою, яка звалилась на Вас одразу вся. Щоб побачити глибше Ваші стосунки, слід спілкуватися вживу. Поміркуйте про таку можливість.

Наталія: Марина, Ви говорите про те, як завершити стосунок. Для цього мало тут щось написати. Консультації психолога допоможуть Вам зорієнтуватися і пережити розлучення. Ви маєте знати, що усі приємні спогади - це про ту людину, якої більше немає. Ці спогади - Ваш ресурс і ніхто цього від Вас вже не забере. В даний момент переживаєте втрату себе як дружини цього чоловіка. Пройти цей путь допоможе реальна, жива консультація психолога, а точніше, консультації.

Наталія: 1. Причини різні: від невміння будувати стосунки, до розладів типу алкоголізму чи наркоманії… Часом так буває, що вона думає, якщо серце тріпоче і в животі метелики – то це любов, а він думає, якщо я її хочу – це любов. Насправді ж – це збудження, яке за якийсь час минає. Тоді люди бачать, що живуть не з тими. Ну і розлучаються. Маємо феномен заробітчанства, АТО. Люди відвикають одне від одного, відчувають себе добре поокремо, внаслідок цього, не можуть порозумітися і розлучаються. Ну і банально – зустрічають іншу людину, закохуються. 2. Де більше розлучень – це статистика і не до мене. Я таких даних не маю. Якщо фантазувати про традиційність, то село в цьому сенсі більш консервативне. Але сучасна молодь і там вже мало зважає на традиції. Думаю, сьогодні ситуація подібна – і в селі, і в місті. 3. Коли нема куди йти – терплять одне одного, мучаються і живуть. Тоді пияцтво і насилля. Інколи краще розлучитись, аніж жити в пеклі. Буває статки наживають і хотять зберегти своїм дітям – це втримує у стосунку. Тоді маєм або пияцтво і насилля або коханок та коханців – таку паралельну реальність. Фактично – це обман. Часом, навіть в церкву ходять і щиро моляться, а живуть в обмані. 4. Діти ще ніколи не втримали від розлучення. Це жіноча заморочка. А якщо чоловік на це посилається, тоді він або любить себе дурити, або дурить свою коханку. Знову обман і почуття вини, яке в ситуаціях розлучення чи існуючої формально сім»ї виникає. 5. Кожна дитина хоче мати і тата, і маму. Але в Європі 56% дітей живуть в розлучених родинах. І якби це так катастрофічно впливало на людину, ми б в Європі бачили самих «психів». Як бачимо, розлучення не є катастрофою для дитини і її майбутнього. Може, більше шкоди жити і рости в ненависті й обмані, аніж від розлучення. Звісно, повна, здорова родина – це найкраще для дитини. Але важливо не перебільшувати роль сім»ї в розвитку дитини. 6. Навряд чи шлюб втратив привабливість. Він просто набуває різних форм – громадянський шлюб, наприклад. Сім»я і надалі є бажаною. Бо ми соціальні істоти і нам важко бути самотніми. Це те, що дає інститут сім»ї. А ще – захист перед світом і соціумом, статус. Ви завжди виглядаєте привабливіше і благополучніше, коли маєте родину. Це означає, що вмієте будувати стосунки, турбуватися, любити. Отже, Ви автоматично «хороша» людина. Але сім»я пропонує і ряд обмежень: ви мусите рахуватися з іншими, поступатись чимось, поважати інших… Таким чином, бути в «союзі кільця» - це свого роду і талант, як і сама Любов.

Наталія: Катерина, Ви написали одну важливу річ - ніхто не відповідальний за ваші почуття. Це правда. Навіть, якщо почуття взаємне - за свої відповідальні Ви. Тому питайте себе, навіщо ходити в кіно з хлопцем, який дружить з Вами? Ви ж маєте інші переживання - любите його. Тобто, стосунок із ввічливості, із жалю чи по дружбі поки влаштовує обох. Він проводить з Вами час, а що робите Ви?

Наталія: Ірина, Вам потрібні консультації психолога. Листуванням не поможеш. Пошукайте фахівця по місцю проживання. Від вас залежить жити з мамою, чи ні. Ви вже доросла. І якщо не взмозі вирішити свої матеріальні питання, тоді ось така ціна життя на маминій території. І поки Ви згодні її платити - так і буде. Як тільки вирішите по іншому, почнете діяти - життя зміниться.

Надія : Я з хлопцем живу пітрора року. Він до мене добрий і поможе і послухає. Але є одне але, коли дзвонить до своєї матері він не спить зімною в ліжку штовхаєть відпихає від себе. Так три дні чотири. Пів року тому поїхали до його батьків і тато приняв мене досить добре. А мама його наробила скандалу облила мене брудом що я хочу не його а його машину що я йогообберу . Від його батьків поїхали до мене додому я 5 років в розводі і маю сина 12літнього. Мою дитину приняв добре ставитьмя добре. В на. Проблема його мати дзвони що дня що другий день на скайп і обливає мене брудом коли я ставлю перед вибором і кажу що мама ннможе так мішатися в життя то він готовий зібратися і іти. Він не може бути мій і жити для мене він ппред фактом вибору каже що воги його сімя і мають право так робити. Я незнаю що мені робити . Розходитись з ним нехочу але і жити так неможу
Наталія: Надія, вихід є завжди. Бути аби як, з тим, хто зневажає, навряд чи це путь до щасливої родини. Ви доросла жінка і, мабуть, можете дати собі раду без цього хлопа. Інша справа, що солодке страждання - дуже привабливе і схоже на любов. Часто його плутають з нею. Ваші переживання - це саме таке страждання. Якщо сім"я не відпускає, одна людина завжди програє сімейній системі. Тому, тратьте свої сили на себе і живіть для себе, заради себе. Тоді й там попустить.

Вікторія: Я з хлопцем зустрічаюся більше як рік. Йому 26 років. Батьки його розлучені, він проживає разом їз мамою. Мама його отримую пенсію і ще зарплату 1600грн. Вона має алкогольну залежність, може тиждень пити потім місяця 3 не пити. Проблема в тому, що вона постійно вимагає з нього гроші, він отримав зарплату, а вона запитує скільки, він не говорить правди, а вона візьме і позвоне колишньому чоловікові(він працює разом з батьком) і запитує скільки він получив, а потім вимагає гроші дай на те, дай нате. І так без кінця, він не може нічого собі купити, мені не може подарувати навіть якусь дрібничку. До цього часу він був 4 роки на заробітках в Москві, і постійно матері висилав гроші по 4000 -5000тис грн. які вона тратила на себе, ні в чому не відмовляючи собі. Літом напилася і стрибнула з вікна, він поїхав в Москву, щоб заробити 60тис.грн їй на операцію. Мені це вже набридло, я не бачу зним ніякого майбутнього. Коли я йому говорю, тобі не соромно, що в 25років твоя мама рахує твої гроші і розпоряжається ними. А він говоре та я лаюся з нею через це, але ж це моя мама, хто їй допоможе, хоча є старша одружена, багата сестра. але вона не допомагає. Його мама возомнила з себе бідну, нещасну, мої батьки їм допомагають бо живуть в селі продуктами, а дяки немає ніякої. Мені здається, що він не змінеться, о так і буде все життя жити з мамою. А иходити за нього замуж і йти жити разом з його мамою, немаю бажання. Я не знаю, що мені робити, я до нього звикла, і боюся залишитися сама. Але так далі зустрічатися теж не хочу. Дайте, будь ласка пораду.
Наталія: Віка, для чого створювати родину, бачачи халепу? Для чого йти в родину, де Ви себе ніяк не бачите? Ви тільки рік разом, але до того часу Ви жили без цього хлопця. І навряд чи були дуже нещасною. Ваша самооцінка є такою, що Ви готові заміж за будь-кого, лиш би не лишитись самій. А може краще вже самій, аніж потім страждати в шлюбі? Ви ж сама все описуєте безперспективність такої родини.

Наталія: Коли в сім"ї алкоголізм - важко бути в такому стосунку. Пояснити навряд чи вдасться. Ви можете зайняти якусь позицію і довести її до відома чоловіка. Ніхто не може змусити жити з алкоголіком. І жоден п"яниця ще не зумів виростити дітей, створити щасливу родину. Можливо, консультація психолога по залежностях допоможе Вам зорієнтуватись в ситуації.

Наталія: Марьяна, довіра або є, або її немає. І тут тільки Вам вирішити - повірити ще раз, довіряти далі, чи зайняти позицію зрадженої. Можливо консультація психолога допоможе подивитися на цю ситуацію неупереджено.

Наталія: Ольга, коли мама має поведінкові проблеми з дитиною, до психолога слід звертатися мамі. психолог розповість вікові особливості, скаже, що вважати нормою, а що маєте відкоригувати Ви у себе. Часто поведінка дитини - це відображення агресії, яка присутня між дорослими і не озвучується, витісняється. Істерика дитини має різне походження - від невміння щось сказати, до звичайного капризування і непослуху. Непослух має змусити Вас міркувати, хто у Вас керує в сім"ї. Часто непомітно для батьків - це є дитина. І якщо Ви не знаходите способу вплинути на дитину в 2 роки, що робитимете у 12? Тож, консультація психолога Вам потрібна, щоб розібратися у цьому.

Наталія: Дарина, Ви дитина в сім"ї і маєте приймати й погоджуватися з вибором батьків, тим, як вони бачать сім"ю. Отже, мушу Вас розчарувати, Ви не можете на це впливати. Своїми необачними діями можете тільки попсувати свої стосунки з ними. І на фоні проблем з Вами батьки навпаки об"єднаються в зусиллях привести Вас до порядку.

Наталія: Катя, якщо це Ваша мрія, то вступайте. Не дуже розумію зв"язок між шрамами і вступом. Хібал ті, які вступають на медичний факультет ніколи не хворіють?

Надія: Вітаю! в мене така проблема, точніше не в мене а в мого старшого брата (Степан) з дівчиною і батьками. Ситуація доволі типова. Йому зараз 25 близько 8 місяців він зустрічався з дівчиною, батьки знали, але були проти і не безпідставно. В неї за плечима невдалий шлюб, 6 річна дитина і море пліток. ( Розумію що плітки , це лише слова, але вона з села і просто так все село б не говорило). Я знайома з нею особисто більше 6 місяців, за цей час я бачила її тверезою лише два або три рази Дівчина курить, і на власні очі я бачили причини того, що говорять про неї в її селі. За час стосунків з нею брат кілька разів потрапляв у бійки( як наслідок струс мозку, переломи і лікарня) приходив додому раз або двічі в тиждень, прогулював роботу( До знайомства з нею такого не було). На це все батьки з ним говорили, пояснювали, просили він не реагував, казав "це мої справи не лізьте в моє життя" Терпіли вони це все майже 8 місяців, але одного ранку брата не було дома, хоча казав , що нікуди не йтиме. Зв'язатися з ним не могли, просто не бав трубки, а коли підняв то почули п'яний голос " я в гостях".... батькам він нічого не сказав куди йде. На це терпець батьків увірвався і вони ввечері поїхали до тієї дівчини додому, щоб забрати його. Брата там вже не було, але їй вони сказали все що думали. В результаті , вони розійшлися, але зараз брат в дуже дипресивнму стані, він не хоче бачити батьків, каже , що не прийде додому хоче повернути її, каже, що з нею був щасливий , а батьки це в нього забрали і він їм цього не пробачить. Так от саме питання, порадьте, що робити, як йому донеси те, що та дівчина була дійсно не для нього, і що життя продовжується, а батьки хотіли для нього лише кращого???
Наталія: Надія, нажаль, Ви ніяк цього йому не поясните. А батьки й Ви мали б поважати вибір свого сина, яким би невдалим на ваш погляд він не був. Повага і прийняття такого, того життя свого сина і брата дали б йому можливість самому щось зрозуміти про життя і стосунки. А рятуючи його, батьки тільки втратили сина і мають ще більше халепи. Якщо у брата депресія - ведіть його до психолога чи до лікаря. Станьте йому підтримкою в подальшому без ідеї рятувати брата від помилок. Він має прожити своє життя. А Ви краще займайтесь своїм. Брат у Вашому житті має бути тільки частиною, а всім-всім.

Аня: Доброго дня!Я зі своїм чоловіком прожила до шлюбу 4 роки і в ризультаті народила йому доничку,після народження доньки ми узаконили свої відносини.Коли ми святкували дитині рік ми я посварилася з його родичами(почула дуже багато гидоти у свій адрес і навідь те що я силою його на собі жинила та багато іншого)чоловік мені сказав сама винна і на наступний день він зібрався і поїхав жити до матері.Я з опалу подала на розлучення чекаєм на суд.Чоловік мій мучиться і незнає як йому бути він тайком інколи заїжає щоб ніхто не знав.А коли у нього вихідний він постійно зайнятий справами своїх батьків і до дитини не приїжає,або як приїде максимум на годину і їде до його мати починає надзванювати.Він обіцяє що приїде,і каже вернеться тільки тоді коли його мама дасть добро.А ще замість того щоб зімною поговорити і порозумітися вони його по всяким "бабкам-знахаркам"возять і кажуть що моя сім"я йому поробила.Я вже не знаю як відкрити йому очі,він мене не чує і в усіх гріхах винить мене.Що робити я незаю.
Наталія: Аня, навряд чи можна щось комусь пояснити, якщо людина не хоче чути і розуміти Вас. Він слухає маму і допоки не подорослішає - навряд чи житиме в своїй власній родині. І Ваша задача, можливо, врахувати такий свій досвід в подальших стосунках із родиною чоловіка - цього чи вже іншого.

Наталія: Іванна, мусите набратися терпіння. Навряд чи можливо повернути людину силоміць. Найкраще - займіться своїм життям. Крім цього хлопця у Вас є ще й інше життя - батьки, друзі, родичі, якісь захоплення... Приділяйте час та енергію цьому всьому. Інколи така тактика є успішною. Іншим цікава та людина, яка вміє жити своїм життям. Коли Ви весь час думаєте про нього, живете емоціями, які дає він - Ви залежні від нього і тоді чуєтеся геть кепсько. Залишіть ситуацію йому - він пішов, тож хай він і думає, як має повертатися. Хлопець демонструє невротичну реакцію, яка в майбутньому призведе до залежного стосунку з алкоголізмом чи насиллям в сім"ї. Вам це потрібно? Ви про таку любов мрієте?

Наталя: Доброго дня! Я зі своїм чоловіком до весілля зустрічалась 4 роки, і вже рік як одружились. Справа в тому, що у мене самої досить впертий характер і я звикла добиватись свого. Коли ми познайомились, то моя звичка відступила на другий план. Я стала більш поступливішою і багато в чому притримуюсь правила "краще не сперечатись - собі ж гірше". Чоловік у мене дуже запальний. Для нього накричати на мене нічого не вартує, хоча через 1 хвилину він падає на коліна і вибачається. При чому це може бути за якусь нісенітницю. Більше того, він ніколи не тримає слова, любить обіцяти, а потім забирати слова. Пояснює це тим, що у нього такий характер і я мушу змиритися. Але ж я також наступаю собі на горло підлаштовуючись під роль смиренної. Пробувала розходитись, сваритись, проте якщо ми живем разом, то це нереально, найгірша образа проходить за 5 хвилин і він знов падає на коліна і вибачається. Коли ми живем окремо (я ще вчусь на інтернатурі, тому інколи так трапляєтсья), то за дурничку вінн може образитись і не дзвонити до 3-х днів, а потім звинувачувати мене в тому, що я, бачте, за стільки років не вивчила його характер і не зрозуміла що то нормально і реагувати на подібне не варто. Для мене це не звично. Я виросла в дуже хорошій сім'ї, де сварки - це дуже рідкісна річ, а щоб батьки не розмовляли - я не бачила ніколи, нецензурних слів теж ніколи вдома не чула. Я люблю його, і знаю, що він любить мене, але ця його впертість і не бажання хоч трішки підлаштуватись вбиває. Він хоче дітей, але мені навіть страшно з його характером уявити як він до дитини може так кричати. Дитина ж не розумітиме, що у нього припадки такі бувають і більшість його слів не є правдивими. Як зробити щоб виправити це все?
Наталія: Наталія, Ви бачите, що діється щось дивне. зверніться до психолога на очну консультацію. На сторінці є номер, дзвоніть, якщо Вам підходить. Коли є отакі "качелі" - є і страждання в стосунку. Це такий невротичний стосунок, у якому навряд чи можна збудувати щасливу родину. Чим далі, страждання ставатиме більше... Отже, Вам було б важливо дбати про свій інтерес. Кажете, що любиите його... А за що? Бо усе виглядає так - "я тебе так люблю і тому буду мучити і діставати..." Це схоже на любов? Так поводиться дорослий чоловік, який хоче мати сім"ю? Страждання через отакі описані побутові ситуації отруює стосунок і виснажує. Це любов? Запитуйте себе...

Настя : Доброго дня!Я б хотіла отримати Вашу пораду.Спілкуюсь з хлопцем пів року,він розведяний і має дитину.Я навчаюсь в іншому городі і ми не часто бачемся.Він до мене добре ставиться,звоне,пише..звичайно буває що не поздвоне,але на слідуючий день вибачається.Коли я приїджаю додому він старається бути біля мене,хоча є й такі моменти коли він ставиться до мене, якось не зрозуміло,слова одні ,поступки інші. Він вже 2 роки в розводі і зрозуміло,що в нього було багато дівчат за ці роки ,і мені про це говорять знайомі.Коли він не звоне чи не піднімає трубку в мене проявляється відчуття , що він зараз з іншою.Але потім мені знайомі кажуть,що вони були разом і мене попускає. Я не розумію як він до мене ставиться...коли я приїджаю він біля мене,але щоб хтось знав про те що в нас стосунки він не хоче розказувати...хоча і так всі бачуть, що ми постійно разом,даже познайомив мене зі своїми найкращими друзями...остання розмова в нас була про те ,що я для нього дорога людина,він боїться мене втратити...але я не заслуговую такого життя (бути мачухою). Я боюсь того щоб він мене не використовував,але даже якщо так,то не розумію для чого.Я далеко і рідко приїджаю,що він може знайти собі там дівчину і забути мене...мені з ним добре проводити час і приємно спілкуватись...і я сама розумію,що в нас не дійде діло до весілля(мої батьки будуть проти),та і він я так розумію не розглядає такого. Ми вирішили,що нам добре разом,а дальше що буде то буде...але ми не називаємся парою,в нас щось не зрозуміле.
Наталія: Настя, якщо у стосунку виникає дивне відчуття незрозуміло чого, подумайте про те, щоб почекати з весіллям. Прислухайтесь до власної інтуіції. З любові до себе маєте бути щасливою. У цьому випадку про щастя не йдеться. Ви страждаєте. А ще тільки зустрічаєтесь. Нам добре разом, цікаво і весело - це не привід створювати сім"ю. Сім"я - це відповідальність, стосунки - це радість, а не просто весело і приємно.... Ви намагаєтесь виправдати його не такі дії. Все разом вказує на стосунок, який приноситиме страждання. І чим далі - то більші. Отже, Ви вірно відчуваєте халепу. Тож, довіряйте собі.

Наталія: Саша, заспокойте маму. Вона хвилюється за Вас. Ви ж не одружуєтесь уже завтра з дівчиною? Якщо ні, тоді так мамі й кажіть. Зустрічатись - означає отримувати досвід спілкування з дівчатами та практика будувати стосунки. Запитайте маму, чому вона проти дівчини? Що саме її хвилює? Можливо, Ви маєте відповіді на її питання. Але може бути і так, що, може, вартує подумати і про мамині перестороги. У неї більший життєвий досвід, отже, вона може передбачати те, що не видно Вам. Поважайте позицію мами і чітко розумійне, для чого Вам цей стосунок - тоді Ви впораєтесь із цим протистоянням.

Наталія: Ніна, розумію Ваші хвилювання. Але діти мають погодитись із тим, яке особисте життя у батьків. Мама сама вирішує, що їй робити. Ви уже доросла. Скоро матимете власне особисте життя, а, може, вже таке є. Невже Вам буде легше, якщо мама почуватиметься непотрібною і нещасною? А от уже моральні аспекти цього стосунку Ви можете сприймати по різному. Отже, до мами можна відчувати любов за її турботу і, в той же час, відчувати незгоду, злість, сум через своє бачення морального боку питання. Засуджувати навряд чи хтось із нас має таке право. Ми усі люди і усі маємо вади та робимо помилки з точки зору соціуму, правил моралі... Попробуйте поважати особисте життя матері, її вибори.

Наталія: Олександра, він Ваш хлопець. Тому спитайте себе, навіщо Ви разом? Для чого Вам хлопець, перед яким Ви постійно маєте виправдовуватись? Ситуація дуже проста - Ви нічого не винні і не повинні йому, а він Вам. Ви, при бажанні, можете або залишитись ще, або піти.

Наталія: Маша, Ви мали б сказати про це його рідним. І при цьому, звісно, насильство терпіти немає сенсу. Отже, спробуйте пошукати підтримки у родичів, друзів і дійте. Ви не є відповідальні за дії чоловіка. Ви відповідальні за себе і за дитину. Якщо він щось вирішить про себе - це його вибір. Скажіть собі і йому, що будете поважати любий його вибір. Оскільки у Вас дитина, справа йтиме через суд. Це процес. Отже, підтримка близьких точно знадобиться. Чоловік, який погрозами і маніпуляціями, страхом утримує жінку в стосунку - не має перспективи створити щасливу родину.

Наталія: Христина, віра, довіра або є, або її немає. Тож, тільки Вам самій під силу відновити її. Хоча, за вказаних обставин буде важко це зробити. Так, як Ви його повертали раніше - так попробуйте і цього разу. Якщо Вам дійсно дорогий цей чоловік, спробуйте зрозуміти і його. Він же не річ якась - сьогодні будь тут, завтра - зникни... Отже, будьте готові і до того, що він Вам може відмовити. Спробуйте з повагою прийняти будь-яке рішення Вашого чоловіка.

Наталія: Оксана, усі ці роки Ви знаходили підтримку. Спробуйте, найперше, піти перевіреним шляхом - зверніться до лікаря і до тих же ресурсів, завдяки яким Ви жили усі ці роки. Вам потрібна робота із психологом. Пошукайте такого по місцю проживання. Якщо Вам підходить, дзвоніть за номером на сторінці.

Наталія: Олеся, зверніться до психолога на очну консультацію. Можете дзвонити за номером на сторінці, якщо Вам підходить. Звісно, Ви маєте право бути щасливою. Звісно, маєте право на усе те, про що пишете. Якщо маєте рішення піти від чоловіка - хіба хтось може Вам заборонити? Ви ж не чиясь власність чи рабиня... Бо із Ваших слів так виглядає - володар має добровільно відпустити... Якщо станете в позицію людини, яка належить виключно собі, зможете знайти слова для себе і для чоловіка, щоб вирішити це питання. Очна консультація потрібна для того, щоб вияснити інші моменти, можливо, це втома... Тоді слід пошукати Ваші ресурси.

Наталія: Катя, Ви тепер повнолітня і можете самостійно вирішувати власну долю. Але життєвого досвіду Вам бракує. Тож, досвід і поради батьків вартують уваги. В любому разі, про такі важливі рішення, як створення сім"ї батьки заслуговують знати. Зазвичай, молоді люди говорять відверто родичам про власні наміри. Батьки ж не вороги Вам, спробують зрозуміти. Головне, щоб Ви були впевнені у своєму рішенні.

Наталія: Дарина, навряд чи можна щось "спортити", якщо хлопець дійсно прагне повернення стосунків з Вами. Так виглядає, що вартує подумати, навіщо Вам потрібні стосунки, які приносять страждання? Відносини мають радувати. Подумайте, чи можливо два рази прожити щось одне? Ви змінюєтесь, він змінюється... Тому займіться своїм життям. Заживіть цікаво і змістовно! Така людина завжди цікава іншим. Маючи своє життя, легше переживається момент розставання з кимось. Хлопець тільки частина Вашого світу, але точно не весь світ. Тож, подумайте про те, що Вам цікаво, куди б хотіли піти чи поїхати - і вперед! Змусити когось бути поряд - накільки це реально?...

Тетяна: Доброго вечора! Мені 22.Отже, ситуація:розійшлась я з хлопцем, з яким зустрічались три роки....коли востаннє бачились, останні його слова були:"Ти б сильно плакала якби женився?"...це мене просто ранило до глибини серця і я не знала що відповісти, єдине, що в той момент було для мене важливим так це зрозуміти його і відпустити....та він не сказав, що залишає і за два дня він вже з іншою, а ще через три місяці вже були заручини, а через деякий період і саме весілля, яке принесло чимало сліз та страждань...до чого я веду і ви задаєтесь питанням, в чому ж проблема? Так от:до розписки його ми попри все підтримували спілкування, а перед роспискою ми все припинили....згодом весілля, та ще й тут в селі....це був найболючіший момент....вже рік минув від часу як все це сталось, але все таки ми підтримуєм телефонний дзвінок...в нього є дружина, дитина, але нас тримає якийсь внутрішній зв'язок......воно не пускає мене...я не знаю як правильно вчинити.Справа в тому, що коли ми говорим:я стараюсь підтримати його, відчувається те, що він не щасливий....я хочу почати чисту сторінку життєву та не можу відпустити все таки його, навіть попри ту біль яку заставив пережити.....з точки зору священства як мені правильно вчинити, щоб не було гірше.. є якийсь зв'язок який неможливо розірвати.....ця ситуація запутує більше й біль...я жити з цим так важко........
Наталія: Тетяна, у Вас питання до священника, що з цим усім робити? Тож, зверніться до духовного отця і задайте питання, які Вас хвилюють. Щодо Вашого емоційного стану, необхідно звернутись і до психолога і до лікаря-психотерапевта по ліки. Психолог в реальному консультуванні допоміг би нарешті пережити розрив стосунків. Вам важко впоратись самій. Часу вже минуло достатньо і, по ідеї, Ви б уже мали поволі чутися інакше. На сторінці є номер телефону, отже, можете дзвонити, якщо Вам підходить.

Наталія: Юлія, змінювати можемо тільки самих себе. Ні я, ні Ви не маєм такої сили, здатної змінити когось. Якщо Ваш чоловік зацікавлений мати родину - має прийняти рішення на користь сім"ї, а не випивки. Ви можете говорити про це з ним, запропонувати йому підтримку і лікування. Ви можете звернутись до психолога на реальну, "живу" консультацію, щоб фахівець допомогла Вам зорієнтуватися у такій життєвій ситуації. За номером на сторінці можете записатись до мене, якщо Вам підходить.

Оля: Доброго дня! Ми з хлопцем були разом більше семи років. Мені 22. ми дуже любим одне одного.На даний момент він вже 3 рік перебуває закордом, час від часу приїжджає. Цього літа ми поспорити трішки і вирішили припинити наші стосунки. З того часу вже пройшло пів року і не пройшло жодного дня, щоб я про нього не думала. Декілька раз за цей час він хотів відновити стосунки, але чомусь ці розмови заходили в тупік. Кілька днів назад в нас знову почалася розмова шоб бути разом, але як виявилося за 2 тижні до цього він переспав з іншою і як він говорить зрозумів що нізким окрім мене не зможе бути. А я в свою чергу дуже хочу бути з ним…і я незнаю як поступити з однієї сторони ми не зустрічалися як він це зробив, але з іншої все рівно неприємно …зараз ми просто спілкуємося.. Будь ласка порадьте чи варто давати шанс, я цього дуже хочу, але як правильно незнаю. Як мені далі поступити?дякую.
Наталія: Оля, протяом семи років ви обоє подорослішали і змінилися. Можлииво, вартує подумати, чого Ви насправді хочете від себе, від партнера, від життя? Поміркуйте, чи маєте спільні погляди на життя і на почуття. Не поспішайте. Будь-яке Ваше рішення має право бути.

Наталія: Якщо Вас люблять тільки цнотливу, то чи бачать, яка Ви особистість, яка людина? Коли люблять, то за щось - за ставлення до себе, за усмішку і взаєморозуміння, взаємопідтримку і ще якісь вміння, риси та якості. Але коли йому потрібна тільки цнотлива - то хай собі таку і шукає. Навряд чи вартує витрачати зусилля, енергію на стосунок, в якому вас не бачать цілісно. Цю енергію Ви б могли спрямувати на власний розвиток і турботу про себе.

Наталія: Оксана, так буває, коли люди на етапі побачень вирішують, що мають спільне, багато спільного - погляди, життєві ситуації в минулому, відчуття, якіі насправді представляють собою емоційні дефіцити. Тобто, те, що не отримали в батьківській сім"ї очікують отримати від партнера. І поки нема спільного побуту, відповідальності виникає ілюзія любові і взаєморозуміння. Так буває і коли пара одружується, переживаючи пристрасть і закоханість. Коли хвиля взаємного захоплення минає, а побут цьому дуже сприяє, стається розчарування, як от у Вас - поряд не той мужчина... Тому можна поступати по різному. Залишитись і будувати стосунок з тим реальним чоловіком, який є, збагнути, а за що його можна любити чи поважати? Інший шлях - піти... Вирішувати, що робити, звісно, Вам.

Валентина: Добоий вечір. Мені 19. Я познайомилася з хлопцем (Ярик)в інтернеті через соц сеть приблизно 2 роки назад. Через деякий час ми зустрілися, почали зустрічатися, але мама про це не знала. Я не хотіла їй про це розповідати бо на той час у мене був інший хлопець.(Ваня). Між Яриком і мною велика відстань і я думала що з цих відносин нічого не вийде. Але потім він приїхав до Києва( я тут навчаюся) і ми поїхали до нього додому в Черкаси де я познайомилася з його сім єю,і мама про це знову не знає. Тепер він запрошує на свята до себе в Черкаси. Я не знаю як зробити так щоб мама відпустила мене до нього на декілька днів. (Коли я намагалася відпроситися то вона категорично проти і каже що дівчина повинна мати гордість і до хлопця додому не повинна йти першою. Хоча теж проти того щоб він приїхав до мене в гості) Не знаю що робити тому що не хочу з мамою соритись( хоча на цьому ми вже декілька разів спорили) і з Яриком теж не хочу соритись і дуже хочу поїхати до нього. І у мене були думки щоб без її дозволу поїхати до нього, але після цього мама буде дуже зла.. І домовитися з нею неможливо ((( дайте будь-ласка пораду....
Наталія: Валентина, нажаль, моя відпустка не дала змоги відповісти Вам вчасно. Думаю, Ви вирішили так чи інакше питання - їхати, чи ні, з дозволом мами, чи без... Маєте знати, що мама вчить Вас з позицій власного досвіду. Вона намагається вберегти Вас від травми. Їхати до незнайомих людей кудись може виявитись небезпечно. Добре, якщо вони будуть привітними і позитивними людьми. Тому мамине правило опирається на здоровий глузд. Пробуйте прислухатись до її настанов.

Наталія: Васька, довіра або є, або її нема. Відновити її дуже важко. Тому Ваша задача - вивчити цей життєвий урок і берегти довіру інших людей, цінувати її у подальшому. Ви ще юний і помилятись - це природньо. А якщо усвідомлюєте помилки і спробуєте уникати таких надалі - все у Вас буде добре.

Наталія: Андріана, можливо, Ви перевтомлені та виснажені таким щільним графіком. Ваш стан може бути спричинений депресією. Тому невідкладно зверніться до лікаря-психотерапевта або психолога, описавши їм самопочуття. думаю, Вам слід повідомити батьків про самопочуття. Попереду ще 2 семестр та ЗНО. В такому стані це дасться важко. Отже, найперше - консультація лікаря або психолога, який працює з депресією. Якщо Ви із мого регіону - хай батьки зателефонують мені, допоможу контактами і консультацією.

Наталія: Володимир, якщо почуттів немає, може, не вартує дурити дівчину? Краще знати правду, аніж жити ілюзією. Ви взаємодієте з різних реальностей: ви - з позиції "жалію", вона - "люблю". Спробуйте набратись сміливості й сказати, як є. Ви нічого їй не винні і не повинні. Дівчата схильні закохуватись. Але вірте своїй партнерці в тому, що вона переживе розрив. Це її почуття - вона може любити Вас, Ви не можете їй цього заборонити. Але це не зобов"язує Вас зустрічатись з нею чи будувати стосунки.

Вікторія: Доброго дня! У мене виникла така ситуація, мій хлопець мешкає у Великобританії, я тут в Україні.Востаннє ми бачились у серпні місяці.Цілий вересень ми спілкувались, все було гаразд.Коли настав жовтень, він перестав до мене дзвонити.Я зрозуміла, що щось не так.Вирішила йому подзвонити, він відповів.Ми поговорили, я запитала чому він не дзвонить, він сказав, що зайнятий, багато навчання, і часу дзвонити у нього не було.Але основне те, що він захотів зберегти стосунки і не хоче мене втрачати.Потім я йому дзвонила, він був у мережі, але не підійняв, і до сьогоднішнього дня не дається про себе знати, хоча у мережу заходить кожного дня.Його слова були щирі, і я йому вірю.Але я занадто ревнива, і казала йому багато про інших дівчат, і це можливо його дратувало.Факту розривів стосунків немає, він все залишив на хорошій ноті.Порадьте будь-ласка, що робити у моїй ситуації, і як заспокоїти себе.Буду вдячна за допомогу!
Наталія: Вікторія, Вам потрібна очна консультація психолога. Ревнощі отруюють життя. Це бажання контролювати світ іншої людини. Це можливо? Навіть, якщо б хлопець був тут? Заживіть власним життям. Думаю, є родина, друзі, навчання, захоплення, плани і мрії. Ось цьому всьому і приділяйте свою увагу. А хлопець є тільки невеликою часткою Вашого світу. Ви ж претендуєте зробити його сенсом свого життя і хочете, щоб він вчинив так само по відношенню до Вас. Іншим людям цікаві ті, які мають власний світ... Займіться своїми справами, приділяйте час собі - з ревощами попустить... Про консультацію психолога поміркуйте.

Наталія: Віка, Ви сама відповіли на своє питання. Пишете, що цікаво з ним проводити час... От і проводьте собі час цікаво! Почуття - це вже інше. Вони або є, або їх немає. А так виглядає, що для Вас проводити час цікаво і любов мають обов"язково співпадати... Вам цікаво з цим хлопцем, отже, проводите час разом. І все. Будувати стосунок чи виходити заміж Вас ніхто не примушує.

Ігор: Добрий день у мене така проблема мені 16 років і я закохався в дівчину з іншої школи. Спочатку все йшло добре зоровий контакт був чудовий. При прямому контакті вона дивиться на мене але як тільки помічаэ мій погляд сразу відвертаэться і щоки красніють(не сильно но э). Через деякий час я почав за нею слідкувать і їй це подобалося. Один раз навіть намагався з її подругою забалакать про Анню(так її звуть) але в мене відпав язик я нічого не міг сказать. Потім я заявився в гімназію з бажанням познайомитись я чекав хвилин 12(рядом йшла її подруга і розказувала по телефону виходь та боронилася що не хоче і вона погано одягнута )і вирішив піти і на виході з плаца я побачив як вона вишла серце кров'ю обливалося. Через деякий час я вів свою бабусю і побачив Аніну найкращу подругу яка говорила з моэю однокласницею при цьому обзиваючи мене і мою бабусю й сказавши що ніякого шансу у мене немаэ. Я пішов в глубоку дипресію а потім собразив щось тут не чисто. І в п'ятницю я побачив Аню і найкращу подругу яка казала не дивись на нього він бабнік(кобель) а Аня мене обороняла казала що я їй подобаюсь і що ми будем разом. Після цього я вирішив попробувать заполучить її через друга но мене отшила сказавши своїм подругам він мені подобаэться но він тряпка через друга все рішаэ. Я написав сам розмова склалася ніяк з нею було нудно спілкуватись на особисті питаня вона мене ігнорувала. Коли я признався то настав полний... Про це знали всі і мене висміювали а Аня сказала своїм подругам що він мені не треба. Допоможіть що робить? Мені здаэться її подруги меене обрехали і мої однокласниці. Що мені робить?
Наталія: Ігор, дуже часто в підліткових відносинах виникають невідповідності. Можливо, вартує створювати власне життя так, щоб іншим хотілося бути поряд з Вами. Якщо будете цікавий собі - станете цікаві й іншим. Щоб розібратися із почуттями, зверніться до психолога по місцю навчання.

Наталія: Вікторія, можливо питання в довірі чи у страху втратити хлопця. Якщо Ви будете будувати власне життя, де хлопець стане тільки його частиною, тоді Вам не буде страшно втратити його. Ви зможете бути з кимось, і вмітимете бути без когось. Спробуйте звернутись до психолога на очну консультацію. При потребі, дзвоніть за номером на сторінці.

Анна: доброго вечора ! маю важку ситуацію з якою самостійно неможу впоратись. мені 18. Все почалось 3 роки тому,я почала зустрічатись з хлопцем ,спочатку ставилась до нього не дуже серйозно,але прозустрічавшись пів року -зрозуміла що люблю дуже сильно ,а він зрозумівши це почав навпаки дуже погано відноситись,образи і таке всяке ,я плакала через день. Він завжди погрожував розходженням, а я завжди благала ще раз спробувати . все-таки ми розійшлись ,але через 3 місяці знову зійшлись ,все повторювалось так само,спочатку все добре - а потім мої сльози. я все це терпіла бо любила(і люблю) і на початку літа ми розійшлись знову. в мене був хлопець за цей час ,але я розумію що незким неможу зустрічатись крім нього (все не те) і просто розповіла йому все і розійшлися. я поступила у інше місто щоб його небачити,але всеодно коли приїжаю додому то іноді зустрічаю плюс у нас спільні знайомі І ось приблизно два тижні тому я побачила його з дівчиною, у мене всередині все перевернулось. тиждень тому я нестрималась і зателефонувала йому говорили всю ніч .на запитання чи має дівчину і чи я можливо їм заважаю відповів - "ні і ти не заважаєш".говорили про те як жили цей час , на кінець розмовит даже поцілував у трубку,але після того неразу не згадав., подруга сказала що знову на вихідних був з дівчиною. Я в розпачі,,добре розумію що залежна від нього,і без нього неможу ,впоратись з цим теж неможу.і все це триває дуже довго. незнаю що робити далі .Забути неможу. вже провірено декілька разів. (коли розходились дуже страждала,були думки про суїцид) відчуваю себе якимось підлітком який страждає через нероздільне кохання. З сумом розумію що все так і є. що порадите?
Наталія: Анна, зверніться, будь ласка, до психолога по місцю проживання. Вам потрібна очна консультація і не одна. Так виглядає, що чомусь Ви собі вирішили, наче не можете без нього жити. Але реальність вказує на інше - можете. Бо весь цей час він не з Вами, ніяк про Вас не турбується і ніяким чином себе не проявляє. А Ви є! Запитайте себе, за що Ви його любите? Відповідь - просто так - не підходить. Ви ж йому не мама, щоб любити просто так... Невже Ви його любите за те, що він ігнорує Вас, зневажає, змушує страждати? Для чого Вам такі стосунки? Можливо, б Ви спробували любити і поважати себе більше, ніж його? Може, спробували б зажити своїм життям: навчання, друзі, батьки, розваги, інтереси... І тоді Ви станете цікаві й іншим людям. Тоді такі стосунки стануть не цікаві. Ви захочете бутти тільки з тим, кому потрібні й Ви. Поміркуйте про все це. І підіть до психолога. Я можу запропонувати Вам скайп, якщо Ви не з мого міста. Дзвоніть за номером на сторінці.

Наталія: Вероніка, це ситуація, яка зміниться з часом. Матимете наслідки своїх розмов - будете обачніші. А, якщо ні - значить погано вдається вивчати свої життєві уроки.

Наталія: Ангеліна, зверніться по місцю проживання у наркодиспансер чи до психіатра по місцю проживання і Вас спрямують, куди потрібно. А ще питайте, чи є в Вашій області програма "Анонімних алкоголіків". Якщо схочете, можете поїхати до Львова у психо-неврологічний диспансер на вул. Кульпарківській. Там Вас обстежать і направлять на лікування та психотерапію.

Наталія: Оля, стосунки мають приносити радість. Але наше життя наповнене різними переживаннями у різні його періоди. Тому буває так, що стосунки приносять і важкі та складні почуття... Якщо Вам так кепсько живеться - беріть відповідальність за себе в свої руки і змінюйте щось. Так виходить, що слухаючи інших, загубили власні бажання і цілі. Спробуйте збагнути, що тільки Ви відповідальні за своє життя і за дитину. Ви потрібні своїй дитині і маєте бути потрібною самій собі. Тільки тоді будете потрібна й цікава іншим людям. Дорослішайте в цьому сенсі.

Світлана: Доброго вечора. Мені дуже потрібна допомога, підтримка... Я живу з хлопцем майже три роки, характер у нього не подарок, і принциповий... Жили у моєї мами, їхні стосунки були ніякі, а я получала, бо за двох заступалася...Ми сварилися, мирилися, ображали одне одного, але в результаті все добре було.., і слова любові говорив...А зараз все дуже погано: почалося таке біля двох місяців тому, перестав обіймати, цілувати, або байдужий, або сваримося, тому , що я постійно намагаюся щось вияснити: чого так, коли недавно було все добре, в чому причина, і що він не такий... Зразу нічого не говорив, але одного разу прийшов на підпитку, навіть, добре п'яний, і сказав , що не любить, і думає про іншу... Казав , що один -два рази в рік можуть спілкуватися... Коли я це почула, ''випала'', і часто його цим зачіпаю, розпитую... Я відчувала , що щось не договорює, бреше, так як казав, що давно говорив...з нею... На днях, він пішов до знайомого вечором, так як попросили щось допомогти. Його довго не було і я вийшла на двір, і якраз він надійшов , говорив з кимось по телефону, мене не замітив, а я вирішила підслухати, ще він був п'яний. Те , що я почула мене морально вбило... Його слова: я з нею говорив, я їй казав так; так що може скоро піде, розійдемося, а про тебе я нічого говорив... Далі не дослуховувала, штовхнула його і побігла речі збирати, він за мною... В мене істерика була, словами не передати. Він казав , що я не розумію, і не зрозумію, не пускав, закрив двері, я почекала до ранку... Зранку сказав, що не хоче щоб я ішла, бо йому буде важко і мені, що він привик, що у нього зараз невизначеність, треба почекати, розібратися... А я не можу, в мене все всередині розривається, та й поговорити не маю з ким, а він , як виявилося про все говорив з тією іншою... Я йому завжди вірила, довіряла, а тепер - розбита, і ні про що більше не можу думати... Є ще багато нюансів, але то дуже довго...Що робити, як краще, як пережити?
Наталія: Світлана, довіряйте власним бажанням. утримайтесь від вчинків, які би були добрі комусь. Робіть так, щоб було добре Вам. І подумайте, чи вартує починати життя з отакої історії?.. Якщо маєте можливість, зверніться до психолога по консультацію "вживу". Поки що Ви йдете на поводу й піддаєтесь вмовлянням. Стосунки мають радувати, а не викликати страждання. За ціле життя люди зазнають різного, але ж починати із страждання вкрай необачно. Якщо Ви маєте до себе любов, то з любові до себе пошкодуйте саму себе, любіть себе і тоді приймете вірне рішення.

Наталія: Ольга, спробуйте заспокоїтись і не робити поспішних висновків. Ви переживаєте кризу стосунків. Таке буває. Принижувати себе недозволяйте. Давайте знати чоловіку, що Вам таке поводження не є приємне. А сни - це тільки сни, в яких відпочиває психіка. Ваша психіка шукає заспокоєння у фантазії про іншого. Якщо маєте можливість, краще звернутись по реальну консультацію психолога. Ви заплутались - це очевидно. Можлива онлайн-консультація. Запис за номером на сайті.

Наталія: Юлія, то завжди так було, чи так стало? Якщо стало, то відколи і що тоді трапилось? Запитань багато... Якщо так було завжди, тоді чомусь такого холодного емоційно чоловіка Ви собі обрали... Спробуйте зайнятись своїм життям, собою, будуйте своє - чоловік є тільки частиною Вашого життя. А виглядає так, наче на ньому світ зійшовся. Іншим завжди цікавий той, хто має власний світ, хто живе на повну. Дозвольте собі жити і радіти. Думаю, радість може викликати не тільки спілкування з чоловіком. При потребі, можлива онлайн-консультація. Запис по телефону на сайті.

Емілія: Доброго дня чи вечора пані Наталю! Мені 52р., три роки назад я зустріла чоловіка, в якого мабуть закохалась, відповідні почуття відчувала і його. Багато в чому з ним я напрацювала корисні для себе погляди на життя, стала фінансово грамотною і за цей період самостійно фінансово незалежною. Ми обоє маємо сімї, дорослих дітей і наш звязок не мав щось змінити кардинально в нашому житті. Між нами відстань 300 км, зрідка зустрічі, близькість, листи, дзвінки.Для мене це було джерелом енергії в усьому, - в сімї, на роботі, в улюбленому занятті, що давало додатковий дохід. Але з часом з його боку стосунки охолодились, зустрічі практично відсутні, листи і дзвінки для годиться. Мені важко це сприймати, хоча в душі я розумію, що інакше і не могло бути.. Якби не одне але - зникла енергія для всього -сім'ї, роботи, хоббі. Я ніби виснажена, безсила, втратила інтерес до життя. А в мене хороший чоловік, діти, є внучка, пристойна робота. Як зенергезувати своє життя?Дуже часто думаю про нього і розумію, що дозволяю собі принижуватись, терпіти певною мірою його егоїзм, меркантильність і самозакоханість, але відчуття , щоб його викинути з свого життя мене лякають. Допоможіть мені .
Наталія: Емілія, все має початок, розвиток і смерть... Стосунки також. Інколи залишається тільки погодитись із тим, як є... Енергія любові - завжди вільна енергія. І вона Ваша. Тому і розподіляєте її Ви сама. Отже, розпорядитись можете нею по різному: всю спрямувати на іншого - і так його любити, всю спрямувати на роботу - і стати трудоголічкою, на дітей - і стати гіперопікуючою... А можна перерозподіляти: трохи одним, трохи на щось інше, а головне - завжди спрямовувати на себе. Якщо Ви хоч трішки любите себе - спробуйте поставити крапку в тому, що стає минулим. Можливо, з цим чоловіком колись ще будуть стосунки, але це буде інший стосунок. А якщо нічого не буде - Ви точно житимете далі... Частину свого життя Ви прожили, не знаючи його, і жили, навіть непогано... Тож, зумієте й тепер. Переосмислюйте отриманий досвід. А Ваша астенія і бездячність пов"язані із переживанням втрати - така реактивна депресія. Дозвольте собі побути в цьому стані, сумуйте, спробуйте попрощатись в листі (лист не потрібно відсилати) чи подумки, зверніться до того, що зазвичай радує... Час - найкращий лікар. Ви можете прожити те, що Вам залишилось, страждаючи, або, навпаки, якомога якісніше і наповнено... При потребі можлива онлайн-консультація. Запис по телефону на сайті.

Наталія: Оксана, Вам потрібна консультація психолога "вживу". Поки що у мене більше запитань... У зв"язку з чим весь час Ваші рідні згадують батька? Чому Вас так обурює його ставлення до мами? Це її історія і їй обурюватись... Так виглядає, що Ви замість мами переживаєте її минулий досвід. Спробуйте спокійно сприймати ці нагадування, якщо, звісно, вони не ображають Вас. І хай мама сама переживає своє. А Ви зосередьтесь на власних завданнях - навчання, друзі, кохання, захоплення...

Наталія: Зоряна, часто в такому віці є платонічні почуття. Дівчинка має знати про контрацепцію, статеве життя та сексуальність - чоловічу та жіночу... Тож, приведіть її до хорошого психолога і фахового гінеколога на консуьтацію. Головне, фахівців виберіть компетентних і таких, які вмііють працювати з підлітками.

Наталія: Андрій, в чому Ваше питання? Бути чи ні з жінкою, у якої 2 дітей і багато спільного в поглядах на життя - вирішувати виключно Вам. Чи Ви питали про статеве життя - відсутність досвіду лякає? Уточніть, будь ласка, запитання. Взагалі, довіряйте своїм відчуттям.

Наталія: Олександр, так виглядає, що Вам приємно думати про цю дівчину замість того, щоб діяти. А чому Ви так вчинили, знати краще Вам. Хто хоче бачитись і зустрічатись - робить це.

Ирина: Добрый день, можно посоветоваться с вами, как поступить. Моему сыну 18 лет, он познакомился в интернете с девочкой, ей щас 17 лет, общаться они начали 4 года назад. Муж сыну помог поступить в институт и вроде бы всё хорошо, но тут он мне заевляет , что учиться не хочет и не будет, хочет в декабре 2015 поехать к своей девушке в Россию город Иркутск, мы живём в Украине, а идея появилась когда сын увидел у меня золотые часы, вот он мне предлагет ему помочь им встретиться продать их, тоесть помочь материально, меня эта идея поразила. Но мы начали с мужем настаивать, упрашивать что бы он закончил хоть бы сессию и потом перевёлся на заочно, одним словом просили не спешить с решением, подождать хоть до лета. Одним словом говорит, что на пары ходит, но оказываеться что нет, про роботу идти, молчит, ищет где бы взять деньги на поездку и уехать, отпускать боимся, знаете какая щас обстановка, что делать незнаю. Поговорить не поддаёться, говорит что мы его упрашиваем учиться и не ехать, а он ждёт другого, что посоветуете. Зарание спасибо.
Наталія: Ірина, батьки дорослих дітей можуть радити і сподіватись, що дитина почує, можуть хвилюватись і бути поряд, якщо сталася неприємність. Ситуація складна і Вам важко прийняти рішення. Насправді, Ваш син його вже прийняв. Він шукає кошти на виїзд. Тож, можливо, найкраще - відпустити і допомогти поїхати. Так Ви збережете його у своєму житті. Так збережете для нього відкритим батьківський дім. Він, у разі невдачі, зможе сюди повернутися. Запропонуйте дівчині приїхати сюди. Можливо, встановіть контакт з її батьками. Ясно одне - заборони навряд чи спрацюють. Він повнолітній і зробить, як собі схоче. Тож, будьте поряд, на звязку, в скайпі. так буде спокійніше і Вам. Можливо поїде-приїде. І так переживе кризу сепарації - відділення від батьків і здобуття самостійності. По місцю проживання знайдіть психолога для себе. Підтримки потребуєте саме Ви.

Наталія: Ірина, причин для такого самопочуття достатньо. Всі їх Ви називаєте. Жодна стресова подія не минає безслідно. Розлучення - серйозна стресова подія, крім того. три роботи явно не додають сил і мала дитина до цього всього. Тому подумайте про власні ресурси - візьміть собі час для відновлення. Може, одну роботу кинути? Якщо Ви остаточно замучите себе - не працюватимете взагалі. І що тоді робитиме дитина? Тому менше працюйте і спробуйте відпочивати хоч трохи. Зверніться по медикаменти до лікаря психотерапевта. Підіть до психолога на психотерапію депресії, яка може мати місце. Тож, не оскудіє рука дающого. Дающого собі... Нема у себе, нема чим і поділитись із близькими. Будете емоційно стабільніша - зможете турбуватись про дитину, будувати майбутнє.

Наталія: Діана, якщо Вам хочеться показати, яка Ви розумна - це про самореалізацію. Для цього є місце навчання чи роботи. Тут Ви можете бути відмінницею і змагатись за кращість. Особистий стосунок із мужчиною потребує поряд не фахівця чи успішної учениці, а жінки. Має появитись жінка - гарна, чудова, ніжна, чарівна... Жінка - це та, з якою можуть бути статеві стосунки, яку беруть в дружини і яка народжує... Тож, проблема тільки в тому, щоб кожній ідентичності Ви знайшли своє місце. Фахівцеві і знаючій пані - у вузі чи на роботі. Жінка має появитись у спілкуванні за межами кабінету чи аудиторії. Ви допускаєте, що у розмові з Вами в Вас бачать дівчину, жінку, а не фахівця чи знатока? Поміркуйте про це.

Андрій: Доброго дня пані Наталія. Я дуже вам вдячний за вашу відповідь і пораду. Я добре розумію те, що ви мені радите, але мені важко заспокоїтися, мені необхідне спілкування, я хочу з нею обговорювати кожну дрібничку, кожне питання, те що мене турбує, чи просто поговорити про наші почуття, про те як досягти ліпшої атмосфери у наших стосунках. Сьогодні спробував спокійно без притензій, вимог, поговорити. Поїхав зранку прогулятися в парку, читав книгу в якій говорилося про спілкування в стосунку, спілкування є ключем до вдалого стосунку. Їхав додом, зірвав для неї квітів, приїхав обійняв, поцілував, подарував квіти, розказав їй як я її люблю, яка вона для мене дорога, потрібна, красива, єдина і неповторна. У відповідь звичайно я не почув нічого крім: "Що з тобою сьогодні сталося?" Потім спробував поговорити, на рахунок того, що мені не вистачає її уваги, тепла, ніжності, слово за слово і почалося, знову я від неї вимагаю, знову висуваю притензії, але ж я відразу перед розмовою попередив, що я нічого не хочу вимагати, ніяких притензій чи звинувачень, просто хочу спокійно поговорити, але нажаль так не вийшло, знову вона ображена, сьогодні навіть плакала, каже що дуже стомилася і не знає чи довго ще так витримає, я не розумію її, а вона мене не хоче розуміти і чути. Я в розбитий, я вже не знаю що мені робити, в мене опускаються руки. Я хочу вас запитатися чи можлива з вами он-лайн-консультація, тому що я живу в Португалії, не впевнений в тому що знайду спільну мову з тутешнім психологом, тому що бракує досвіду у знанні мови.
Наталія: Андрію, так виглядає, що потрібне консультування. Щось Вам не вдається комунікація, хоча виглядає все досить добре. Але є, як є, мабуть, щось треба вирішувати не з нею, а із собою, у себе. Тож, якщо Вас влаштує, можемо влаштувати скайп-консультації. Далі, дивіться свою електронку. Відповім туди про можливі варіанти.

Наталія: Інна, він нормальний батько і тому вибирає сина. Вам залишається поважати його вибір. скажіть йому про це. І живіть далі. Він мусить сам шукати шлях порозуміння із колишньою. Це не Ваша відповідальність. Підтримуйте хлопця, будьте поряд, наскільки це можливо. Але не спонукайте до рішень. Він сам має вирішувати те, що є його історією. Ваша відповідальність - погодитись або не погодитись із відведеною Вам роллю в цій історії.

Наталія: Анна, а коли Ви одружувалися, чи знали, які у нього вимоги до дружини? Чи Вас видали заміж у безсвідомому стані? З вами роблять те, що Ви дозволяєте і допускаєте. Чи проговорювали Ви із своїм чоловіком, як будете жити? Так виглядає, що вам вручили роль домогосподарки і Ви її на себе взяли. А тепер ще й думаєте, що от іще в цьому вдосконалюся - тоді точно вже догоджу. Але це інакше виглядає. Скільки б Ви не старались, догодити не вийде. Бо тут ідеться не про те, наскільки Ви добре подали обід, а про те, що дозволили себе перетворити на слугу і жертву. А ними і поводяться відповідно - вимагають і карають. Тож, насилля психологічне очевидне. Почніть відстоювати власні границі. До цього чоловіка у Вас було якесь життя - родина, робота чи навчання, друзі... Він - тільки частина Вашого світу, а тепер виглядає так, що чоловік став всім Вашим світом та сенсом життя. Вихід там, де вхід. Повернути собі свій світ, зайнятись власними справами, де чоловікові відведено тільки частина з нього. Звісно, буде незадоволення з його боку. Ви є вільною людиною і народились зробити щось хороше у цьому світі, бути щасливою, а не обслуговувати потреби чоловіка. Він одружився, щоб знущатися із жінки, яку, мабуть, мав би любити? Чи одружився, щоб мати безкоштовну домогосподарку? Чи може одружився, щоб жити поряд із коханою жінкою, турбуватись про неї та спільних діточок? Запитайте себе про це все і його. Поверніть собі себе і любіть себе хоч трішечки.

Єва: Доброї ночі!ми з хлопцем більше року. Але в нас часто сварки,вже рік сварки,на початку наших стосунків він завжди з друзями гуляв, там сиділи десь(вони всі холостяки). Я ревнувала, псіхувала. Він оспокоював перше, пле я чула як хлопці обсуждали,дивились на різних дівчат. І потім він почав мене посилати, ігнорити. Я дзвонила, він ігнорив. Але він набрав, вибачився, і я пробачала так завжди.але він далі посилав, хотя я лише з ним і спала, але він каже що я там дівчина легкої поведінки (коли злий). Я ніяк не можу побороти щоб піти від нього, починаю звички дурні, поступки. Він вот вже місяць не ображає, але я не можу до нього ставитися добре, бо опустився в моіх очах. І тепер він терпить мене. Але не так і довго, бо зараз каже шо я жахлива до нього і знов помало починає ображати. Я не можу наважитись піти, знаючи шо коли я збиваюсь з нього, він також. Мене це лякає, але кожен день біль через нього, плачу. Як перебороти себе ?
Наталія: Єва, любов передбачає радість, відчуття близькості. У Вашому випадку інші почуття створюють основу для стосунків - зневага, знецінення, приниження. Запитайте себе, чи поважаєте себе хоч трохи і чи любите себе? Ви хіба для того народились, щоб Вас принижували? Якщо не любите себе і не цінуєте, тоді інші також ставляться до Вас зневажливо. Любіть і поважайте себе. Навіщо бути поряд із мужчиною, який принижує час від часу? Так виглядає, що для Вас нормальне таке ставлення мужчини... Виглядає, що іншого варіанту Ви собі не уявляєте... Почність із поваги до самої себе і любові до свого світу. Тоді й стосунки будуть сповнені повагою.

Андрій: Доброго дня пані Наталія. Ніколи не думав, що мені прийдеться звернутися до психолога за допомогою, але в данний період життя мені надзвичайно потрібна ваша допомога, будь ласка допоможіть мені врятувати стосунки між мною і моєю коханою дівчиною. Розкажу коротко про нас. Ми познайомилися п'ять місяців тому, це найкраща дівчина яку я коли небудь зустрічав, я закохався. Перших два місяці все було прекрасно, поки нам не довелось побути на відстані один місяць через ввідїзд моєї дівчини закордон. Коли вона поїхала я залишився сам, без уваги, без турботи, без її тепла і т.д. мені цього дуже не вистачало. Ми з нею спілкувалися по скайпу майже кожного дня, але я почав шукати якісь причини для того щоб її в чомусь звинуватити, через це з'явилися конфлікти, вона почала в мені розчаровуватися, томущо все було безпідставно мною придумано в себе в уяві. Після приїзду було все добре два тижні, далі знову почали продовжувалися конфлікти, які створював саме я! Пізніше ми вирішили жити разом. На данний момент ми зняли квартиру, живемо разом вже три тижні. За ці три тижні було дуже багато конфліктів між нами, через побутові питання, і знову ж таки через мої притензії, постійні питання, спроби вияснити стосунки, або просто поговорити. Таке враження що я просто не моду жити спокійно. Ми не можемо знайти спілтної мови, я постійно у всьому винен, все через мене, всі проблеми створюю я! Вона до мене охолола, вже вагається в тому чи є взагалі якісь почуття до мене, вже шкодує що погодилася зо мною жити. Її дратує кожна дрібничка, щоб я не зробив. Вона не має до мене ніяких притензій, просить просто спокійно жити, не створювати конфліктів. Проблема конкретно в мені, я не знаю як з собою справитися. Я дуже хочу завоювати назад її прихильність, повернути її почуття до мене. Якщо це можливо вирішити і зробити, допоможіть будь ласка мені, я не зочу втратити цю людину! Зарання дуже дякую вам.
Наталія: Андрій, тут ідеться про системну роботу з психологом. Тож, зверніться по місцю проживання до фахівця. наврд чи можливо одним листом відкоригувати Ваше бачення стосунку та почуття, які виникають при цьому. Важливий момент той, що Ви самі усвідомлюєте власну конфліктність. Але чому то так є, це вже до індивідуальної терапії. Похвальним також є бажання змінитись. Поки поміркуйте про те, що відстань між закоханими інколи якраз не зміцнює стосунки. Навпаки, виникає багато агресії. Отже, Ви реагуєте саме так. Це відбувається тому, що тоді "легше" дистанціюватися і витримувати розлуку. Страх втратити її спонукає і до конфліктів, коли вона поряд. Спробуйте відчувати свою дорослу частину і відчуєте, що доросла людина може бути в тій реальності, яка є - з партнером або без. А також може витримувати себе у складних переживаннях страху втратити, любові, злості... Заспокойтесь і звертайтесь на консультації до фахівця. Налаштуйтесь на певну внутрішню роботу з психологом.

Олена: Доброї пори дня. Ми з чоловіком живемо разом 9 років, з них 6 років з моїми батьками, маємо 2 дітей. Усі ці 6 років чоловік постійно конфліктує з моїми батьками, особливо з батьком, зовсім не йде ні на які уступки, хоча зі сторони батька теж є таке зверхнє ставлення до мого чоловіка, мовляв, ти тут ніхто і звати тебе ніяк. Я знаходжуся я к між двох вогнів, не хочу і батьків ображати, бо знаю, що ми зараз залежні від них, оскільки жити окремо не маємо можливості, але з другої сторони і з чоловіком сваритися не хочу. На фоні цих конфліктів у мене розвивається депресія, я зриваюся на дітях, не знаю як вийти з даної ситуації, щоб всі були задоволені.А батьки користуються тим що ми залежні і користуються цим, мовляв туди не йди, те не роби, треба так робити як ми сказали, але ж ми вже не маленькі нам майже по 30 років. В мене також конфлікт з матір"ю, я лишній раз не хочу залишати з нею дітей, бо буду відчувати себе винною, що можливо цим я її обтяжую, навіть десь вийти увечері розвіятись теж не можу собі дозволити, вже скоро дах поїде від тої сірої і одноманітної буденності. Можливо Ви порадите, як бути в моїй ситуації?
Наталія: Олена, поки Ви будете намагатись вгодити усім - не вгодите нікому. Тому доцільно зважати на власні потреби і йти кудись, якщо Вам потрібно, залишати з мамою дітей... Так виглядає, що Ви вирішили, наче можете впливати на стосунки батька і чоловіка. Насправді - Ви впливаєте на свої стосунки з чоловіком, на свої стосунки з батьком, мамою... Але неможливо будувати стосунки між третіми особами. Якщо Ви собі у чомусь відмовляєте, ніхто не скаже Вам не робити цього. Всім буде зручно такий стан речей. Тому займіться своїм світом і припиняйте займатись стосунками між членами родини. Ви вже доросла жінка і самі маєте відчувати, як буде добре Вам. Тоді буде добре дітям і чоловіку. А у щасливих дорослих дітей - щасливі батьки

Наталія: Оксана, Ви чомусь обрали собі чоловіка, який має дітей від іншого шлюбу. Вам так чи інакше спілкуватись з ними. Ваш чоловік є для них батьком. Тож, обсудіть з чоловіком свої переживання про них. Вам неприємна їхня присутність? Ви боїтесь чогось? Що відбувається? Весілля Ваше, тому маєте право обговорювати присутність чи відсутність дітей як гостей. Вам має бути комфортно обом. Можливо, діти могли б бути на якійсь частині весілля?

Наталія: Марина, всім відомо, що з алкоголіком домовитись ні про що неможливо. Тому маєте сказати собі сама: для чого потрібно так ось жити? Ви маєте фантазію, що врятуєте його від нього самого?

Оля: Надіслано з планшету Samsung. Можете дати мені пораду я почала переписуватись з хлопцем який мені подобається і виявилось я йому теж подобаюсь. Потім ми зустрічались і в нас все було добре потім ми з ним часто сварились і ось 25 жовтня в нього було день народження і я йому подарувала те що він хотів. Потім все знову було нормально і я захворіла не пішла в школу а в школі були змагання з баскетболу і він грав в баскетбол. Я переписувалась зі своєю подружкою Ангеліною і вона сказала що він добряче відхопив від старших хлопців які грали з ним в баскетболл його вдарили і я спитала брата Ангеліни що з ним? А він сказав що Артьом (мій хлопець) передає мені щоб я від нього відчепилась і його ніхто не бив. І тут ми знову посварились. Сьогодні зранку ми помирилися але я взнала від його однокласниці що він сказав що ще пограється трішки зі мною а потім мене кине і через ці слова я дуже засмутилася. Що мені можна зробити що б він мене не кинув тому що я його дуже сильно люблю. Підкажіть будьласочка що мені можна зробити?
Наталія: Оля, якщо у школі, де Ви навчаєтесь є психолог, зверніться до фахівця. Тут можу відповісти, що навряд чи можливо когось змусити любити іншого чи зустрічатись із кимось. Партнерство - це умовний стосунок. Якщо обоє виявляють добру волю бути разом - вони разом. Як тільки хтось із них не згоден на це - нема на то ради. Потрібно бути достатньо дорослим, щоб витримати реальність стосунку. І для чого Вам хлопець, який тільки бавиться? І для чого Ви погоджуєтесь на таку роль? Задайте собі ці питання.

Наталія: Марія, провинились, маєте відбути покарання. А далі - миритись із батьками і міркувати про власну позицію Можливо, батьки праві...

Наталія: Юля, Ваші сльози - це сльози розставання... Чи то з дівоцтвом, чи то з хлопцем... Маму можна запитати, чому вона вважає, що з ним буде добре життя ? Можливо, мамині аргументи переконають Вас в маминій правоті, або навпаки - хибності уявлення про хлопця. Взагалі, пробуйте довіряти собі і власним відчуттям та почуттям.

Наталія: Тетяна, Ваша присутність поряд і те, що слухаєте його - це вже і є підтримкою. Тільки уникайте слів "усе буде добре". Ця фраза викликає відчуття, що розуміння відсутнє -"Мене не розуміють". Краще відображати почуття - ти злий, ти втомлений, тобі боляче... Це і є підтримка.

Ірина : я зустрічалася з хлопцем 3 роки , ми розійшлися, але час від часу зустрічалися , відроджувалися почуття ,але знову щось не так. напевно гордість, тому що ніхто після таких зустрічей на яких була і романтика і секс. не дзвонив першим. і ось пройшовши майже рік ми знову почали спілкуватися,при першій зустрічі не зготувавши вечері ми перейшли у спальню. і так тривало 3 місяці, поки я не захотіла якоїсь назви цим стосункам,бо наші друзі навіть і не здогадувалися про нас. Його сова були такими " Справа не в тобі , просто я не хочу починати знову стосунки, адже це серйозно, а я не хочу зараз їх. У мене є плани які я хочу втілити " мені було дуже боляче ,адже кажучи такі слова він тримав мене за руку та обнімав. я казала йому що тоді я тебе забуду , а він казав " не треба " . Підскажіть будь ласка чи варто чекати цю людину,надіятися на відновлення стосунків ,адже я зною що почуття в нього до мене ще є . І ще одне , я хочу повернути його речі через почту , хочу написати записку,але не знаю що. Підскажіть які слова можуть заставити його задуматися про те що ми не разом ! Буде вам дуже вдячна !!
Наталія: Ірина, стосунків, крім сексу немає. У Вашій голові й у душі - хаос. Вас використовують, а Ви це називаєте любовю. Можете продовжувати себе дурити. Виглядає дуже романтично... Все, про що пишете, Ви самі собі придумали - гордість, чекання, почуття... А мужчина добре влаштувався - кудись зникає, а потім приїздить і спить з вами, не обіцяючи нічого взамін. Якщо маєте почуття любові до себе - подумайте, навіщо Вам цей чоловік? Можна, звісно, жит ілюзією стосунків, але, чи вартує?

Марина: Доброго дня.Дайте будь ласка пораду.Живу з чоловiком рiк,одруженi пiв року,менi23 а вiн трохи старший.До весiлля жили разом,одружуватись поспiшав вiн,я погндилась,але стосунки в нас не були завжди легкими,вiн дозволяв собi випивати,тратити грошi на своi забаганки,все було на менi.Але коли вiн не випивав все було добре.Батьки його наполягали на одруженнi,я теж хотiла цього,але все це було якось швидко.Зараз ми живемо з моiми батьками,i виникла така проблема,що вiн i тут дозволяэ собi випивати. Почались скандали,батьки такого не приймають.вiн випивший мене обзиваэ,кричить,бере грошi кудись i нiчого не каже.сталось так що пiсля скандалу вiн поiхав до своiх батькiв,там сидiв,потiм просився назад i приiхав.Паралельно з тим я зверталась до його батькiв щоб поговорили з ним,приiхали i допомогли вирiшити ситуацiю-нп це вони вiдповiдають що на роботi, часу нема,розбирайтесь самi,вiн тут нам не треба такий,не нервуй своiми дзвiнками....Я махнула рукою-пiдтримки вiд них нiякоi!Я не знаю що робити,я люблю його,вiн каже що любить,але я бачу потяг до алкоголю в нього,вiн як не випиваэ то нормальний,а як випэ то говорить дурне на мене,матюкаэ,на батькiв моiх наговарюэ що це вони виннi що ми сваримось,але ж як ми жили самi то було те ж саме!я не сожу на нього покластись,вiн дiтей хоче-а я нi-бо вiн не надiйний!обiцяв пiсля останнього випадку що взагалi не буде пити! Я його прийняла i батьки до нього добре ставляться,але це знову повторилося i знову вiн пяний прийшов i обзиваэ.Я не знаю що робити,це якечь замкнуте коло, я боюсь що вiн залежний,бо його перiодично тягне до випивки.Такого життя я не хочу.Робить те ж i потiм каэться.Порадьте,я у вiдчаi.Таке враження що вiн мною користуэться.
Наталія: Марина, Ваше питання вирішується просто. Перестаньте себе дурити і визнайте, що Ваш чоловік алкоголік. Його поведінка типова для алкоголіка. Тому з ним домовитись ні про що не вийде. Єдиний шлях - добровільне лікування від алкоголю. І якщо Він погодиться, маєте знати, що після цього ще роки два-три утримайтесь від вагітності. Бувають рецидиви. Адже бувших алкоголіків не буває. Тоді вже буде питання стояти інакше - навіщо Вам це все потрібно? Задайте собі тепер це питання. Навіщо Вам рятувати від залежності цього чоловіка? Ви його любите більше, ніж себе? У нього є родина, а у Вас є Ви сама... Отже, домовлятись марно. Необхідне лікування і медикаментозне і психологічна програма Анонімних алкоголіків. Попитайтесь у лікарні по місцю проживання, де у вас така є... А взагалі, подумайте, для чого Вам чоловік-алкоголік?

Наталія: Мария, щоб змінити щось, Вам потрібні очні консультації. Можу запропонувати Вам консультації по скайпу. Для чого Вам хлопець, який так Вас знецінює? Він відверто говорить Вам про те, що не має наміру будувати серйозні відносини. Ви любите страждати і волієте мати ілюзію стосунків, аніж пробувати з кимось іншим будувати реальні відносини. Так виглядає, що він Вам дуже потрібен, бо з ним неможливо нічого серйозного створити у відносинах і тоді Ви маєте геть мало відповідальності в стосунку. Це ж тоді він такий поганий і не хоче відносин! Подумайте, що таке особливе він Вам дає, що так залежить на ньому? Ви ж його не ціле життя знали і жили собі чудово. А тут раптом не можете! Подумайте про це... Думаю, Вам дуже хочеться отримати те, що собі придумали. Так, як дитина цукерку, яку мама відмовляється купити їй. І тоді дитина капризує і тупає ніжками... Спробуйте не переживати через те, чого у Вас немає, а радійте тому, що маєте. Маєте себе - таку гарну, чудову. розумну... Маєте родичів....

Наталія: Віка, аби щось змінити, зверніться по місцю проживання до психолога. З Вашого запиту мало що зрозуміло. Можу запропонувати Вам консультації по скайпу. Телефонуйте, якщо буде потреба в цьому.

Наталія: Лариса, зверніть увагу на себе. Ви багато працюєте, турбуєтесь про всіх, крім себе. А тоді звідки у Вас така думка, що хтось замість Вас дбатиме про Вас? Тільки коли почнете ставити свої потреби - матеріальні і нематеріальні на перший план, коли залишите чоловіку турбуватись про себе самого в тому, що йому під силу, тоді почуватиметесь краще, станете радісніша. Далі, важливо бачити життя навколо і цікавитись ним. Спробуйте зайнятися чимось потрібним Вам і цікавим Вам. Іншим цікава людина, яка живе цікавим життям. Як Вам самій не цікаве своє життя, чому воно має бути цікаве іншому? Поміркуйте про це все. В разі потреби - дзвоніть.

Наталія: Юлія, Вам потрібна жалість чи любов? Якщо любов, то він не любить Вас і каже про це відверто. Ваші ревнощі свідчать про те, що Ви не можете прийняти факту - стосунків нема. Є жалість і страждання обох. Він не є щасливий і Ви також... Може, переглянете своє ставлення до самої себе. Любіть себе і поважайте. Тоді зможете відпустити того, хто здатен тільки пожаліти Вас...

Наталія: Мирослава, Ви самі відповіли на своє питання. Не сприймає... Може, ви обоє просто виросли - в тому числі і зі стосунку? Якщо справжня Ви йому не цікава, що це за стосунки? Як Ви б їх назвали? Думаю, маєте прислухатись до себе - як Ви відчуваєте ставлення до Вас...

Наталія: Маріанна, скину на емейл контакт колеги.

Наталія: Оля, тут про зраду не йдеться. Йдеться про Ваші почуття - чи любите Ви того, котрий за кордоном? Так виглядає, що не любите. Ви йому нічим і ніяк не зобов'язані. Тому маєте право спілкуватись і закохуватись в кого завгодно. Ви не маєте виправдовувати чиїсь очікування. Дбайте в стосунках про себе.

Наталія: Жанна, якщо Ви у межах досяжності - задзвоніть мені. Можливий звязок по скайпу. така ситуація не вирішується листуванням. Або знайдіть психолога по місцю проживання. Тут можу написати, що за ситуацію у кожного з вас своя відповідальність. Ви відповідальні за те, що надто довіряли цьому чоловіку. В результаті - вагітність і самотність. Ви не можете вплинути на хлопця чи його маму. Ви можете сама вирішувати свої питання. Вагітність бажана від коханого мужчини - це плюс. Доведеться справлятись самотужки - мінус. Але, якщо Ви здатні керувати школою, значить і з цим впораєтесь. А вони - хай живуть з тим своїм рішенням...

Христина: Я зустрічаюсь з хлопцем 1.8 міс.Спочатку було все прекрасно прогулянки, квіти,кіно,театри.А за зараз все змінилось.Рідко гуляєм.Звинувачує що я багато працюю що у мене не вихідних тіки робота(хіба я винна що у мене такий графік).Відчуття таке що все змінилось що не любить мене,ніби як використовує чи як...не говорить що любить.Недавно у мене стався нещсний випадок я зламала ногу.Я вже два тижні в гіпсі а він тіки один раз прийшов провідати мене рідко дзвонить говорить що спеціально зламала ногу.Я сьогодні не витримала сказала.Ти взагалі про мене забув навіть провідувати незаходеш...почула таку відповідь що він немає часу.і взагалі хто ти мені така.ти що їсти нічого немаєш...Чесно я вже опустила руки і реально незнаю що мені роботи...Поможіть мені будь-ласка дайте пораду як далі бути.Люблю його як би він до мене неставився..
Наталія: Христина, так виглядає, що Ви не бажаєте бачити реальність. Хлопець вами не цікавиться. Може, спробуєте пережити це як втрату стосунку. В іншому разі, що Ви любите? Любите, коли Вас ображають, зневажають Вас, забувають? Якщо для Вас це про любов, тоді - страждайте, просіть повернутися, вмовляйте його... Та, якщо Ви поважаєте себе і хоч трохи любите себе - спробуйте вивчити цей урок. Вас покинули і подякуйте поламаній нозі, що через цю ситуацію Ви нарешті замислились, що діється?

Наталія: Ангеліна, спробуйте зажити цікаво - займайтесь чимось з натхненням і ентузіазмом. Цікаво буде Вам, інші також захотять бути поряд з цікавою людиною. Знайдіть собі хобі, станьте сама собі потрібна і станете потрібною іншим.

Наталія: Таня, Вам запропонували роль коханки і Ви погодились. Коханка - жінка, яка втішає, задовольняє емоційні і тілесні дефіцити, але не має жодних прав. Мужчина влаштувався добре - дружина і коханка - обидві люблять, дбають по своєму і все добре. Погано Вам. На коханках одружуються рідко. А оскільки він з Вами був і до одруження - так виглядає, що Ви його цікавите тільки як коханка. Поки Ви згодні нею бути - так може бути. Коли вирішите йти далі - підете. Вас використовують - Ваш час, увагу, тіло... Для чого Вам такий стосунок?

Марія: Доброго дня! Підкажіть будь ласка, щоб робити. Я вже більше як 4 роки зустрічаюсь з хлопцем, ми заручені і живемо разом, але якщо ми сваримось, то я відразу їду до батьків, так як будинок його і в той час, я просто не можу находитись з ним. У нього дуже важкий характер і погане виховання і він дуже принциповий. Ми робимо ремонт і в нас постійн напружена атмосфера, я йому допомагаю багато в чому і навіть важку чоловічу роботу з ним роблю. Мені не подобаєть, що він мене не жаліє і коли щось не виходить, то кричить на мене. Цього разу було саме так, вході роботи він накричав і обізвав мене не цензурними словами, я звісно йому відповіла тим самим, тому що не дам йому себе образити, але після цього він мене ще й штовхнув, не сильно, але мені це дуже нн сподобалось і образило, після цього він без проблем доробив всю роботу сам за 10 хв. А я зібралась і поїхала, пройшло дві неділі, спочатку мені було всерівно, я добре спала, і не думала про нього, хіба тільки, що він не достойний мене і я легко обійдусь без нього. Сьогодні я сумую і не розумію, чому він не дзвонить?!! Хочу поїхати до нас додому, але образа і моя гідність нн дають мені цього зробити. Я розумію, що все було на емоціях, але в нас так часто, я не хочу так жити все життя, але хочу жити з ним! Як вирішити все, як мені бути? Дякую!
Наталія: Марія, там, де є насилля, чи може йтись про любов і повагу? Кожна людина має право не бути битою. Тож, за що Ви любите його і за чим сумуєте? Ви тільки заручені і вже зазнаєте насилля. Після одруження все, що відбувається помножте на три. Ваше життя буде таким, як Ви собі бажаєте? Тоді йдіть до нього... В іншому разі, поміркуйте про реальність і зробіть висновки. Ремонт - добре випробування для пари. Стрес і спільна справа явно не об'єднує вас двох. Це означає, що в житті при стресових подіях Ви сама будете розбиратись зі своїми проблемами і не отримаєте ні підтримки, ні співпереживання. Ви цього хочете?

Наталія: Марина, а як Вам здається, він обманює? Бо стосунок базується на довірі. Я або довіряю, або не довіряю. Спробуйте відчути і довіряйте своїм відчуттям.

Наталія: Ольга, розрив стосунків - це боляче. І плакати та сумувати - нормально. А якщо Ви любили хлопця, то витримувати розрив ще складніше. Ви переживаєте так, наче хтось помер. Подібно. Тому поки що маєте і плакати і злитися, і відчувати покинутість. З часом переживання стануть іншими - буде відчуття ями, в яку втрапили. А вже потім ставатиме легше. Якщо порушення сну - звернуться до лікаря-психотерапевта по таблетки. При потребі, можливі онлайн консультації. Або пошукайте психолога по місцю проживання. Тоді вийдете з своїх важких почуттів швидше.

Наталія: Валентина, починати стосунки і життя зі страху, що він щось зробить вкрай нконструктивно. Хлопець маніпулює Вашими почуттями. Від таких стосунків слід тікати чим подалі. За своє життя хлопець сам відповідальний. Він сам вирішує, що робити і як йому жити. Тому Ви тут тільки об'єкт маніпуляцій. Так отримують владу над людиною. Потурбуйтесь про себе. Зробіть так, як добре Вам.

Маріанна: 20 днів тому у мене помер мій найближчий друг,він загинув в автокатастрофі. Йому було 22. Мені також 22. І ми з ним мали зустрічатись, принаймі домовились про це,що почнемо все спочатку. Він роками мене любив,був поряд і надіявся на взаємність.. Правда я встигла прийти до нього і сказати йому все,що він чекав почути від мене роками. За це я рада,що я встигла попросити прощення. Але я не можу з цим змиритись. У свої 22 я непотрібна хлопцям,ще навіть незаймана. Мені нікому допомогти,телефони мовчать. Лиш мама дзвонить з бабою,оскільки ми в різних містах. Часто виникають думки про самогубство і мій здоровий глузд ніби бореться з ними,бо це неправильно і страшно. У висновку виникає страх і паніка,я п*ю заспокійливі і намагаюсь відволіктись і так проходить.Це не кожен день,а періодами,наприклад раз в три дні. Що мені робити?
Наталія: Маріанна, в даний час Ви переживаєте втрату близької людини і чутися радісно точно не можете. Вам потрібен хтось для підтримки в цей часданий час. Якщо задзвоните мені чи напишете, де живете - я зможу порадити Вам когось із своїх колег-психологів. вас охопив відчай насамоті з усіма думками. Насправді Ви потрібні і мамі, і багатьом іншим людям. Просто, коли охоплюють почуття втрати, здається, настала в душі ніч. Але після самої темної ночі настає світанок. Побудьте в цій темряві емоцій. То тільки відчуття, що Ви самотня. Ми самотні, коли маємо витримувати важкі удари долі. Замість нас ніхто не може цю ношу нести. спробуйте проживати день за днем. Дбайте про свої найпростіші потреби. Йтиме час і Ви оговтаєтесь. Отже, якщо задзвоните мені чи напишете, скину контакт колеги. Можлива онлайн консультація у мене. Дзвоніть при потребі.

Наталія: Наталя, Ваша любов до іншого схожа на таку спробу втекти від реальності, яка є важкою. В той самий час, Ви дозволили собі щось заборонене, виправдовуючись пияцтвом чоловіка. А як би Ви почувалися, якби просто по чесному покинули його тому, що не хочете жити з алкоголіком? Правда, все тоді ясно і зрозуміло? А якою б була Ви жінкою, якби не пішли до того - іншого, а просто покинули пияку та побули сама зі своїми проблемами? У Вашому випадку любов виконує роль рятівного кола - інший чоловік має зробити Вас щасливою. Але чи можливо зробити щасливим когось? От себе Ви можете робити щасливою. Інші не мають впливу, як Ви себе чуєте - щасливо чи ні. Почуватись жінкою - так само залежить від Вас самої. Чоловік для Вас - це той, який підтверджує Вам, що Ви є і що Ви - жінка. Трохи подорослішайте і відчуйте свою жіночу силу, яка десь там мала б бути, незалежно від того, чи є поряд чоловік, чи немає такого. Не залежати від іншого - ось та залежність, від якої Вам добре б "вилікуватись". Щоб розібратись у собі потрібна психотерапія. Спробуйте записатись на консультацію і попрацювати з почуттями.

Наталія: Інеса, якщо хлопець каже, що любить і своїми діями щодо Вас підтверджує слова, тоді можна думати, що любить. Та тут має значення, що любов для Вас, а що - для нього? Бо це може бути різне. Для Вас - слова, а для нього час і подорожі з Вами... або секс і борщ. На сайті в рубриці проблеми стосунків і сексуальності Ви знайдете статті на цю тему - про чоловіків і жінок, почуття. А як втримати? Мабуть, ніяк. Партнерський стосунок - умовний. Це означає, що ми любимо іншого за щось. За повагу, за турботу, за підтримку, за гарні очі... Як тільки у когось із партнерів відсутнє бажання бути разом - пара розходиться. У нашій країні часті розлучення, тому що пари не мають наміру трудитися в стосунках. Тобто, проявляти терплячість, розуміння, любов... Бути в стосунку - це поважати себе і відчувати все те саме до себе... А ще мати міру в проявленні турботи і любові. Так виходить, що любов і стосунок - це складно. Аби розібратися в цьому важливе живе спілкування. Отже, можете телефонувати. Можлива онлайн-консультація.

Наталія: Юля, що саме в тій різниці віковій Вас хвилює? Якщо є запитання до себе, спробуйте і відповідь пошукати у самої себе? Так виглядає, що Вас хвилює щось інше. А вік є просто причиною, за яку хапаєтесь, щоб не відбулося що?.... Якщо Ви любите цього чоловіка і це взаємне почуття, тоді яка різниця, скільки йому років? Ви пишете, що він одружений. Може, тут Ви не можете собі щось пояснити? Запитань поки що більше, ніж відповідей. Тож, можливо, є сенс в реальній консультації психолога. При потребі, можлива онлайн. Дзвоніть.

Наталія: Роман, Вам потрібно поміркувати про психотерапію. Тривога, як правило, завжди має відношення до минулого і її відлуння - це страх, який "про тепер". Тому важливо опрацювати той тривожний вантаж, щоб не резонувало. Що стосується довіри, то тут також запит у психотерапію. Довіра має бути адекватна. Ви уже самі збагнули, що тут щось не так відбувається. Важливо відчувати кому і в чому довіряти? Так виглядає, що будь-який інтерес до Вашої особи Ви сприймаєте, як закоханість чи претензію на стосунок. А людина просто Вас підтримала, натомість втрапила в халепу, бо для Вас це означало більше. І тут справа не в довірі, а у Вашому сприйнятті інших людей. особливо, дівчат. Спробуйте будь-яке спілкування сприймати як просто спілкування. А якщо відчуваєте збудження і симпатію, кажіть собі, що це тільки Ваше відчуття і дівчина може так не відчувати. При потребі, телефонуйте.

Наталія: Анна, минуле неможливо змінити... Якщо склалося життя інакше, може спробувати відчути його і подивитись, що є хорошого в ньому. Минуле кохання стало привидом, який виникає у Вашій душі, як тільки почуваєтесь кепсько - втомленою, покинутою, такою, котру не розуміють... Насправді, це така спроба втечі від буденщини і одноманітності. Ваш порятунок - у Ваших руках. Спробуйте свої почуття і переживання втілити в творчості - випічці, вишивці, малюванні, інших мистецьких виявах... Якщо є можливість, додайте сюди спорт чи танці - щоб не надто нагружало, але тішило... Погляньте на власну самореалізацію... Зацикленість на минулому може привести до розчарування - Ви змінилися і він також... В одну ріку двічі не ввійдеш... Якщо важко самій справитися, дзвоніть і тоді можлива консультація по скайпу.

Наталія: Тетяна, так буває, що дитина - підліток бере сторону батька. Буває, навіть в ситуації, коли до розлучення підтримував маму. Тому, просто відпустіть сина. Хай живе у батька. Так може бути. Він потрібен йому більше, ніж Ви - в силу вікових особливостей. В цей час сепаруються (відділяються) від матері. Тож, агресія і батькова фігура - способи сепарації у Вашому випадку. Просто скажіть сину, що в будь-який момент він може знов повернутися до Вас. Спробуйте стати щасливою жінкою. Поряд із щасливими людьми хочеться бути.

Наталія: Любов, як не прикро, але партнерська любов - умовна. Це означає, що чоловік не мусить співчувати, підтримувати, допомагати переживати жінці її стани. Нас так виховують, що в парі маємо бути одне з одним і в радості, і в горі. Але практика показує, що так не є. Ваші очікування і потреби в турботі і любові, підтримці. Тож, самі маєте дбати про свої потреби, а не чекати, допоки партнер здогадається чи захоче виявити Вам співпереживання. Ми є одинокими в переживанні власних проблем зі здоров"ям, роботою... Тож, найкраще в такій от Вашій ситуації займатись власним здоров"ям - лікуватись і спробувати радіти тому, чому зможете: сходу сонця, дощу, їжі, холоду чи теплу... Спробуйте жити так, щоб хоч чомусь протягом дня потішитися, щось приємне зробити для себе. Так по краплині Ви наповнитесь радістю, а тоді й чоловік захоче бути поряд. Радісна людина приваблива. При потребі, зверніться до психотерапевта за підтримкою. Можете задзвонити мені.

Наталія: Іра, довіряйте собі. Сьогодні Ви не можете вчинити по іншому. Отже, якщо Ви можете бути разом із цим чоловіком - тоді все добре. Яка різниця, хто у кого був. Якщо Вам з ним добре разом - так може бути. Чи це вірне рішення - ніхто не знає. Ми не маєм уявлення, що станеться завтра. Тому радійте сьогоденню. А про дитину говоріть з ним. І чого боятися? Що такого страшного він може сказати? відмовитись? Тоді спитаєте себе, за що любите цього чоловіка? Прислухайтесь до самої себе. З гідністю в серці й без страху втратити його знайдете всі вірні відповіді на свої питання. При потребі, можлива онлайн-консультація. Записатись можна за номером, який бачите на сайті.

Наталія: Наталя, доля батьків - переживати, хвилватись і підтримувати. Ваша дівчинка подорослішала. Хтось дорослий у 25, а хтось в 17 готовий вити своє гніздечко. Підтримуйте доньку в її серйозних намірах. Нікому не відомо, що буде завтра. Тому живіть сьогодні. Батько хай підтримує. Що поганого в цьому? Краще пізно, ніж ніколи. А Вам добре б було звернути увагу на власне життя, де є не тільки донька.... Подбайте найперше про себе і спробуйте відчути радість від життя. Тоді і донька буде в контакті з Вами, і Ваше особисте життя буде таким, як Ви захочете. При потребі, зверніться на консультацію до психолога. Прийняття ситуації - це процес. А Ваші переживання потребують уваги. При потребі, телефонуйте або звяжемось по скайпу.

Наталія: Ліля, Ви замість мами не можете тут нічого вирішити. Поки Ваша мама терпить таке до себе ставлення - так і буде. Батькові так зручно. Тому він нічого вирішувати не буде. І Ви також тут не можете зарадити. Тому підтримуйте маму, а вона хай сама вирішує, як їй жити далі.

Наталія: Ліля, колишня - частина його життя. У нього якісь свої причини не викидати портрет. Запропонуйте перекласти чи перевісити той портрет в інше місце, де б не так часто Ви його бачили. Поясніть йому свої почуття. Не звинувачуйте - він же вибрав Вас і живе з Вами. Доброта, лбов і щирість допоможуть вирішити це питання з портретом.

Наталія: Катя, чоловік не може вирішити нічого - бо тут ідеться про жіночу конкуренцію. Де двоє виясняють стосунки - третьому нема чого робити. Уявіть, як він має виглядати в цій ситуації? Питання до Вас: чому Ви не можете "дати здачі"? Діти Ваші, чіпають Вас, тож і відповісти свекрусі маєте Ви. Тут питання Ваших границь, чи вмієте захищати їх. Поміркуйте про це і розберіться самостійно зі свекрухою - поговоріть з нею тоді, коли будете спокійні і вдвох без дітей і чоловіка. Ви мама і Ви відповідальні за дітей. От з цієї позиції й говоріть. Успіхів!

Наталія: Якщо Ви повнолітня, можете самі приймати рішення про своє майбутнє. Спробуйте просто при нагоді розпитати маму, що їй в тому хлопцеві не подобається? Поясніть, що хочете зрозуміти свій досвд стосунків. Послухайте мамині аргументи. Можливо, вони мають сенс. Нажаль, більше могла б сказати при живому спілкуванні. Тому можете задзвоити або записатись по номеру на сайті на онлайн-консуьтацію. Можете пошукати психолога по місцю проживання.

Наталія: Галина, зверніться до психолога чи психотерапевта, щоб визначитись, чи є у Вас депресія. Агресія виникає у всіх. Питання тільки в тому, як з нею обійтись? Інколи вона є однією з ознак депресії. Тож, консультація фахівця вживу була б доречною. Ну і є причини виникнення такого чутливого стану. Тому у мене є ряд запитань до Вас про те, що відбувалось останні півтора-два роки? Ну а це ми тут не вияснимо.... Отже, задзвоніть мені, можлива онлайн-консультація або знайдіть психолога по місцю проживання.

Наталія: Діма, це паралельні стосунки. рано чи пізно, доведеться або зізнаватись, або розставатись із цією жінкою. Вас родина навряд чи підтримає. Зважте добре всі плюси і мінуси. І питайте себе, для чого мені такий стосунок? Сексуальний досвід отримати? Створити сім"ю? Насолити родичам? Так конкуруєте з чоловіками? І від цього прийміть рішення.

Наталія: Ірина, це складні переживання, тому зверніться до психолога. Якщо бажаєте, можу записати Вас на консультацію по скайпу або задзвоніть. Номер на сайті. На війні дійсно буває паралельне життя. Необхідність розслабитися створює в тому числі й паралельні стосунки. Спробуйте стати на позицію таку, що він поряд з Вами і нікуди не збирається. Якщо стосунок не матиме продовження після війни, вважайте, все минулося. Ви розчаровані і не знаєте, що з цим робити. Образ героя зруйновано, почуття зраджено. Якщо зумієте опрацювати у психолога розчарування - Вам стане краще і Ви тепер знатимете, що Ваш чоловік не ідеальний, тож надалі будуватимете стосунки з реальним, не досконалим чоловіком. В стосунку важлива довіра. Вона або є, або її немає. Тому не спішіть робити висновки. Хай би Вам спочатку стало легше емоційно, а тоді відчуйте, чи довіряєте йому. Ну і далі по відчуттях приймете рішення.

Наталія: Марина, Ви розгорнули "рятувальну операцію". Киньте цю ідею і насолоджуйтесь спілкуванням з цим хлопцем. Йому потрібен час, щоб оговтатись. Будьте поряд і Ваше щире ставлення є найкращими ліками. Час і спілкування без ідеї витягти, врятувати... Ось яка ідея стосунку була б саме та.

Наталія: Інна, в стосунках багато взаємного контролю. Але хіба можливо когось або щось проконтролювати? Крім того, контроль забирає багато сил і виснажує, аще, не приносить радості. Ви утримуєте в полі зору його, з його життям і переживаєте не своє життя, а його... Такий партнер не є надто цікавим іншому. Цікавою є людина, яка має своє життя, свій світ і живе в цьому світі. Тоді іншому хочеться контактувати з такою людиною. Поміркуйте, що складає Ваш світ, крім хлопця? Він - тільки його частина. Ви ж раніше не знали свого хлопця і прекрасно жили. Якщо про чесність в стосунку, то тут кожен розуміє її по своєму. Що для нього не проблема, ля Вас - зрада. Тому важливо визначитись, або довіряю цій людині, або не довіряю. Довіра - вона або є, або немає. Ви не належите йому, а він вам. Навіть якби були у шлюбі. Якщо хочете зберігати стосунки - слід говорити про свої почуття і страхи, хвилювання. Говоріть про все, що Вас хвилює і, можливо, Вам дадуть відповідь. При потребі, дзвоніть.

Валентина: доброго дня! ...мені не зручно обговорювати цю тему з близькими людьми чи подругами і я вирішила звернутися до вас як порадника. ..в мене не найкраща ситуація. я не заміжня..точніше розлучена і маю стосунки з чоловіком який має сім'ю..вже майже 6років.по його словам він гарний сім'янин і батько. ніби і як чоловік для дружини також непоганий..чому він шукав стосунки на стороні? відповідь:в них відсутнє інтимне життя.. до нашої зустріччі він також зраджував дружині. ...мені дуже комфортно з цією людиною він завжди мене підтримує і розуміє..але в мене страшені ревнощі..через те що все таки він приділяє не аби яку увагу дружині..я через раз хочу розірвати стосунки і разом з тим боюся без нього залишитися.. ..він завжди стримує мене..перший робить кроки щоб все владнати..деколи я відчуваю що потрібна йому а деколи мені боляче навіть через те що він робить комплімент дружині ..можливо ви мене направите у вірно русло і я завдяки вам прийму вірне рішення? Дякую!
Наталія: Валентина, Ви погодились на статус коханки. Отже, погодились ділити цього мужчину з іншою. буває, коханка має таку думку, що вона настільки класна як жінка і так вміє любити, що чоловік просто не встоїть і покине дружину. Якщо мужчина планує піти, то йде одразу, а коли сидить на двох стільцях - тоді йому так зручно. В очах соціуму - він одружений, має родину і всі відповідні дивіденти. І за лаштунками має коханку - добрий секс, задовільняє з нею свої емоційні дефіцити. Якщо виникли ревнощі, це про те, що Ви вже хочете більшого. Такий тривалий стосунок також зазнає кризи - має або стати офіційним, або припинитися. Схоже на те, що сам мужчина нічого змінювати не планує. Тож, Вам вирішувати подальшу спільну долю - бути чи не бути разом з ним. Ви можете звернутись допсихолга по місцю проживання або записатись тут на скайп-консультацію.

Наталія: Юлія, Ваші дії огли видатися хлопцеві за бажання контролювати його, стежити за ним. Це, звісно, обурює і дратує. Він не належить Вам чи ще комусь. Що тепер робити? Спробувати поговорити про цей прикрий випадок. Він може відмовитись від розмови і тоді доведеться прийняти це як досвід, коли бажання привласнити собі іншого приводить до розриву.

Наталія: Міла, для чого Вам мужчина, який обманює вже тепер в тому, що це не повториться? Він може казати правду про любов до Вас. Та, думаю, може любити й інших дівчат. Принаймні, так вважати, що любить. Що для Вас любов? А для нього? Якщо у Вас на це різні погляди, маєте то обговорити і висловити кожен, що для вас є важливим у стосунку? Бо те, що ля Вас є неприпустимим, для нього може бути цілком нормальним. Що Вам робити - вирішувати тільки Вам. Поговоріть, поміркуйте про все. Головне, поки не поспішати приймати рішення - одружуватись або розходитись.

Наталія: Софія, Ви маєте наувазі, що батько перейшов межі дозволеного і проявив до доньки надмірний інтерес або щось схоже на сексуальні домагання? З одного випадку робити висновки передчасно. Інша справа, що дружина брата обурилася і приревнувала - з Ваших слів. Та, не будучи в тій ситуації, мені важко сказати, чи то були ревнощі, чи жінка зреагувала на зміст розмови... Тому напевне стверджувати що-небудь було б необачно.

Наталія: Ірина, це може означати все що завгодно. Чоловік зникає, коли має іншу або щось трапилося з ним самим. Ми не дізнаємось, якщо він сам не скаже. Тому Вам так не просто. Ви дофантазовуєте те, чого не знаєте. Ви розгублені, бо ситуація дійсно незрозуміла. Маєте допускати, як доросла людина, що з цим чоловіком, можливо, стосунків не буде. І не так важливо, чому саме. Спробуйте попрощатися з ним: поговоріть, напишіть листа, але не відсилайте, пишіть на папері все, що хочете сказати - перечитуйте написане і так щодня. За тиждень-півтора стане легше. Пишіть, допоки не попустить. Добре б було звернутись до психолога. При бажанні, можу записати Вас на скайп-консультацію.

Саша: Доброго дня. Підскажіть будь-ласка, я познайомилась із одним хлобцем в соц.мережі, потім обмінялись телефонами і буквально через тиждень зустрілись. Але я не можу розібратись в собі чи мені це потрібно мені 20 років йому 24.. він назначив зустріч на вечір хоть я і хотіла раніше, ми гуляли по місту, говорили на різні теми, але мене не покидало відчуття що я роблю помилку...він постійно щось розказував, але більше інтересувався батьками та їжею. Коли я прийшла додому в мене було таке відчуття якби це був сон і я зараз проснулась, бо коли вспоминала то було дуже якось ніяково через це, а коли думаю чи хочу я з ним ще зустрітись то як ніби вхожу в ступор, а потім думаю а якщо це моя доля... Щоб сказати чи він мені сподобався то я не знаю.. Що мені робити він хоче знову зустрітись, а він при зустрічі навіть квіточку не подарував...
Наталія: Саша, Ви якось дуже серйозно ставитесь до побачення. Так, наче вже потрібно замж виходити, якщо кілька разів зустрілась із хлопцем. Важливо довіряти власним відчуттям і якщо не хочеться йти на зустріч, то не йти і відмовитись. Зберігайте відчуття внутрішнього комфорту, а не робіть те, чого від Вас чекає хлопець, якщо це викликає внутрішній спротив.

Наталія: Михайле, може бути все. Є чимало прикладів у житті, коли мужчина молодший за жінку. І у Вашому оточенні - родичів, знайомих також такі знайдуться. Інша справа, чи дівчина бачить себе поряд з молодшим чоловіком? Якщо у неї про це не спитатись, ми можемо тільки фантазувати.

Наталія: Ольга, Вам потрібні консультації психолога, який і допоможе розібратися, що й до чого. В чому Ваше питання до мене? Спробуйте сформулювати. З написаного я порозуміла, що є проблеми в стосунках з мачохою, що Ви не знаєте, що відчуваєте до свого чоловіка. І є інтернет-спілкування. Людина в інтернеті не є такою ж, як в реальності. За її постами Ви бачите щось своє. В переписках також, якщо не знайомі особисто. Тому спробуйте відвідати реальні консультації у психолога. При потребі, можу записати Вас на онлайн-консультацію, якщо Ви не з мого регіону або пораджу колегу.

Наталія: Ольга, таке враження, що Ви у непритомному стані прожили частину життя - стосунки, сповнені зневаги, шлюб, дитина.... А тепер в такому ж непритомному стані говорите про кохання по інтернету. Зустрітись можна, але для чого? Ви хочете сексу з тим чоловіком? Чи вийти за нього заміж? Чи просто поговорити? Що значить, що Ви його любите? Це надто серйозна заява. За що Ви любите чоловіка з інтернету? Що Ви в ньому любите? Чого він хоче від Вас? Спробуйте дати собі відповіді. Інакше чергова необачність ще більше ускладнить Ваше життя.