Феномен границь: необхідна умовність

В «Хмарному атласі» головна героїня розмірковує на тему границь, що вони умовні, а умовності можливо подолати. Тоді виникає здатність відчувати близьку людину, як саму себе… Про подібне «злиття» мріють всі закохані. Поза усвідомленням залишається неможливість довго перебувати за межами власного світу або в стані повного емоційного чи тілесного єднання. Причина тому – границя психічного і фізичного світу людини.

Вперше поняття границь ми отримуємо в материнській утробі, яка є нашим першим домом. Цей дім приймає нас, дає простір, згодом обмежує його і змушує покинути. Під час пологів дитяче тільце стискається в пологових шляхах і відчуття тілесних границь посилюється. Віднині тіло стає домом для власних почуттів, переживань, бажань і потреб. Поступово, створюючи свою психічну реальність, внутрішній світ, інтериоризуючи в нього всілякі образи й архетипи, ми визначаємо й межі цього світу, які можуть бути доволі умовними… Саме про такого плану границі говорила героїня відомого бестселеру. Умовність границь полягає в їх гнучкості. Та чимало людей взагалі не замислюються, а де закінчуються чи починаються межі власного світу? Де «Я», а де «не Я»?

Відповідь на ці важливі запитання дає нам відчуття безпеки, можливість контактувати з людьми, будувати стосунки…

Буває так, що відчуття «Я-не Я» недостатньо розвинене, що  спричиняє тривогу й утруднює між людські стосунки. Інколи відсутність відчуття границь призводить до бажання «розчинитися» в партнері – настільки відчувати і розуміти його. А це вже шлях до втечі зі стосунку. Бо справжній контакт можливий на границі світу однієї людини й іншої… Ми зустрічаємось, контактуємо – емоційно, фізично, ментально. Далі – кожний повертається в свої границі.

Проблема виникає тоді, коли для людини є невідомим, а де ті межі, в які потрібно повернутись? Це відчуття схоже з тим, як би ми не знали, де знаходиться домівка, моє безпечне місце? Тоді цілком невідомо, в якому полі шукати задоволення потреб – у власному, чи у світі партнера? Тоді трудно визначити – це моє переживання, чи «привласнене» чуже? Це моя мрія, чи моїх батьків? На мій світ «нападають», чи на чийсь інший?

Погляньмо, що відбувається з українськими границями. Там, де вони чіткі і зрозумілі – їх легко відстоювати. Де розмиті, не зазначені – маємо труднощі з їх захистом… Сьогоднішня ситуація в країні дуже добре демонструє потребу людей і держав у кордонах, межах і границях.

«Границі умовні» в ситуації «злиття» в єдиному почутті співпереживання й любові або ненависті й боротьби. Подібні транзакції є нетривалими в часі, бо потребують значних емоційних і фізичних затрат. Та лише маючи межі власного світу, можливо відчути інший і контактувати з ним…

 

Запис на консультацію: 066 412 63 19