Причини кризи підліткового віку
Бути підлітком
Означає переживати кризу ідентичності, коли зникає відчуття тотожності з батьками «я така(-ий), як мама/батько», натомість виникає запитання: яка (-ий) я?
Розпочинається боротьба з пробудженими інстинктами статевого характеру – соціум забороняє мати статеві стосунки, а що ж робити з власною сексуальністю і фантазіями?
Всі драми раннього періоду переживаються знову, але тепер виносяться за межі сім’ї – актуальні питання обговорюються з друзями.
Прагнення ізоляції і, в той же час, величезна потреба в батьківській любові і визнанні іншими (тими ж друзями) спричиняють внутрішнє напруження (агресію).
Інстинктивна небезпека через те, що попередній світ зруйнувався викликає бажання захищатись від усіляких впливів дорослих/батьків, а також робить підлітка розумнішим, хитрішим. Отже, витончені інтелектуальні міркування, філософствування, розумування стають тим захисним механізмом, який допомагає адаптуватись в нових реаліях.
Перевіряються цінності, норми і правила, привиті батьками. Самих батьків часто знецінюють і критикують.
Підліток намагається «приміряти» на себе різні соціальні ролі. Це є необхідною умовою для вибору життєвого шляху.
Підліток, як і немовля, мислить себе очима інших. Але тепер ці інші – друзі, компанії, організації. Отже, важливою є саме їх думка.
Демостративність і епатажність у зовнішності і поведінці покликані привернути увагу соціуму до себе, потішити власне самолюбство. Витісняється все «не таке» - «ботани», «білі ворони».
Закоханість і дружба дозволяють спроектувати власний образ Я на партнера і «увнутрішнити» його. Так набирається досвід побудови стосунків і вміння любити. Кожна закоханість унікальна і вічна, але при цьому, вона так само швидко може замінитись іншою.
З часом вибір підлітка ставатиме послідовнішим, формуватиметься власний ціннісний простір та уявлення про себе і свій ідеал.