Симптом дитини

Сімейний симптом – такий емоційний розлад сімейної системи, коли витісненні, заборонені в родині почуття репрезентує, наприклад, дитина. Енурез – один із них. Енурез може бути первинним – від народження до 5 років і вторинним – від 6 до 13 років. Як правило, батьки ходять з дитиною по лікарях, намагаючись виявити причину нічного нетримання. Коли така не знаходиться, стають на шлях виправдання. Зазвичай, кажуть, що дитина надто міцно спить вночі, тому не контролює сечовипускання. Або зляться на дитину, соромлять її. До цього додається контроль пиття рідини на ніч, спеціальні дієти… Дитина чується «хворою», «не окейною», «брудною», якою соромляться рідні. Емоційне «вигнання» веде до ауто агресії, проблем в навчанні та стосунках з однолітками. А що батьки? Вони або ведуть дитину до психолога, або рухаються по описаній схемі ще і ще, і ще…

Ходити по колу безсенсовно. Звертатись до психолога необхідно. Та важливо усвідомлювати, що працювати з енурезом повинна вся сім’я. А тепер поміркуймо, чи багато родин, які погодяться походити до психолога, психотерапевта в повному складі?..

Для бажаючих працювати з симптомом, пропоную подорож в минуле дитини – носія сімейного симптому.

Первинно мати виношує дитину і її тіло стає «контейнером», в якому утримується дитяче тіло, розвивається і прямує до народження. І якщо на етапі «утримання» мати почувається  достатньо добре емоційно, вона готова дати місце для життя і розвитку малюка, то час перебування в лоні стане добрим фундаментом для формування «Я»  після народження. В іншому разі, транслюючи на тілесному рівні своє неприйняття, страх і тривогу, у дитини може сформуватись надто маленький «емоційний контейнер», в якому важко поміщаються агресивні імпульси дитини.  Коли немовля, мала дитина, дошкільня презентує матері свої сильні емоції, буває мати лякається або просто в цій конкретній родині не прийнято ТАК проявляти себе – дитина змушена зберігати в тілі ці почуття і переживання. Маленький «контейнер» швидко переповнюється і тіло починає відреаговувати напруження, пов’язане із неможливістю зберігати надто «токсичні» для родини переживання.

Готовність матері, родини контактувати із «отруйними» емоціями дитини – є шляхом до позбавлення від симптому. «Утримання емоцій» – утримання сечі. Вилиливаючи емоції, затоплюючи світ сім’ї ними зникне необхідність влаштовувати «нічний потоп».

З власної практики наведу приклад енурезу у хлопчика вторинного типу, коли дитина репрезентувала в такий спосіб контролюючі імпульси батька. Агресивний батько весь час контролював свою агресію, щоб не обрушити її шквалом на родину. Енурез став тілесним оприлюдненням проблеми. Під час сну контроль послаблювався і хлопчик буквально «топив»  своє тіло у власній сечі.

Завдання психотерапевта, психолога працювати з агресивними переживаннями, дати їм місце з допомогою спеціальних методик, а також навчити родину витримувати цунамі почуттів, стати «контейнером» для складних переживань.

Симптом дитини залишиться в дитинстві, якщо сім’я виявиться достатньо зрілою для серйозноїроботи в середині сімейної системи.