«Я» в системі соціальних відносин

Віковий діапазон від 6(7)  до 10 (11) років цікавий формуванням у дитини власного соціального образу. Контактуючи з іншими за межами сім’ї, дівчатка і хлопчики отримують власне відображення в «інших». Таким чином, формується «дзеркальне «Я»: як мене бачать за межами cім’ї. Таке бачення коригує самооцінку дитини. Якщо вдома «Я – найкраща/-ий», то за межами сімейної системи це може так і не бути. В ситуації, коли батьки привили дитині відчуття меншовартості – в соціальних контактах при неуспішній взаємодії комплекс може посилитися.

Нормою вважається «плаваюча» самооцінка: мама сварить – «я погана дитина», «мама говорить лагідно – я хороша дитина». Та якщо відбувається «застрягання» на одній позиції бачення себе – є потреба в коригуванні такої самооцінки.

Новоутворенням дошкільного періоду вважається  формування, переважно до 7 років, довільності поведінки. Це означає, що дитина може виконувати завдання стільки часу, скільки для цього потрібно.

Вміння «грати за правилами» стає улюбленим заняттям дошкільнят та молодших школярів. Тому в цей час важливо вчити дитину діяти за певними правилами чи інструкціями, домовлятись про них, формуючи відчуття, що вони є змінними відповідно до ситуації.

Виконувати завдання за зразком – корисне вміння, необхідне для навчання у школі. На психологічному рівні – це означає змогти втілити намір.

Діти цього віку люблять навчатися: саме час придивитися і побачити вподобання сина чи доньки, виявити нахили, здібності і розвивати їх. Та якщо дитина відвідує гурток танців, то записувати її ще кудись, можливо, і не слід. Зважайте на фізичні ресурси дитини.

Як і раніше, подбайте про час для вільної гри, в якій дитина могла б проявити власну фантазію і опрацювати свої переживання.

Набування нового соціального статусу школяра сприяє формуванню мотивації до пізнання нового. Рівень пізнавальної активності і успішність навчання залежатимуть від типу прив’язаності, який сформувався в ранньому дитячому віці. Діти з тісною прив’язаністю («secure»: «безпечність») мають високу пізнавальну активність і потребу в ній. При нетривкій, амбівалентній чи дезорганізованій прив’язаності можуть мати нестійкий інтерес до нового і через короткий час потребуватимуть контакту з об’єктом прив’язаності. Це є необхідною умовою встановлення психологічної рівноваги з наступною актуалізацією потреби в пізнанні (навчанні). Об’єктами прив’язаності для дитини є мама, батько, інші близькі. Успішність навчання залежатиме і від типу прив’язаності, який складеться між вчителькою і дитиною. Часто це той самий тип, що склався в стосунку з мамою. Визначити тип прив’язаності вам допоможе психолог.  

До шести-семи років завершується процес ідентифікації з мамою чи татом. Тепер настає час для чергового кроку в емоційному відокремленні від батьків. Мати і батько перестають бути єдиними об’єктами любові дитини. Тепер почуття спрямовуються на осіб за межами сім’ї. До батьків переживаються амбівалентні почуття, які спричиняють відповідні поведінкові демонстрації. Інколи здається, що дитина раптом перестала чути батьківські настанови чи прохання, стала капризною і впертою.

Система правил, режим дня, повага батьків до дитини і її нової внутрішньої реальності забезпечать успішне проходження кризового рубежу шести-семи років і входження в молодший підлітковий вік.

Запис на консультацію: в робочі дні з 10.00-18.00 год. за тел. на головній