«Голубий блюз» - пісня материнства

Майбутня мати готується до народження дитини…  Вона дивиться на кольорові картинки в журналах, на плакатах, в рекламних роликах і всюди бачить усміхнену маму, рожевощоке малятко, щасливу родину.

Суспільство говорить про материнство як прояв зрілості і дорослості. Релігія  бачить в ньому продовження людського роду. Традиція і культура українців – вищий прояв любові двох.

Поступово формується однобоке сприйняття материнства як суцільного задоволення і радості. Тож, перебуваючи в світі фантазій, майбутній матері важко оцінити власний фізичний і психічний ресурс, необхідний для виношування, народження і догляду за дитиною. Тому, після пологів жінка часто переживає розгубленість і страх: «я думала, що дитина ось така…, а виявляється – ось яка» або «я уявляла себе мамою ось такою, а тепер вже обід, а я ще не причесана. То це тільки я така нездала?», «І взагалі, я нічого не встигаю!», «Я втомлена і зла, бо не спала всю ніч! Я нормальна мама, якщо злюся на власну дитину? Дитина ж не вина!». Ось перелік деяких думок, які мені доводилось чути від жінок після пологів. Вони є свідченням певного розчарування в реальності. Через це загальний настрій і самопочуття породіллі погіршуються. 

Додамо до цього соціальну невлаштованість конкретної сім’ї, мотивацію жінки до материнства, наявність або відсутність підтримки – от і маємо психологічні передумови розвитку депресивного настрою в післяпологовому періоді.

Фізіологічною причиною післяпологової депресії стають гормони. Під час пологів їх виділяється велика кількість: для старту пологового процесу, його розвитку, знеболення, потуг, дихання дитини, народження плаценти. Після всього гормональний фон жінки має прийти до її норми.

А тепер уявіть собі «пік» фізичних і емоційних зусиль, на який виходить роділля в пологах завдяки гормонам. Після пологів їй потрібно "спуститися" з цього «піку». Відбувається це поступово. Тож, коли афект народження минає, настає відчуття спустошення. Це відчуття є психологічним і тілесним водночас, так як мати "віддала" дитину з середини себе і стала "пустою". Усвідомлюється реальність материнства, емоційний стан є нестійким – то радісним, то плаксивим. В психології він отримав назву «голубих блюзів». Проявляються вони на третій день після пологів. В умовах сучасної перинатальної допомоги жінка на третю добу  виписується до дому. Отже, до гормональної нестабільності додається ще й необхідність адаптуватися до нового режиму життя. Тож, знов виникає відчуття тривоги, невпевненості в своїх можливостях. «Тільки адаптувалась до умов лікарні, зрозуміла, де я, де дитина, де памперси, а тут вже потрібно йти до дому.» А там виявляється, що ліжечко стоїть не зручно, дитячий одяг не там, купання викликає страх…

Отже, для того, щоб, так звані, "голубі блюзи" не стали депресивним розладом, необхідно свідомо підходити до питання материнства - ще до вагітності або з моменту встановлення цього факту. Якщо ви підійдете до пологів в стабільному емоційному стані, то і пік афекту виявиться не надто високим, тож менше проявляться «голубі блюзи». Підтримка родини в даному випадку є необхідною. Породілля потребує такого ж догляду, як новонароджене дитя. Тільки за таких умов мати буде здатна емоційно приймати і сприймати дитину,віддавати їй свою любов.

У випадку, коли на сьому добу після пологів і в подальшому емоційний стан жінки однаково безрадісний, наростає неприйняття материнства, є напади агресії або, навпаки, апатії, слід звернутися за консультацією до фахівців, щоб вчасно виявити депресивний розлад, який вже не є «голубим блюзом» материнства.

Запис на консультацію: в робочі дні з 10.00 - 18.00 год. за номером на головній