Бути поряд…

Головне завдання кожної людини, яка опинилася поряд з тими, хто переживає втрату – смерть близьких, друзів, товаришів, каліцтво через поранення. Сприймати почуття, стати «контейнером» емоцій, спогадів для людини в стані гострого стресу. Тож, спілкування з друзями – найкраща допомога і підтримка у важкі часи. Та коли інтенсивність переживання виявляється надмірною для тих, хто підтримує, вони біжать за медикаментами. Потрібно знати, що медикаменти «заморожують» переживання втрати і після відміни препаратів всі почуття нахлинуть з новою силою… Краще звернутися до психолога, психотерапевта, психіатра чи священика. Самим фахівцям слід бути відповідальними і у випадку відсутності спеціальних знань по наданню допомоги в ситуації втрати, горя, краще не братися за таку справу, а перенаправити до іншого фахівця.

Гостра стадія переживання втрати може тривати від кількох годин – до двох тижнів. Пригадуєте чоловіка (його показували всі канали ТБ), який з автоматом прийшов у рівненську ОДА. Це яскравий приклад реакції в ситуації втрати. Депутати навколо виглядали розгубленими, вони не знали, що робити, що казати, як поводитись. А тепер уявіть собі, що приблизно в такому стані люди звертаються до психологів , психотерапевтів…. Тож, очевидно, що студенти-психологи чи студенти-медики і ті, хто не має уявлення про психічні розлади та спеціальні методики роботи з переживанням втрати не зможуть дати собі раду. Закликаю до відповідальності! Всім майданівцям та їх родичам бажано відвідати спеціалістів. Вчасно надана допомога зменшує ризик розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР, F-43.1 за МКХ-10).

ПТСР – це нормальна реакція організму на ненормальні умови. Такими умовами є ситуації і події, які призводять до втрати відчуття безпеки на психологічному рівні і в цих подіях є реальна загроза життю людини.  Підривають відчуття безпеки також втрата довіри до світу, руйнування цінностей, самооцінки – тобто, «цілого світу» свого або близьких людей.  

Психологія визначає наступні стадії переживання реакції на стрес (горе, втрату, потужне переживання, травму):

1- стадія шоку і заперечення (тривалість: від кількох годин до кількох тижнів, інколи до місяця-півтора);

2- уникнення, заперечення (від кількох місяців до року з моменту втрати);

3- прийняття (від року до півтора-двох років з моменту втрати); поява перспективи хоча б на найближчий час;

4- асиміляція (від року-півтора до двох років з моменту втрати), осмислення досвіду;

5- інтеграція (кілька тижнів-кілька місяців після півтора-двох років з моменту втрати) завершення переробки інформації, пам’ять.

Зважаючи на динаміку переживання горя, втрати, у нашого суспільства ще довгий шлях попереду. Завдання найближчого періоду - зуміти  бути і переживати події, відчувати «тут і тепер», підтримати безпосередніх учасників подій та їх рідних.

Бути поряд – має стати нашим девізом на сьогодні, завтра, найближчі місяці… 

Записатись на консультацію: 066 412 63 19